Рішення № 89391901, 21.05.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/1395/20

2/337/1013/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 р. Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Бойко Л.Л.

відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13.04.2020р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 13.04.2010р. між ним та відповідачем шляхом підписання останнім Заяви-анкети позичальника було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунокз кінцем строком повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв`язку з чим станом на 22.03.2020р. утворилась заборгованість в загальній сумі 35 675,30грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 19 963,18грн., відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, – 8212,58грн., пені – 5324,53грн., штрафу (фіксована частина) – 500,00грн., штрафу (процентна складова) – 1675,01грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00грн.

Ухвалою суду від 17.04.2020р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що 13.04.2010р. він звернувся до Банку з заявою про отримання дебетової картки і вона йому була видана. Жодної заяви про видачу кредитної картки та кредитного договору в письмовому вигляді він з Банком не укладав та не підписував, графік платежів не погоджувався. 29.11.2011р. йому на його дебетову картку Банком було встановлено кредитний ліміт 300,00грн., потім він збільшувався. Такі дії Банк вчинив без його згоди самостійно. Після встановлення кредитного ліміту він користувався карткою, оплачував товари, послуги, поповнював її. Первісно картка була зі строком дії до липня 2015р., після цього йому замінили картку і вона діяла до лютого 2019р. Він також користувався нею. В лютому чи березні 2019р. він мав вже заборгованість, Банк відмовився укладати договір реструктуризації з ним, картка була закрита. Вважає, що без наявності письмового кредитного договору Банк не має права вимагати з нього вказані кошти. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд встановив, що 13.04.2010р. між сторонами укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти первісно в сумі 300,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцем строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний договір є договором приєднання та укладений шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку.

В Анкеті-заяві (арк..44) зазначено, що відповідач згодний з тим, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.

Також зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.

На виконання умов цього кредитного договору Банк видав відповідачу ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 07/15, після цього йому видано картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 02/19 (арк..43).

29.11.2011р. на банківську картку № НОМЕР_1 Банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00грн., цього ж дня його збільшено до 2000,00грн., 25.09.2012р. – до 2500,00грн., 16.11.2012р. – до 5000,00грн., 21.07.2015р. – зменшено до 4500,00грн., 31.01.2017р. – збільшено до 5600,00грн., 07.08.2017р. – до 14000,00грн., 13.05.2019р. зменшено до 0,00грн. (арк..42).

Згідно з наданим Банком розрахунком та випискою за особовим банківським рахунком (арк..10-41), заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 22.03.2020р. становить в загальній сумі 35 675,30грн. і складається із заборгованості за тілом кредиту – 19 963,18грн., відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, – 8212,58грн., пені – 5324,53грн., штрафу (фіксована частина) – 500,00грн., штрафу (процентна складова) – 1675,01грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача відсотків в розмірі 8212,58грн., пені – 5324,53грн., штрафу (фіксована частина) – 500,00грн., штрафу (процентна складова) – 1675,01грн.

В даному випадку суд виходить з того, що в Анкеті-заяві позичальника від 13.04.2010р. не зазначений порядок та строки повернення кредиту, розмір процентів за користування ним, а також не встановлена відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

На обґрунтування позовних вимог до позовної заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, вказуючи, що ці документи разом із Анкетою-заявою становлять Договір про надання банківських послуг, який є договором приєднання і який було укладено між сторонами.

З огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України, умови договору приєднання розроблює підприємець - в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк». Другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що надані суду позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів не містять підпису відповідача, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 13.04.2010р. Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо відповідальності за порушення зобов`язання (проценти за ст.625, пеня, штрафи) в зазначених в цих документах строки та розмірах з відповідним порядком нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (13.04.2010р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.04.2020р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг, враховуючи відсутність в Анкеті-заяві від 13.04.2010р. домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, тобто за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.

Крім того, варто зауважити, що договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Виходячи з основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем у письмовому вигляді істотної умови кредитного договору – ціни у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку з цим суд не знаходить законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вигляді пені за прострочення зобов`язання – 5324,53грн., штрафу (фіксована частина) – 500,00грн., штрафу (процентна складова) – 1675,01грн. і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, в розмірі 8212,58грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

По-перше, в позовній заяві жодним чином не обґрунтовані підстави нарахування вказаних процентів та їх розмір. Внаданому позивачем розрахунку заборгованості (арк..22) зазначено, що процентна ставка на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України становить 86,4% річних. Жодних відомостей про те, на підставі чого визначений такий розмір процентів, матеріали справи не містять.

Як вже зазначалось вище, в Анкеті-заяві позичальника від 13.04.2010р. взагалі не зазначений порядок та строки повернення кредиту, розмір процентів, в т.ч. за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України, а надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

По-друге, надані позивачем розрахунок заборгованості та виписка з особового банківського рахунку, відкритого на ім`я відповідача, не містять детального математичного розрахунку нарахованої відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України суми процентів, яку просить стягнути позивач, а саме періоду прострочки платежів, на які платежі (вид, розмір) здійснено нарахування.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження цієї позовної вимоги і в її задоволенні також слід відмовити.

В той же час, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач 13.04.2010р. звернувся до Банку з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписав її, чим надав згоду на отримання банківських послуг, в т.ч. кредиту, та отримав банківську картку. Кредитні кошти первісно в сумі 300,00грн. 29.11.2011р. були зараховані на видану відповідачу банківську картку, в подальшому кредитний ліміт змінювався. Відповідач користувався цими грошовими коштами, від їх отримання не відмовився, до Банку з приводу закриття, повернення картки не звертався, після закінчення строку дії першої картки він отримав нову. Також він частково здійснював повернення кредитних коштів, але нерегулярно та в меншому розмірі, що потягло виникнення заборгованості за тілом кредиту станом на 22.03.2020р. в розмірі 19 963,18грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою з особового банківського рахунку, відкритого на ім`я відповідача за виданою банківською карткою, довідками про встановлення кредитного ліміту та про видані банківські картки зі строками їх дії. Ці докази в частині підтвердження розміру заборгованості за тілом кредиту суд вважає належними та допустимими, тому приймає їх при ухваленні цього рішення.

Крім того, зазначені обставини відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні фактично не оспорював.

При ухваленні суд враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13.04.2010р. у вигляді Анкети-заяви, підписаної відповідачем, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав шляхом стягнення в судовому порядку з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, в примусовому порядку з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19 963,18грн.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст.3,6,11,15,16,526,530,549,610,627,629,633,634,638,1049,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м.Київ, вул. Грушевського,буд.1-д, р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором б/н від 13.04.2010р. в загальному розмірі 19 963,18грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 2102,00грн., усього 22 065,18грн. (двадцять дві тисячі шістдесят п`ять гривень 18 копійок).

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.05.2020р.

Суддя Н.А. Мурашова

21.05.2020