Постанова № 894002, 15.08.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 серпня 2007 року

Справа № 2-7/2929-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Горошко Н.П.,

Дугаренко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Кушнової Альони Олександрівни, довіреність № 3/АК від 01.01.07;

відповідача: Клємєнтьєвої Наталії Юріївни, довіреність № 8-7/21-06 від 04.05.06;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" на рішення та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 01.06.2007 у справі № 2-7/2929-2007

та апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 01.06.2007 у справі № 2-7/2929-2007

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (вул. Данілова, 62,Перове, Сімферопольський р-н,97560); (м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, 98100)

до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (вул. узвіз Кловський, 4,Київ,1021)

в особі

Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси" (вул. Кримська, 4-а, м. Сімферополь,95001)

про стягнення 51047,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2007 у справі № 2-7/2929-2007 позов задоволено частково.

Розірвано угоду про порядок погашення боргу, укладену 30.10.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим" та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України.

Стягнуто з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим" 500,99 грн. державного мита та 96,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання угоди, господарським судом були застосовані норми статті 611 Цивільного кодексу України та положення статті 188 Господарського кодексу України.

Також, судом першої інстанції були прийняти до уваги норми статей 546, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України та самостійно розраховані суми неустойки, інфляційних витрат і 3% річних.

Не погодившись з цим судовим актом, Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково.

Так, заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення в частині розірвання угоди про порядок погашення боргу, укладену 30.10.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим" та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково не врахував ту обставину, що відповідач зобов’язався погасити заборгованість протягом 12 місяців і, відповідно, угода діє до 30.10.2007. Більш того, відповідач зазначає, що ним була погашена заборгованість дострокове і позовні вимоги були необґрунтованими, так як строк виконання зобов’язання на час прийняття рішення ще не сплив. Таки обставини, на думку Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України, свідчать про відсутність підстав для розірвання зазначеної угоди.

Крім того, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2007 у справі № 2-7/2929-2007 провадження у справі відносно першого відповідача - Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси", припинено.

Також, припинено провадження у справі в частині стягнення з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" заборгованості у розмірі 41299,39 грн.

Ухвала суду була прийнята з тих підстав, що суму основного боргу відповідачем було погашено самостійно до прийняття рішення по суті і тому суд вирішив провадження припинити в цій частині за відсутністю предмету спору.

Припиняючи провадження відносно Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси", суд звернув увагу на те, що відповідач фактично є філією без права юридичної особи, і застосував норми статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких дана особа не може бути стороною у справі.

Крім того, не погодившись з вищенаведеними судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення та ухвалу суду змінити.

Апеляційна скарга позивача мотивована невірними розрахунками суду першої інстанції суми індексу інфляції, 3% річних та суми державного мита. На думку товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим", невірні розрахунки господарського суду суми індексу інфляції та 3% річних виникли внаслідок помилково визначеної суми основного боргу на момент звернення сторони з позовними вимогами до суду та помилки суду в частині визначення періоду часу, за які проведені розрахунки індексу інфляції та 3% річних. Позивач наводить власні розрахунки цих сум, які детально розписані в апеляційній скарзі.

Позивач, також, посилається на те, що розірвавши угоду про порядок погашення боргу, судом першої інстанції не було вирішено питання про стягнення з відповідача додатково сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн.

08 серпня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 23 серпня 2007 року.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 суддів Гоголя Ю.М. та Щепанську О.А. замінено на суддів Горошко Н.П. та Дугаренко О.В.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стосовно припинення провадження у відношенні відповідача - Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси", судова колегія вважає необхідним зазначити, що така процесуальна дія господарського суду Автономної Республіки Крим не відповідає вимогам закону у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи, а саме з Положення про Республіканське управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України та з довідки ЄДРПОУ, вбачається, що управління не є юридичною особою, а є філією без права юридичної особи. Однак, враховуючи Роз’яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/492 від 28.07.1994 „Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб”, відповідно до яких: слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь, - необхідно зробити висновок, що у даному випадку не має вказівки процесуальних норм закону припиняти провадження у справі у відношенні філії, а є норми (статті 1, 21 Господарського процесуального кодексу України), які визначають процесуальний статус особи, згідно з якими відповідачем у даній справі, фактично, є лише одна особа: Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає внести відповідні зміни у вступну частину даної постанови. Крім того, таки процесуальні помилки суду першої інстанції безумовно свідчать про необхідність зміни ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2007 у справі № 2-7/2929-2007, виключивши з неї пункт 1 резолютивної частини.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим" (Постачальник) та ДК „Укрекокомресурси” (Покупець) був укладений договір поставки №1/05, згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати товар, вказаний в додаткових угодах, у власність Покупця для використання його в підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену додатковими угодами грошову суму.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сума договору на момент його підписання складає 100000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору Покупець сплачує поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не встановлено додатковими угодами.

Обставини справи свідчать про те, що на виконання умов вказаного Договору товариством з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим" поставлявся першому відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними. Пально-мастильні матеріали були отримані Республіканським управлінням в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси", про що свідчать підписи уповноваженого представника відповідача та довіреності на отриманні товарно-матеріальних цінностей.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, вартість отриманого товару оплачувалась відповідачами несвоєчасно, у зв'язку з чим станом на 12.12.2005 заборгованість Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси" перед позивачем склала 43099,39 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатями.

30.10.2006 між сторонами була укладена угода про порядок погашення боргу, за умовами якої Боржник зобов'язується погасити Кредитору протягом дванадцяти календарних місяців суму боргу за договором № 1/05 від 01.01.2005 у сумі 43099,39 грн. з листопада 2006 року по вересень 2007 року 3580,00 грн. щомісячно, в жовтні 2007 року - 3719,39 грн.

Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та ніким із сторін не заперечуються.

Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних за прострочку платежів відповідача, а саме часу з якого необхідно розраховувати ці суми, судова колегія вважає необхідним зазначити, що дата підписання угоди про порядок погашення боргу –30.10.2006 (а. с. 30), є той датою, яка визначає погодженість сторін на цей момент і вказує всю суму заборгованості відповідача в ході виконання сторонами договору поставки товару № 1/05 від 01.01.2005, на яку може претендувати позивач. Тобто, ця угода є згодою товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" на те, що відповідач за договором поставки товару № 1/05 від 01.01.2005 повинен сплатити лише вказані суми у вказаній період. Ця угода, фактично, є додатковою угодою до договору поставки товару № 1/05 від 01.01.2005, якою був змінений порядок та умови розрахунків.

В пункті 4.2 Договору № 1/05 від 01.01.2005 сторони передбачили, що за кожен день прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив те, що угодою про порядок погашення боргу від 30.10.2006 не встановлений конкретний термін для здійснення оплати боргу, а тому оплата заборгованості за передбаченим угодою графіком повинна здійснюватись не пізніше останнього дня відповідного звітного місяця.

При цьому, оскільки відповідач частково оплачував борг, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 112-115), і враховуючи те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України), пеня підлягає сплаті саме в тих розмірах, які наведені у рішенні суду першої інстанція і які повністю перевірені апеляційною інстанцією та вважаються вірними.

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" складає 141,43 грн.

Оскільки матеріали справи містять платіжні доручення (а. с. 112-120), які свідчать, що відповідач погасив борг у повному обсязі, здійснивши платежі: - в грудні 2006 року - на загальну суму 1000,00 грн.; - в січні 2007 року - 300,00 грн.; - в лютому 2007 року - 500,00 грн.; - в квітні 2007 року - 19800,00 грн.; - в травні 2007 року -21799,42 грн., то, таким чином, господарський суд Автономної Республіки Крим обґрунтовано відповідною ухвалою припинив провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" на те, що місцевий господарський суд помилково визначив суму основного боргу на момент звернення позивача з позовними вимогами до суду, судовою колегією вважаються хибними.

Так, апеляційна інстанція погоджується з тим висновком, що на момент звернення позивача до суду (07.02.2007) ним не була врахована здійснена відповідачем часткова оплата боргу в розмірі 200,00 грн. платіжним дорученням № 4259 від 02.02.2007. Такий висновок ґрунтується на акті звірки взаємних розрахунків (а. с. 31), на який посилається і сам позивач у позовній заяві, станом на 31.12.2005, в якому зазначений борг відповідача у сумі 43099,39 грн. Наявність саме такого боргу на цю дату ніким із сторін не заперечується.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" датується 06.02.2007, тоді як до цій дати, відповідач погасив борг на суму 1800,00 грн. (300,00 грн. + 200,00 грн. + 500,00 грн. + 300,00 грн. + 300,00 грн. + 200,00 грн.). Таким чином, вбачається, що на момент звернення позивача до суду існував борг відповідача у розмірі 41299,39 грн.

Звідси вбачається, що в задоволенні позову щодо стягнення з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України суми боргу у розмірі 200,00 грн. слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши повністю розрахунок місцевого суду щодо розміру інфляційних втрат, судова колегія вважає їх вірними з тих же підстав, які наведені апеляційною інстанцією у даній постанові стосовно розрахунку пені.

Таким чином, господарський суд обґрунтовано зазначив, що сума інфляційних втрат складає 63,58 грн.

Крім того, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми.

Ці норми кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Розрахунок суду 3% річних, також вважається колегією суддів вірним, які за час прострочення складають 24,96 грн.

Враховуючи загальну суму пені, інфляційних втрат та 3% річних, яка складає 229,97 грн. та надмірно сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 300,03 грн., господарський суд Автономної Республіки Крим обґрунтовано визначив, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння міна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України на те, що місцевий суд помилково залишив поза увагою факт погашення заборгованості відповідачем до прийняття рішення і те, що угода про порядок погашення боргу діє до 30.10.2007, і тому відсутні підстави для розірвання зазначеної угоди, судовою колегією вважаються помилковими, оскільки строк - 30.10.2007, це кінцевий строк сплати суми у розмірі 3719,39 грн., а не всього боргу –43099,39 грн. Факт порушення грошових зобов’язань, строків оплати поставленого товару з боку відповідача, судовою колегією вважається належно доведеним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми статті 611 Цивільного кодексу України, якою передбачені правові наслідки порушення зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 вищенаведеної статті настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Матеріали справи свідчать про те, що пропозиція про розірвання угоди про порядок погашення боргу від 30.10.2006 була надіслана позивачем на адреси відповідача і отримана ним 06.04.2007 та 05.04.2007 відповідно, про що свідчать копії поштових повідомлень з підписами уповноважених осіб відповідачів.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оскільки відповідачі не надали суду доказів направлення товариству з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим” відповіді на пропозицію про розірвання угоди про порядок погашення боргу від 30.10.2006, то, таким чином, вимоги позивача про розірвання угоди про порядок погашення боргу від 30.10.2006 є правомірними і підлягають задоволенню.

Крім того, судовою колегією приймаються до уваги посилання позивача на те, що суд першої інстанції не вирішив питання про стягнення з відповідача додатково сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн. за розірвання угоди про порядок погашення боргу.

Так, судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача 500,99 грн. (415,99 грн. + 85,00 грн.), де 415,99 грн. позивачем було сплачено при подачі позову платіжним дорученням № 696 від 05.02.2007 (а. с. 6) та 85,00 грн. платіжним дорученням № 2999 від 25.04.2007 (а. с. 85).

Однак, господарський суд Автономної Республіки Крим помилково залишив поза увагою той факт, що загальна сума позовних вимог складала 51047,86 грн. і позивачем було сплачено державне мито при заявлені позову 510,47 грн. (415,99 грн. + 94,48 грн.). Сума у розмірі 94,48 грн. сплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" квитанцією № 27 від 07.02.2007 (а. с. 7). Таким чином, загальна сума державного мита, яка була сплачена позивачем, складає 595,47 грн. (510,47 грн. + 85,00 грн.).

З огляду на вищенаведене, апеляційна інстанція не може погодитись з точністю розрахунків суми державного мита, яку суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим". Так, судом була стягнута з відповідача сума у розмірі 500,99 грн., що не відповідає положенням статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна інстанція вважає необхідним провести власні розрахунки суми державного мита, яку підлягає стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим".

Загальна сума майнових позовних вимог складала 51047,86 грн. та вимога про розірвання угоди, що відповідає сумі 8500,00 грн. (за аналогією).

Задоволення вимоги про розірвання угоди відповідає задоволенню сумі 8500,00 грн.

Сплачена відповідачем сума боргу, після звернення до суду позивача з позовною заявою, у розмірі 41299,39 грн., ототожнюється із задоволенням позовних вимог в цій частині, оскільки звернення до суду було обумовлено недобросовісністю саме відповідача.

Таким чином, для вірності розрахунку, можливо зробити математичній висновок, що задоволено вимоги на суму 49799,39 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Таким чином, вбачається, що із загальної суми державного мита, яка була сплачена позивачем до прийняття рішення по суті (595,47 грн.) стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 497,99 грн.

Відповідно, витрати на інформаційне-технічне забезпечення, які необхідно стягнути з відповідача: 59547,86 = 118,00 складають 98,68 грн.

49799,39 Х

Враховуючи нікчемну різницю отриманих сум судових витрат з тими сумами, які були стягнути з відповідача на користь позивача судом першої інстанції, а також приймаючи до уваги право господарського суду самостійно визначити вину сторони і, відповідно, суми судових витрат, відповідність вступної частини рішення процесуальному стану сторін, апеляційна інстанція вважає можливим залишити рішення, що оскаржується без змін.

Однак, часткове задоволення апеляційної скарги позивача, свідчить про необхідність стягнення з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" 25,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Обставини справи вказують на те, що ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим, якою було, зокрема, припинено провадження у відношенні Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси", прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Керуючись статтею 101, пунктами 1, 4 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2007 у справі № 2-7/2929-2007 залишити без змін.

4. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2007 у справі № 2-7/2929-2007 змінити.

5. Пункт 1 резолютивної частини ухвали виключити.

6. В інший частині ухвалу залишити без змін.

7. Стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, 4, код ЗКПО 20077743) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Атан-Крим" (98100, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22; м. Сімферополь, вул. Данилова, 62, код ЗКПО 32085677) 25,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

8. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Н.П. Горошко

О.В. Дугаренко