Ухвала суду № 89396838, 21.05.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 Справа №607/29127/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурора Житовецької О.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників адвокатів Шевчука В.О., Сампари Н.М.

та представника потерпілого адвоката ОСОБА_3

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002753 від 22 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайоного суду перебуває обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002753 від 22 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того прокурор в судовому засіданні просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_2 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому зазначає, що ОСОБА_2 , відносно якого судом було застосованого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не з`явився в судове засідання у визначений час, а тому вважає, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Шевчук В.О. заперечили щодо клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та просять у задоволенні клопотання відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Сампара Н.М. заперечили щодо клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши про те, що 28 квітня 2020 року обвинувачений ОСОБА_2 з`явився до суду, однак працівники охорони не впустили його в приміщення суду, обґрунтувавши тим, що судові засідання не проводяться у зв`язку із встановленим карантином, крім того 18 травня 2020 року обвинувачений ОСОБА_2 не з`явився на судове засідання за станом здоров`я. За таких обставин вважають клопотання прокурора необґрунтованим та просять в його задоволенні відмовити.

Представник потерпілого – адвокат Дубчак С.П. при вирішенні клопотань прокурора покладається на думку суду.

Суд, заслухавши клопотання прокурора та думку інших учасників судового розгляду, приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, при вирішенні клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак під час розгляду кримінального провадження в суді останньому було змінено раніше обраний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, строк якого було встановлено до 10 травня 2020 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, та запобігти цим ризикам можливо, застосувавши запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Разом з тим суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 не порушував умови раніше обраного відносно нього запобіжного заходу, а тому вважає за доцільне заборонити останньому залишати житло лише в певний період доби, таким чином змінивши умови домашнього арешту, зменшивши час перебування під домашнім арештом.

Так, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, а також враховуючи те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України; а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд дійшов до висновку за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України та вважає, що саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, а також зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Крім того при вирішенні клопотання прокурора щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд приходить до наступних висновків.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак під час розгляду кримінального провадження в суді останньому було змінено раніше обраний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, строк якого було встановлено до 10 травня 2020 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_2 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Однак обґрунтовуючи наявність ризиків, що визначають необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, в той же час не довів неможливість застосування інших більш м`яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього прокурором не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого та свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також на увагу заслуговують пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що 28 квітня 2020 року він з`явився до суду, однак працівники охорони не впустили його в приміщення суду, обґрунтувавши тим, що судові засідання не проводяться у з зв`язку із встановленим карантином, крім того 18 травня 2020 року він не з`явився на судове засідання за станом здоров`я, про що подав суду відповідну медичну довідку. За таких обставин суд не може погодитися із тим, що обвинувачений ОСОБА_2 не виконав покладені на нього обов`язки при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у зв`язку із наявністю поважних причин цього.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних даних, які обґрунтовують підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, суд вважає, що запобігти ризикам, на які посилається прокурор у своєму клопотанні про застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - зможе і більш м`який запобіжний захід, який буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Таким запобіжним заходом є цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Саме такий запобіжний захід, на думку суду, є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення.

Також при цьому суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст. ст. 318, 331, 369, ч. 1, 2 ст. 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту – задовольнити частково.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22.00 год. до 06.00 год. ранку наступної доби.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання;утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали до 00 год. 00 хв. 20 липня 2020 року.

В задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 – цілодобово.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання;утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали до 00 год. 00 хв. 20 липня 2020 року.

Судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002753 від 22 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, відкласти на 15.00 год. 03 червня 2020 року.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту передати на виконання та контролю за поведінкою обвинувачених в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх захисникам та прокурору.

Про час судового розгляду повідомити прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілого та його представника, а також свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо