Рішення № 89392907, 15.05.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2020 р. Справа № 911/521/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення заборгованості

За участю представників:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – позивач) до Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі – відповідач) про стягнення 199 561,16 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором № 1402/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, у зв`язку з чим, заявлено до стягнення 104038,87 грн. основного боргу, 53023,69 грн. пені, 8963,87 грн. 3% річних, 33534,73 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 (суддя Саванчук С.О.) позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення заборгованості задоволено частково; провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038, 87 грн закрито; присуджено до стягнення з Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пеню у розмірі 53 023, 69 грн, 3% річних у розмірі 8 963, 87 грн, інфляційні втрати у розмірі 33 042, 98 грн, судовий збір у розмірі 2 986, 04 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі № 911/521/19 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: “Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задовольнити частково. Провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038,87 грн закрити. Стягнути з Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 53 023, 69 грн пені, 8 963, 87 грн 3% річних, 33 534, 73 грн. втрат від інфляції та 1 432, 84 грн. судових витрат за подання позову.”; присуджено до стягнення з Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 2 881, 50 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 911/521/19 рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 911/521/19 в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат скасовано; справу № 911/521/19 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020, матеріали справи № 911/521/19 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2020 прийнято до розгляду справу № 911/521/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.02.2020.

24.02.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 4197/20 від 24.02.2020), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на безпідставність та необґрунтованість останніх, який прийнято судом. Також відповідач просив суд зменшити штрафні санкції на підставі ст. 233 Господарського кодексу України. Дане доповнення до відзив прийнято судом.

У судовому засіданні 28.02.2020 представникам сторін повідомлено про те, що у судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на дату після 03.04.2020; зазначено, що про дату, час і місце розгляду справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2020 призначено підготовче засідання на 24.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2020 підготовче засідання у справі № 911/591/19 закрито та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 15.05.2020.

15.05.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача (вх. № 9316/20 від 15.05.2020), яке задоволено судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством “Національна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та Комунальним підприємством “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1402/16ТЕ-17.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 215 тис. куб.м.

Згідно пункту 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1770,74 грн, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1806,15 грн, крім того ПДВ-20%-361,23 грн, всього з ПДВ 2167,38 грн.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100 % поточної оплати, протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу, відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу, сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу, погашається основна сума боргу.

Відповідно до пункту 8.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 10.3 договору строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Пунктом 12 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 до договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 1968,24 грн., всього з ПДВ 2361,89 грн.

Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 1770,74 грн, всього з ПДВ 2124,89 грн; пункт 12 викладено в наступній редакції: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 позивач протягом січня-квітня 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 367 338,87 грн, що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.01.2016 на суму 154 977,65 грн, від 29.02.2016 на суму 110 645,02 грн, від 31.03.2016 на суму 101 306,10 грн, від 30.04.2016 на суму 410,10 грн.

На момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду із даним позовом відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 236 300 грн, а саме 45 000 грн сплачено 30.09.2016, 101 000 грн – 07.10.2016, 42 000 грн. – 11.10.2016, сума 75 300 грн. як субсидії з теплопостачання за 2016 рік зарахована 27.01.2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами позивача.

Заборгованість за поставлений протягом січня-квітня 2016 року газ сплачена відповідачем повністю лише 20.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 847 на суму 104 038,87 грн, тобто після звернення позивача до суду.

Суд встановив, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору, якими встановлено, що зобов`язання з оплати газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відтак, позивачем нараховано за періоди прострочення оплат за договором пеню у розмірі 53 023,69 грн, на підставі пункту 8.2 договору, 3 % річних у розмірі 8 963,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 33 534,73 грн згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3 % річних та нараховані за порушення строків виконання грошового зобов`язання, що визначені умовами договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи даними бухгалтерського обліку позивача.

Згідно ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 911/521/19 наявна вказівка місцевому господарському суду щодо дослідження обставин здійснення відповідачем розрахунку за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 та встановлення на яку суму заборгованості було нараховано заявлені до стягнення штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати та чи було цю суму або її частину сплачено відповідачем до 30.11.2016.

Суд касаційної інстанції також зазначив про необхідність встановлення під час нового судового розгляду наявності/відсутності підстав для нарахування чи списання вже нарахованих пені, інфляційних нарахувань та процентів річних в силу норм ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, позивачем нарахована пеня в сумі 53 023,69 грн, з яких: 29 318,72 грн за період з 16.02.2016 по 14.08.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 6 424,87 грн за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 17 213,73 грн за період з 15.04.2016 по 14.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року та 66,36 грн за період з 17.05.2016 по 14.11.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року.

Також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 позивачем нараховано 33 534,73 грн інфляційних втрат, з яких: 8 310,56 грн за період з 01.03.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 2 545,70 грн за період з 01.04.2016 по 31.12.2017 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 22 587,54 грн за період з 01.05.2016 по 31.12.2017 за зобов`язаннями березня 2016 року та 90,94 грн за період з 01.06.2016 по 31.12.2017 за зобов`язаннями квітня 2016 року.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, позивачем нараховано 8 963,87 грн 3 % річних, з яких: 2 949,65 грн за період з 16.02.2016 по 10.10.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 695,79 грн за період з 15.03.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 5 298,06 грн за період з 15.04.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями березня 2016 року та 20,37 грн за період з 17.05.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями квітня 2016 року.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу на кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 1.2 договору постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Водночас, факт включення чи невключення відповідача до даного реєстру не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки не впливає на вирішення даного спору з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі № 914/123/17 та у постанові від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із матеріалів справи, заявлені до стягнення з відповідача пеня, інфляційні втрати та 3 % річних були нараховані позивачем на заборгованість відповідача за зобов`язаннями січня 2016 року, лютого 2016 року, березня 2016 року, квітня 2016 року.

Суд встановив, що відповідач заборгованість за зобов`язаннями січня 2016 року погасив повністю до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії"; заборгованість за зобов`язаннями лютого 2016 року, березня 2016 року та квітня 2016 року повністю погашено відповідачем 20.03.2019.

Таким чином, суд вважає, що позивачем неправомірно нараховано відповідачу: пеню за період з 16.02.2016 по 14.08.2016 на суму боргу 154 977,65 грн за зобов`язаннями січня 2016 року, пеню за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 на суму боргу 33 022,35 грн (35 345,02 грн – 2 322,67 грн) за зобов`язаннями лютого 2016 року; інфляційні втрати за період з 01.03.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, інфляційні втрати за період з 01.04.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року; 3 % річних за період з 16.02.2016 по 10.10.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 3 % річних за період з 15.03.2016 по 10.10.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року.

Здійснивши перерахунок пені, суд вважає, що арифметично правильний розрахунок пені загалом складає 17 620,95 грн, зокрема: 422,21 грн за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн, 17 133,46 грн за період з 15.04.2016 по 14.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року на суму боргу 101 306,10 грн, 65,28 грн за період з 17.05.2016 по 14.11.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року на суму боргу 410,10 грн.

Крім того, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що арифметично правильний розрахунок інфляційних втрат загалом складає 22 410,43 грн, зокрема: 465,12 грн за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн, 21 857,33 грн за період з 15.04.2016 по 14.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року на суму боргу 101 306,10 грн, 87,98 грн за період з 17.05.2016 по 14.11.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року на суму боргу 410,10 грн.

Також здійснивши перерахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що арифметично правильний розрахунок 3 % річних загалом складає 5 406,01 грн, зокрема: 15,80 грн за період з 11.10.2016 по 31.12.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн, 71,78 грн за період з 01.01.2017 по 11.01.2018 за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 2 322,67 грн 5 298,06 грн за період з 15.04.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями березня 2016 року на суму боргу 101 306,10 грн, 20,37 грн за період з 17.05.2016 по 11.01.2018 за зобов`язаннями квітня 2016 року на суму боргу 410,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 17 620,95 грн пені, 22 410,43 грн інфляційних втрат та 5 406,01 грн 3 % річних є обгрунтованими.

Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що прострочення, за яке нараховано пеню погашено повністю.

Відповідач у доповненні до відзиву на позовну заяву пояснив, що придбаний у позивача природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, станом на 01.01.2019 збитки останнього складають 225,2 тис. грн.

Також, суд враховує, що значна частина нарахувань складаються з нарахувань за незначні періоди прострочення, інших грошових коштів для виконання договору у відповідача не було, що підтверджується наданими суду виписками по рахунках. Наведені обставини свідчать про відсутність факту завдання позивачу значних збитків.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50 %, до 8 810,48 грн пені.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 8 810,48 грн пені, 22 410,43 грн інфляційних втрат та 5 406,01 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 681,56 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Благоустрій Крюківщини” Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вул. Балукова, буд. 10; ідентифікаційний код 37606213) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять гривень гривень) 48 коп. пені, 22 410 (двадцять дві тисячі чотириста десять гривень) 43 коп. інфляційних втрат, 5 406 (п`ять тисяч чотириста шість гривень) 01 коп. 3 % річних та 681 (шістсот вісімдесят одну гривню) 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 22.05.2020.

Суддя П.В.Горбасенко