Рішення № 89392155, 22.05.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020м. ДніпроСправа № 904/1596/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (м. Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 2 258 грн. 41 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 2 258 грн. 41 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2019 року зі станції Авдіївка Донецької залізниці вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "АКХЗ" здійснив відправлення вагонів №№ 56448426, 63379481, 56857162, навантажених горішком коксовим 10-25 мм (вологим) згідно з залізничною накладною № 51628592 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів". На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом № 460005/1295 від 24.09.2019.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, для мінерального палива - 1%, відповідальна вагова недостача складає суму 2 258 грн. 41 коп.

Ухвалою суду від 23.03.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 21245/20 від 18.05.2020), в якому він просив суд поновити строк для надання відзиву, прийняти відзив на позов та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у зв`язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину по всій території України з 12.03.2020, а також з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19) залізниця перейшла на дистанційний режим роботи, а тому залізниця просить суд визнати встановлений судом строк для надання відзиву пропущеним з поважних причин та прийняти відзив для розгляду;

- вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної;

- в підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано договір поставки №1495 від 27.07.2018 та Специфікацію № 11 від 30.08.2019, в яких сторонами є ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та АТ "Запорізький завод феросплавів", а за статтею 115 Статуту позивач повинен надати довідку про вартість вугілля від відправника, а відправником за накладною № 51628592 є ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод";

- однак правочинів, а також супровідних бухгалтерських документів (рахунків, податкових накладних) позивачем в якості належних доказів вартості недостачі кокосового горішку надано не було;

- договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому, пункти 115 та 133 Статуту визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа саме вантажовідправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу;

- рахунок-фактура № 92837012 від 18.09.2019, доданий до позовної заяви, не може бути визнаний належним документом, що підтверджує вартість вантажу, оскільки наданий не вантажовіправником;

- позивач додав до позовної заяви довідку про вартість коксового горішку, яку підписав начальник відділу сировини АТ "Запорізький завод феросплавів", а не відповідно до статті 115 Статуту повинен надати довідку про вартість від відправника.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 27.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (постачальник) та Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) укладено договір поставки № 1495 (далі - договір, а.с.19-22), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність продукцію коксохімічного виробництва (далі - товар або продукція) у відповідності до сортаменту, якості, строкам, в об`ємі, по цінам та на умовах, визначених в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити на умовах договору. Витрати по перевезенню (з.д. тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення покладаються на постачальника, якщо інше не визначено специфікаціями.

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва нижчевказаних підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника):

- ПрАТ "ДКХЗ";

- ПрАТ "Запоріжкокс";

- ПрАТ "АКХЗ";

- ПрАТ "МК "Азовсталь".

Ціна товару за одиницю та по позиціям вказується в специфікаціях до договору (пункт 3.1. договору).

Сторонами було підписано специфікацію № 11 від 30.08.2019 до договору, відповідно до якої постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити горішок коксовий 10-25 мм, у кількості 4 200 т, на загальну суму 33 954 580 грн. 80 коп. з ПДВ, на умовах поставки: СРТ - станція Запоріжжя-Ліве; вантажовідправником (виробником) відповідно до Специфікації виступає ПрАТ "АКХЗ" (а.с. 23).

У пункті 9.5. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, та відповідно, по грошовим розрахункам, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений шляхом укладання додаткових угод.

На виконання умов договору та специфікації постачальник в особі ПрАТ "АКХЗ" по залізничній накладній № 51628592 зі станції відправлення Авдіївка Донецької області на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відправив одержувачу - Акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" вантаж - "горішок коксовий 10-25 (вологий)" у вагонах №№ 56448426, 63379481, 56857162.

Отже, відповідно до вказаних накладних залізниця зобов`язалась доставити вантаж на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці; одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (позивач).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що вантажовідправником за спірним перевезенням є ПрАТ "АКХЗ", отже саме вказаною особою має бути виставлено рахунок на оплату товару (вантажу), який буде належним доказом його вартості; такий рахунок в матеріалах справи відсутній.

Судом відхиляються вказані заперечення відповідача, оскільки у правовідносинах з приводу поставки товару (за договором поставки № 1495 від 27.07.2018) сторонами є постачальник - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та покупець - АТ "Запорізький завод феросплавів".

При цьому, згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вказаних норм, сторонами було досягнуто згоди, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника), зокрема, ПрАТ "АКХЗ". Така ж домовленість була досягнута і під час складання специфікації № 11 від 30.08.2019.

Таким чином, сторони реалізуючі принцип свободи договору, саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини, отже за договором постачальником виступав ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в особі ПрАТ "АКХЗ", що і зумовило виставлення рахунків саме постачальником (стороною договору), та що не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку з відшкодування відповідальної недостачі за спірним перевезенням.

Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Так, на станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за результатами проведеної на підставі статті 24 Статуту залізниць України перевірки маси вантажу у вагоні № 56448426, який перевозився за накладною № 51628592, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт № 460005/1295 від 24.09.2019 (а.с.14).

У комерційному акті № 460005/1295 від 24.09.2019 зазначено таке:

- на підставі акту загальної форми № 36032 від 23.09.2019 станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшого по груповій відправці, вказаній на лицьовій стороні цього акту, комісією у складі: приймальник поїздів Кочубей О.Ю. , прийомоздавальник заводу Грудієнко Л.В. , слідчий Заводського ВП Синько Є. В., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М. , зі зважуванням вагонів на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120; огляд - перевірка 04.09.2019. За документом значиться 3 вагона, загальна вага 138 530 кг, у вагоні № 56448426 значиться тара 22 200 кг, нетто - 45 300 кг. Фактично виявилося брутто 66 260 кг, тара з документу 22 200 кг, нетто 44 060 кг, що менше документу на 1 240 кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні шапокоподібне, вище рівня бортів 30 см. Вантаж маркований повздовжньою смугою вапном по всій довжині вагона, що відповідає перевізному документу. Праворуч порушене маркування, виїмки: над 1 люком довжиною 150 см, шириною 180 см, глибиною 40-50 см, над 6,7 люками довжиною 150-180 см, шириною 250-280 см, глибиною 40-50 см.;

- відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору відсутній (а.с.14-15).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

З приводу визначення вартості недостачі вантажу, а також правовірності здійсненого позивачем розрахунку суд зазначає таке.

За приписами пунктів 3.3 та 3.4. договору оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати прибуття товару на станцію покупця, але не раніше п`яти банківських днів з дати отримання оригіналів первинних документів, вказаних в пункті 2.1. договору (пункт 3.6. договору).

У відповідності до вказаних умов договору, постачальником було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 92837012 від 18.09.2019 на оплату поставленого горішку коксового 10-25 мм на загальну суму 926 605 грн. 38 коп., відповідно до якого вартість 1 тони горішку коксового 10-25 мм склала 6 612 грн. 13 коп. (без ПДВ) (а.с.16).

Відповідно до пункту 3.5. договору вартість відвантаженого товару у специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, визначених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України, по курсу НБУ на дату оплати. У випаду погашення простроченої заборгованості, постачальник зобов`язується протягом 2-х робочих днів відновити поставку товару на умовах, обумовлених сторонами в специфікації до договору, поставка по якій була призупинена постачальником.

Враховуючи вказані умови договору, в подальшому постачальником було виставлено позивачу рахунок-коригування № 92902557 від 31.10.2019 в оплату поставленого горішку коксового 10-25 мм, в якому ціна за тону була збільшена на 61 грн. 65 коп. (а.с.17).

Таким чином, з вказаних рахунків вбачається, що остаточна ціна поставленого позивачу горішку коксового 10-25 мм склала 6 673 грн. 78 коп. (6 612,13 + 61,65) без ПДВ.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон № 56448426 з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті № 460005/1295 від 24.09.2019 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 2 258 грн. 41 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон з горішком коксовим був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.

З огляду на те, що у залізничній накладній № 51628592 зазначено, що за нею перевозився горішок коксовий 10-25 (вологий), суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі горішку коксового з урахуванням норми недостачі, яка становить 2% маси, - для вантажів у вологому стані.

Отже, відповідальна недостача горішку коксового у вагоні № 56448426 під час перевезення становить 2 258 грн. 41 коп.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу горішку коксового слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 2 258 грн. 41 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) - 2 258 грн. 41 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.05.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко