Рішення № 89399852, 22.05.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 211/7559/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.,

справа № 211/7559/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Державна казначейська служба України

відповідач 2: Департамент патрульної поліції

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями

представник позивача - ОСОБА_5

представник відповідача 1 - Семенюк О.В.

представник відповідача 2 - Кушнір О.В.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, в якій просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Головенка А. В. грошові кошти у розмірі 10 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі № 211/613/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23.08.2018 року скасовано та постанову серії БР № 195744 від 24.01.2018 року, винесену інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Головенком А.В. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито.

Позивач вважає, що діями працівника патрульної поліції Головенко А.В. йому були спричинені моральні стражданні, які полягали через постійні стреси, пов`язані із судовими процесами та необхідністю доведення своєї правоти через незаконне притягнення до адміністративної відповідальності. Тому відповідно до ст. 1174, 1776 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.12.2019 року матеріали позовної заяви передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 25).

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ від 10.01.2020 року вказана справа розподілена для розгляду судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. (а.с. 27).

Ухвалою суду від 13.01.2020 року провадження у справі відкрито за правилами позовного (спрощеного) провадження (а.с. 29).

12.02.2020 року представником відповідача 1 - Семенюк О.В. подано відзив на позовну заяву (а.с. 34-37), відповідно до якого заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавала, то відповідно до вимог чинного законодавства не може нести відповідальності за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Крім того, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Позивачем не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням Казначейства та вини в її заподіянні.

24.02.2020 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача - ОСОБА_5 на відзив представника відповідача 1, згідно з якої зазначила, що моральна шкода позивачу завдана інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Головенком А.В. та шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю якою завдано шкоду, а на Державу України (а.с. 41-43).

06.03.2020 року представником відповідача 2 - Кушнір О.В. подано відзив на позовну заяву (а.с. 47-53), відповідно до якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, в частині щодо визнання дій неправомірними відмовлено, а скасовано лише постанову серії БР № 195744 від 24.01.2018 року.

20.03.2020 року та 28 квітня 2020 року позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив представника відповідача 2, відповідно до якої зазначила, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про протиправність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення. Вважає, що діями працівника патрульної поліції Головенко А.В. йому було спричинені моральні страждання, які полягали у незаконному притягненні до адміністративної відповідальності та розмір моральної шкоди 10 000 грн. є обґрунтований (а.с. 76-79).

08.04.2020 року від представника відповідача 2 - Кушнір О.В. надійшли письмові заперечення на відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив представника відповідача 2, які є аналогічними раніше поданому відзиву на позовну заяву (а.с. 83-89).

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2018 року у справі № 211/613/18(2-а/211/80/18) скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та постанову серії БР № 195744 від 24.01.2018 року, винесену інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Головенком А.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено (а.с. 9-14).

Вказаною постановою встановлено, що оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про протиправність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені вказаними рішеннями судів не підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

У даній справі підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди є закриття справ про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що спірні правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, регулюються ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року (далі - Закон № 266/94-ВР), які є спеціальними щодо ст. 1173-1174 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися саме спеціальним нормам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У наведених в ст. 1 цього Закону випадках фізичній особі (громадянинові) відшкодовується моральна шкода, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яку в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, складання постанови про накладення адміністративного стягнення, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, провадження № 61-19000сво18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки змушений був докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Головенка А.В., а також зазначені обставини призвели до погіршення стану його здоров`я, що є підставою для покладення на державу обов`язку з відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Частинами 5 та 6 ст. 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її збагачення.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З урахуванням тривалості провадження у справах про адміністративне правопорушення, необхідності зміни нормального життєвого стану та витрат часу на відновлення прав, а також керуючись принципами поміркованості, розумності та справедливості, строку перебування позивача під слідством та судом становить майже 11 місяців, суд вважає, що обґрунтованим є відшкодування ОСОБА_1 завданої моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

Доводи представника відповідача 2 - Кушнір О.В., що позивач не надав жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди, суд відхиляє, оскільки закриття судом справ про адміністративні правопорушення через відсутність їх складу свідчить про те, що ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, пов`язаної з необхідністю відновлення його прав.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 N 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845

Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи представника відповідача Державної казначейської служби України про те, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Таким чином, вказаний розмір моральної шкоди підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, та керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, ст. 16, 23, 1176 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 16, 19, 81, 82,141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Державна казначейська служба України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646

Суддя О.В.Батрин