Рішення № 89399564, 12.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року П/320/239/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 №UA125000/2019/000252/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), на підтвердження чого митному органу були надані документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову додаткову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 замінено відповідача у даній справі - Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 залишено без розгляду клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (місцезнаходження: 08138, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, буд. 12А, ідентифікаційний код 34483946) зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 10721020000007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 01.10.2015 між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ "Віта-Текс" (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу №KPI/786/0110/15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва, а також інші товари, вказані в додатках до договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. При цьому продавець і позивач погодили, що морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, буде узгоджуватися сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

28.09.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №4 до договору (далі - додаткова угода 4), якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2022.

Водночас, відповідно до пункту 2 додаткової угоди 4 продавець та позивач внесли зміни до пункту 4.1 договору, згідно з якими оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом передоплати виставленого продавцем інвойсу на товар або сплати такого інвойсу протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

04.12.2019 продавець та позивач уклали додаток №KPI/786/070 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар, а саме:

а) тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, в кількості 1010 кг, 3840 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан; тканина вибивна полікотон (60% поліестер та 40% бавовна), сток, 76х52/150х18, завширшки 220 см, в кількості 17160 кг, 61000 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар 1);

б) тканина відбілена полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х56, завширшки 220 см, в кількості 1404 кг, 5914 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар 2);

в) тканина пофарбована полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х56, завширшки 220 см, в кількості 5532 кг, 24093 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар 3).

Загальна вартість товару згідно з пунктами 2-3 додатку та інвойсом від 05.12.2018 №KPI/786/8806DT/2018 склала 86615,70 доларів США, а його поставка відбувалася морським транспортом на умовах FОВ м. Карачі/Пакистан (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Delin Tex.

07.02.2019 позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905823.

09.02.2019 Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/00231, яким підтвердила те, що товар є стоковим.

05.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/403910, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, загальна митна вартість якого склала 86615,70 доларів США.

Поставка відбувалася на умовах FОВ м. Карачі/Пакистан (Incoterms 2010).

Позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України.

Розмір фрахту склав 41200,00 грн., що підтверджується рахунком №392 від 11.02.2019 та актом про надання транспортно-експедиційних послуг №392 від 11.02.2019.

Отже, митна вартість товару з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України станом на 12.02.2019, склала в гривневому еквіваленті 2371161,72 грн. (96615,70 дол. США. х 26,899993 + 41200,00 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: пакувальний лист продавця на товар б/н від 05.12.2018; рахунок-фактура (інвойс) №KPI/786/8806DT/2018 від 05.12.2018; коносамент №MEDUPK130540 від 17.01.2019; автотранспортна накладна №048 від 10.02.2019; декларація про походження товару №KPI/786/8806DT/2018 від 05.12.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0098 від 19.02.2019; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0656 від 07.12.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0680 від 28.12.2018; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142008700-0896 від 19.12.2018; акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/00231 від 09.02.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2002 від 11.02.2019; прайс-лист продавця б/н від 05.12.2018; додаткова угода №4 від 28.09.2018; додаток від 04.12.2018 №KPI/786/070 до договору; договір від 01.10.2015 №KPI/786/0110/15; весовая від 04.02.2019; акт про взяття проб (зразків) товарів №15 від 09.02.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (за наявності): якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит 13.03.2019 позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом №1303/19-03 від 13.03.2019. Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено, - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні банківські платіжні доручення, оскільки станом на день підписання листа товар не був оплаченим;

2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 5 аркушах фотокопії первинних документів бухгалтерського обліку позивача щодо товару, а саме: прибуткової накладної №ВТ-0000019 від 12.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000020 від 12.02.2019, складеної між позивачем та ТОВ "Текссол-С"; податкової накладної №20 від 12.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000023 від 12.02.2019, складеної між позивачем та ТОВ "Текссол-С"; податкової накладної №23 від 12.02.2019, складеної позивачем.

3) щодо виписки з бухгалтерської документації, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 5 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019; інвойсу №KPI/786/8732/2018 від 31.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000107 від 22.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ "Текссол-С"; податкової накладної №107 від 22.12.2018;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопію експортної декларації №НМВ-2018-0000142745 від 07.12.2018 та її перекладу з англійської на українську мову;

5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача;

6) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії рахунку №392 від 11.02.2019, виставленого ТОВ "Таніт Груп", акту про надання транспортно-експедиційних послуг №392 від 11.02.2019, складеного між позивачем та ТОВ "Таніт Груп", що підтверджують розмір витрат позивача на перевезення товару до митної території України в розмірі 41200,00 грн.;

7) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, - позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію листа продавця №КРІ/786/1103/19/01 від 11.03.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову.

Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Що стосується зазначення номеру інвойсу в додатку, то позивач повідомив, що в листі продавця також міститься пояснення продавця, що останній має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Що стосується позиції відповідача про зазначення продавцем номеру коносаменту в інвойсі раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування).

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача (щодо зазначення номеру інвойсу в додатку та зазначення продавцем номеру коносаменту в інвойсі раніше дати його видачі) жодним чином, на думку позивача, не пояснює як це унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару.

13.08.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000252/1, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019 скоригував з 63784,36 доларів США до рівня 68314,13 доларів США; щодо товару №2 - з 4929,63 доларів США до рівня 5805,42 доларів США; щодо товару №3 - з 19424,38 доларів США до рівня 24228,40 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019 встановлено, що позивачем до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Відповідач зазначив, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією, ним встановлено, що згідно з пунктом 2 додатку від 04.12.2018 №КРІ/786/070 наявне посилання на інвойс №KPI/786/8806DT, однак даний додаток був раніше підписаний (04.12.2018), ніж виданий інвойс №KPI/786/8806DT (05.12.2018), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів.

Крім того, відповідач у спірному рішенні зазначив, що в інвойсі від 05.12.2018 №KPI/786/8806DT вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим у період попиту, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим, відсутні.

Крім того, відповідач у спірному рішенні зазначив, що за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду від 09.02.2019 №UA500120/2019/00231) не підтверджено, що товар є стоковим.

Відповідач також вказав, що в інвойсі від 05.12.2018 №KPI/786/8806DT міститься посилання на коносамент №MEDUPK130540, який датований 17.01.2019.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Митний орган повідомив, що відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Митний орган також повідомив, що надані додатково документи не спростовують вимогу органу доходів і зборів щодо їх запиту. Крім того, на вимогу митного органу декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі. Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що декларантом не вжито заходів, встановлених частиною другою статті 52, частиною третьою статті 53, статтею 58 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.

Отже, митний орган дійшов висновку, що подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - митна декларація №UА500040/2019/13742 від 26.12.2018 (3,76 долари США за 1 кг); товар №2 - митна декларація №UА500040/2019/2627 від 07.03.2019 (4,135 долари США за 1 кг); №3 - митна декларація №UА500040/2019/2627 від 07.03.2019 (4,38 долари США за 1 кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00087 від 13.03.2019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/405223 від 22.03.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 54879,49 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000252/1 від 13.03.2019 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткову угоду №4 від 28.09.2018 до договору, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс №KPI/786/8806DT/2018, та сам інвойс №KPI/786/8806DT/2018 від 05.12.2018, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FОВ м. Карачі/Пакистан (Incoterms 2010), а сама вартість товару в розмірі 86615,70 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019.

При цьому, судом встановлено, що поставка відбувалася на умовах FОВ м. Карачі/Пакистан (Incoterms 2010) та позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України.

Розмір фрахту склав 41200,00 грн., що підтверджується рахунком №392 від 11.02.2019 та актом про надання транспортно-експедиційних послуг №392 від 11.02.2019.

Отже, митна вартість товару з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України станом на 12.02.2019, склала в гривневому еквіваленті 2371161,72 грн. (96615,70 дол. США. х 26,899993 + 41200,00 грн.).

Наведене свідчить, що позивач включив до митної вартості спірного товару таку складову як витрати на доставку товару до кордону України.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 8.3 акта Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/00231 від 09.02.2019, який є в матеріалах справи та додавався позивачем до додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019, під час проведення митного огляду товару Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905823 від 07.02.2019.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, що актом митного огляду №UA500120/2019/00231 від 09.02.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового. При цьому власного митного огляду товару позивача Київська митниця ДФС не здійснювала, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про не підтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.

Суд також вважає безпідставним неврахування відповідачем наведеної в листі продавця інформації про ціни на продукцію продавця товарів у період із 01.12.2018 по 31.12.2018, адже наведений прайс-лист продавця товарів містить, зокрема: інформацію про вартість тканини вибивної полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг; інформацію про вартість тканини вибивної полікотон (60% поліестер та 40% бавовна), сток, 76х52/150х18, завширшки 220 см, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг; інформацію про вартість тканини відбіленої полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х56, завширшки 220 см, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг; інформацію про вартість тканини пофарбованої полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х56, завширшки 220 см, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг.

При цьому вищезазначена ціна повністю відповідає задекларованій митній вартості товарів позивачем у додатковій митній декларації IM40ДТ №UA125110/2019/403910 від 05.03.2019 та зазначені обставини жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, що в листі позивача №1303/19-03 від 13.03.2019 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Що стосується зазначення номеру коносаменту в інвойсі №KPI/786/8806DT/2018 від 05.12.2018, то суд вважає за доцільне врахувати пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу.

При цьому зазначення в додатку номеру інвойсу також узгоджується з поясненнями продавця, наведеними в його листі, стосовно того, що він має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Разом із тим, вищевказані обставини не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її фіктивність.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатковою угодою №4 від 28.09.2018 до договору, додатком, інвойсом №KPI/786/8806DT/2018 від 05.12.2018, листом продавця, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA125000/2019/000252/2 від 13.03.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає таке.

Відповідно до оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000252/1 від 13.08.2019 відповідач скоригував митну вартість спірного товару, а саме: щодо товару 1 до рівня 68314,13 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару 1 склала 3,76 долари США за 1 кг (68314,13 доларів США / 18170 кг); щодо товару 2 до рівня 5805,42 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару 1 склала 4,135 долари США за 1 кг (5805,42 доларів США / 1404 кг); щодо товару 3 до рівня 24228,40 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару 1 склала 4,38 долари США за 1 кг (24228,40 доларів США / 5532 кг).

При цьому, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, а саме: товар №1 - митна декларація №UА500040/2019/13742 від 26.12.2018 (3,76 долари США за 1 кг); товар №2 - митна декларація №UА500040/2019/2627 від 07.03.2019 (4,135 долари США за 1 кг); №3 - митна декларація №UА500040/2019/2627 від 07.03.2019 (4,38 долари США за 1 кг).

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій №UА500040/2019/13742 від 26.12.2018, №UА500040/2019/2627 від 07.03.2019 та №UА500040/2019/2627 від 07.03.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.01.2020 №2415.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 №UA125000/2019/000252/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (код ЄДРПОУ 34483946) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.