Рішення № 89390490, 20.05.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44659/19

Провадження № 2/761/3071/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОсауловаА.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), у якому просила стягнути з останнього на свою користь суму заборгованості за договором позики від 14.06.2016 року в розмірі 6 700,00 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 165 155,00 грн. та 3% річних в розмірі 14 863,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 червня 2016 року відповідач взяв в борг у позивача 6 700,00 доларів США, що підтверджується розпискою, згідно якої зобов`язався повернути кошти до 01 жовтня 2016 року. Відповідач не повернув вказані грошові кошти, що призвело до порушення прав та інтересів позивача. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем, з огляду на приписи ст. 625 ЦК України, становить 6 700,00 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 165 155,00 грн. та 3% річних в розмірі 14 863,95 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду його представник звернувся із клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 17.12.2019 у справі відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 13.03.2020 року до матеріалів справи долучено заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2020 року до матеріалів справи долучено відзив, але постановлено не приймати його до уваги у зв`язку з пропуском строку на його подання.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 14 червня 2016 року відповідач ОСОБА_3 отримав у борг від позивача ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 6 700,00 доларів США із терміном повернення до 01 жовтня 2016 року, про що відповідачем було складено відповідну розписку (а.с. 3).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, такої позиції дотримується Верховний Суд України у правовому висновку прийнятого у Постанові ВСУ від 18.09.2013 р. по справі 6-63цс13.

Статтею 207 ЦК України передбачено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З врахуванням вказаних вимог закону, наявності дій по передачі кошів і їх отримання відповідачем згідно розписки між позивачем і відповідачем укладено правочин, який по суті є договором позики.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України допускається пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно даної розписки, позичальник ОСОБА_3 зобов`язався повернути суму позики до 01 жовтня 2016 року, однак, в порушення умов договору позики, взяті на себе зобов`язання не виконав і не повернув належні позивачу грошові кошти.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, а отже зобов`язаний повернути позивачу суму боргу за договором позики від 14.06.2016 року.

При цьому, відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Таким чином, сума боргу за договором позики складає 6700 доларів США, що станом на 08.11.2019 року по курсу НБУ долара США становить 164 255,86 грн. (24,5158*6 700).

Стосовно стягнення 3 % річних слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Тому суд за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за період з 02.10.2016 року по 08.11.2019 року в сумі 14 863,95 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу за договором позики та 3 % річних на вказану суму боргу.

При цьому, відповідачем не було доведено належними і допустимими доказами повного чи часткового погашення боргу.

Розглядаючи заяву сторони відповідача про застосування строків позовної давності варто вказати, що позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

В свою чергу, ч. 2-5 ст. 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено у ході розгляду даної справи, відповідач ОСОБА_3 зобов`язався повернути суму позики до 01 жовтня 2016 року. Тобто, починаючи з 02 жовтня 2016 року відбувалося порушення прав позивача, про яке їй було відомо.

Даний позов було направлено засобами пошитого зв`язку 08 листопада 2019 року, тобто, зі спливом строку позовної давності.

Сторона позивача під час розгляду справи просила поновити пропущений строк, оскільки його пропущено з поважних причин.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 є людиною похилого віку, на даний час їй 95 років, є інвалідом І групи, неодноразово у 2017 році більш ніж 35 днів перебувала на стаціонарному лікуванні.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц, звернення із заявою про застосування позовної давності є обов`язковим для суду лише у випадку відсутності заяви про поновлення строку та (чи) відсутності причин, які суд вважає поважними у такому пропуску. Щодо застосування приписів частини п`ятої статті 267 ЦК України, то позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Іліан проти Туреччини» вказано, що правило встановлення обмежень до суду з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

У зв`язку з наведеним та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду з позовом поважними, у зв`язку з чим слід захистити порушене право позивача.

На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти боргу за договором позики від 14.06.2016 року в розмірі 6700 доларів США, що становить 164 255,86 грн. по курсу НБУ долара США станом на 08.11.2019 року та три відсотки річних на суму в доларах США за період з 02.10.2016 року по 08.11.2019 року в сумі 14 863,95 грн., а загалом в сумі 179 119,81 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 791,19 грн.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 207, 526, 533, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 133, 137, 141, 211 223, 263, 265, 273, 280, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти заборгованості за договором позики від 14.06.2016 року в розмірі заборгованості за основним боргом в сумі - 6700 доларів США, що становить 164 255 грн. 86 коп. по курсу НБУ долара США станом на 08.11.2019 року та три відсотки річних на суму в доларах США за період з 02.10.2016 року по 08.11.2019 року в сумі - 14 863 грн. 95 коп., а загалом в сумі - 179 119 грн. (сто сімдесят дев`ять тисяч сто дев`ятнадцять) гривень 81 коп.

В задоволенні іншої частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі - 1 791 грн. 19 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний код невідомий, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення складено 21.05.2020 року