Рішення № 89392799, 27.04.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6082/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді – Мисько Х.М..,

при секретарі – Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про зобов`язання державного виконавця провести новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зобов`язання державного виконавця провести новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів. В обгрунтовання заявленого позову покликається на те, що він є платником щомісячних аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку/доходу, відповідно до виконавчого листа від 02.06.2014, виданого Галицьким районним судом м. Львова. Вважає, що державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області проведено некоректний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів по періодах, а саме: у період червня 2018 року, виконавцем не враховано сума отриманих та сплачених аліментів Львівським міським центром зайнятості, період з липня 2018 по лютий 2019, державним виконавцем не враховано суми обов`язкових податків, які необхідно утримати з зарплати для визначення доходу, отриманого «на руки». Тобто розрахунок був проведений виходячи з суми нарахованої середньої заробітної плати працівниками для даної місцевості, а саме 1/4 частини від суми нарахованої, а не «чистої» заробітної плати. На підставі викладеного просить суд зобов`язати Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області провести новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів з врахуванням повноти даних та коректного підходу до розрахунку.

Ухвалою суду від 19 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

03 грудня 2019 року відповідачем на адресу суду скеровано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Вказує, що письмових заяв від боржника ОСОБА_1 щодо вирахування суми обов`язкових податків, таких як податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% (згідно вимог ІV розділу Податкового кодексу України п. 167.1) та військового збору в розмірі 1,5 % ( згідно вимог підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України пункту 161 підпункту 1.3) з розміру нарахованих аліментів виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості - до Залізничного ВДВС м. Львів ГУТУЮ у Львівській області не надходило. При цьому слід зазначити, що здійснення державним виконавцем таких відрахувань не передбачено ні Законом України « Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 , ні Сімейним кодексом України, ні іншими нормативно-правовими актами. Відтак в силу вимог статті 19 Конституції України - така вимога позивача є безпідставною.

Позивач в судове засідання не прибув, подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав, просив задоволити з мотивів наведених у ньому.

Відповідач в судове засідання не з`явився, проте подав письмове клопотання про розгляд справи без участі державного виконавця, у задоволенні позовних вимог просить відмовити за безпідставністю.

Третя особа в судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що у Залізничному відділі державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на виконання перебуває виконавче провадження АСВП № 46408857 на виконання виконавчого листа № 461/3781/14-ц виданого Галицьким районним судом м. Львова від 06 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.04.2014 і до досягнення дитиною повноліття.

10 травня 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву на ім`я начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, якою повідомлено що позивач працює у ФОП « ОСОБА_4 ». Просить скерувати постанову про стягнення аліментів на його нове місце праці.

На підставі заяви ОСОБА_1 , старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Горбатюк Марією Богданівною виноситься постанова від 03 липня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку скеровується за місцем отримання доходів позивача, тобто на адресу ФОП «Гузь О.О.».

05 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Горбатюк Марією Богданівною було проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, станом на 01 липня 2019 року сума боргу складає 4057,44 грн.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору - судом (ч.4 ст. 195 СК України).

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Як передбачено пунктом чотири розділу ХVІ «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною 1статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно пункту четвертого розділу ХVІ «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Отже, дії державного виконавця щодо складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів передбачені законом, так як це входить до обов`язку державного виконавця.

Разом з цим, при вирішенні даної справи суд враховує встановлені нормою статті 1 ЦПК України завдання цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, яка передбачає диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Одночасно, суд враховує, що між сторонами склалися правовідносини, які врегульовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження», стаття 1 якого визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Отже, позивач є стороною виконавчого провадження АСВП № 46408857, а саме: боржником.

Частина перша статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Тобто, норма частини першої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» прямо і чітко надає боржнику можливість оскаржити рішення державного виконавця до суду.

Одночасно, слід наголосити, що за змістом статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» використовується термін «скарга» у виконавчому провадженні, яка подається у письмовій формі.

Термін «скарга» також використано і у Розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Так, згідно із статтею 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Тобто, ОСОБА_1 , як боржнику у виконавчому провадженні АСВП № 46408857 цивільний процесуальний закон надає можливість звернутися до суду саме із скаргою на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця без необхідності звернення із позовом в загальному порядку.

Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Також, вирішуючи питання про відмову у задоволенні позову, суд безумовно враховує надані в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6 наступні роз`яснення:

- відповідно до статті 383 ЦПК України, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи; при цьому вони набувають процесуального статусу заявника; на підставі статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (пункт 4);

- враховуючи положення статті 383 ЦПК України, суб`єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» (пункт 5);

- інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначених у статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогами ЦПК України, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина четверта статті 82 Закону України «Про виконавче провадження») (пункт 6);

- скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України), незалежно від місця виконання судового рішення (пункт 12);

-скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК України; у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання (пункт 13);

-ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК України, ні Законом України «Про судовий збір» (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується (пункт 14);

-за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210,213,387 ЦПК України; виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи (пункт 18).

Крім того, суд звертає увагу на особливий процесуальний статус осіб за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, до яких належать особа, яка подала скаргу, а також державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, які є суб`єктом оскарження.

Оскільки, з матеріалів позову, вбачається що позивач є стороною виконавчого провадження АСВП № 46408857 та вважає, що державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Горбатюк Марією Богданівною було проведено некоректний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, порушено його права, суд приходить до висновку, що позивач для захисту своїх інтересів має право звернутися до суду із відповідною скаргою в порядку передбаченому Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Суд переконаний, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із скаргою на рішення державного виконавця в порядку та відповідно до положень Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Таким чином, враховуючи, що позивач є стороною виконавчого провадження та вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця та державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено його права, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки законом передбачено право особи на звернення до суду із відповідною скаргою, а не в порядку позовного провадження.

Порядок і строки подання такої скарги регламентовано Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Їх розгляд судом також здійснюється відповідно до положень Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та не передбачає необхідності заявлення цих вимог в порядку позовного провадження.

Отже, з урахуванням характеру вимог позивача, характеру правовідносин, що склалися між сторонами та встановлення цивільним процесуальним законом спеціального (особливого) порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, який не передбачає їх розгляду в порядку позовного провадження, суд приходить до висновку, що позовна заява є безпідставною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позову слід відмовити в повному обсязі з тих підстав, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1 11, 57 62, 64, 169, 208, 209, 212 215 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про зобов`язання державного виконавця провести новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.04.2020

Суддя Х.М. Мисько