Рішення № 89390442, 21.05.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/17256/19

2-3378/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Олех Ю.М.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання договору недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що він був єдиним інвестором квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 грудня 2006 року.

Відповідно до п. 5.2. цього договору сума оплати за квартиру була встановлена у розмірі 545778 гривень. Зазначена сума була повністю ним сплачена.

06 жовтня 2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік О.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 25064290) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 11482643 ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3 було свідоцтво право власності № НОМЕР_4 від 06 жовтня 2015 року.

З приводу підробки документів, на підставі яких ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на квартиру, відкрито кримінальне провадження № 12019100090003784.

ОСОБА_3 в подальшому продав спірну квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2015 року.

На підставі цього договору приватним нотаріусом КМНО Лабутіною Ю.Ю. 20 листопада 2015 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер 26328767) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 12144924 ОСОБА_2 на квартиру.

Він звернувся із скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України та просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності відповідачів на квартиру.

На підставі висновків комісії Міністерство юстиції України прийняло накази № 3671/5 від 21 листопада 2018 року та № 3793/5 від 04 грудня 2018 року, якими рішення про державну реєстрацію прав власності відповідачів на квартиру були скасовані та внесені відповідні записи про скасування до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після цього він зміг належним чином зареєструвати своє право власності на квартиру.

Разом з тим, ОСОБА_2 не визнає його право власності та вважає себе законним власником квартири, оскільки останній звернувся з адміністративним позовом про скасування зазначених наказів Міністерства юстиції України.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

-визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року відмолено в задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі.

З відзиву на позовну заяву представника ОСОБА_2 вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що на даний час відсутній вирок суду, який би підтверджував, що документи, на підставі яких була здійснена реєстрація права власності за ОСОБА_3 , є підробленими. ОСОБА_2 законним шляхом набув право власності на спірну квартиру, оскільки приватним нотаріусом було вчинено всі необхідні дії, передбачені діючим законодавством при посвідченні правочину купівлі-продажу квартири. Просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки останній міг довідатися про порушення свого права з моменту введення будинку в експлуатацію, підписання акту прийому-передачі та отримання ключів від квартири. Крім того, в Україні з 2013 року працює Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, в якому відображається вся інформація про власника такого майна. Зазначає, що вимога про визнання права власності за позивачем не може бути задоволена, оскільки таке право на момент пред`явлення позову вже у останнього наявне (а.с. 61-62).

З відповіді на відзив позивача вбачається, що факт підробки документів, на підставі яких ОСОБА_3 зареєстрував право власності на квартиру, може встановлюватись й іншими доказами, а не тільки вироком суду. Крім того, цей факт є беззаперечним з огляду на інформацію, отриману від Національного банку України про те, що він був учасником фонду фінансування будівництва та єдиним інвестором квартири. Вважає, що у справі відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки про невизнання та оспорювання його право права власності на квартиру, зареєстрованого 13 грудня 2018 року, він дізнався лише у 2019 році після відкриття провадження у справі № 640/4754/19 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії. Твердження відповідача про те, що він міг ще у 2015 році дізнатися про порушення його право власності, зареєстрованого лише 2018 року не відповідають дійсності (а.с. 72-75).

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 грудня 2006 року ОСОБА_1 є інвестором квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10-14).

Відповідно до п. 5.2. цього договору сума оплати за квартиру була встановлена у розмірі 545778 гривень.

З позову вбачається, що зазначена сума позивачем була повністю сплачена.

06 жовтня 2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік О.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 25064290) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 11482643 ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3 було свідоцтво право власності № НОМЕР_4 від 06 жовтня 2015 року (а.с. 27, 29).

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві з заявою про вчинення злочину щодо підробки документів, на підставі яких ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на квартиру (а.с. 30). На підставі цієї заяви відкрито кримінальне провадження № 12019100090003784 (а.с. 31).

20 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 34).

На підставі цього договору приватним нотаріусом КМНО Лабутіною Ю.Ю. 20 листопада 2015 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер 26328767) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 12144924 ОСОБА_2 на зазначену квартиру (а.с. 35).

ОСОБА_1 звернувся із скаргою від 02 жовтня 2018 року до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України та просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності відповідачів на квартиру (а.с. 36).

На підставі висновків комісії Міністерство юстиції України прийняло накази № 3671/5 від 21 листопада 2018 року та № 3793/5 від 04 грудня 2018 року, якими рішення про державну реєстрацію прав власності відповідачів на квартиру були скасовані та внесені відповідні записи про скасування до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 39, 40).

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не визнає його право власності та вважає себе законним власником квартири, оскільки останній звернувся з адміністративним позовом про скасування зазначених наказів Міністерства юстиції України.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності особи на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У матеріалах справи міститься лист Національного банку України від 17 вересня 2018 року, з якого вбачається, що відповідно до наявних на архівному зберіганні документів, а саме, до переліку довірителів Фонду фінансування будівництва (виду А) за адресою: АДРЕСА_2 , об`єкту ТОВ «Панорама-СВ» за квартирою АДРЕСА_3 значиться ОСОБА_1 із сплаченими коштами згідно з договором у сумі 545778 гривень. Інші запитувані документи ліквідатором АТ «Банк «Таврика» на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися (а.с. 33).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 грудня 2018 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 грудня 2006 року. Підставою внесення запису є рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 44881487 від 28 грудня 2018 року) (а.с. 41).

Вбачається, що право власності на квартиру позивач набув на підставі договору № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 грудня 2006 року.

ОСОБА_2 не оспорює цей факт, він зазначає, що є добросовісним набувачем, оскільки його право власності на спірну квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_3 . З відзиву вбачається, що стосовно існування договору № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 грудня 2006 року ОСОБА_2 нічого відомо не було. Тому він не оспорює законність набуття права власності позивача на квартиру на підставі договору № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_2 оспорюються в порядку адміністративного судочинства рішення суб`єкта владних повноважень - накази Міністерства юстиції України № 3671/5 від 21 листопада 2018 року та № 3793/5 від 04 грудня 2018 року, якими рішення про державну реєстрацію прав власності відповідачів на квартиру були скасовані та внесені відповідні записи про скасування до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно Єдиного реєстру судових рішень ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 вже зареєстровано та відповідачем таке право не оспорюється, у задоволенні вимоги про визнання права власності на зазначену квартиру слід відмовити.

Позивач також просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частинах 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З відзиву ОСОБА_2 вбачається, що він вважає себе добросовісним набувачем спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2015 року.

Разом з тим, право власності на спірну квартиру виникло у позивача набагато раніше на підставі договору № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 грудня 2006 року. Жодного відношення до договору купівлі-продажу від 20 листопада 2015 року позивач немає.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про визнання договору купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2015 року недійсним підлягає задоволенню.

Право власності на квартиру дійсно на даний час зареєстровано за позивачем, проте існує чинний договір між двома іншими фізичними особами щодо продажу його квартири.

У такому випадку, наявність чинного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 порушує законні права позивача.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з кожного відповідача на користь позивача підлягає 768 гривень 40 копійок судового збору, по 384 гривні 20 копійок.

Відповідно до ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись статтями 203, 215, 321, 392 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання права власності, визнання договору недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 384 гривні 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 384 гривні 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: