Рішення № 89388947, 21.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Київ № 640/5706/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТД/ФС-7 від 08.01.2020, винесену Головним управлінням Держпраці у Київській області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що перевірку посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено не за місцем здійснення господарської діяльності позивача, оскільки позивач не здійснював господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 ,

Додатково позивач зазначає, що інформація ДПС та її територіальних органів про факт порушення законодавства про працю, виявлена у ході здійснення контрольних повноважень є підставою для проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, а не підтвердженням факту недодержання ним законодавства про працю та підставою для притягнення до відповідальності та накладення штрафу.

Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що ніколи не перебував у трудових відносинах з особами, вказаними в акті перевірки.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначає, що у ході документальної планової виїзної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві було виявлено п`ять осіб, які виконували трудові обов`язки без укладення трудового договору у місці здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності.

За таких обставин відповідач вважає, що обґрунтовано притягнув позивача до юридичної відповідальності у вигляді штрафу за порушення законодавства про працю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/5703/20 та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 06.09.2004 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 16).

У період з 06.09.2019 по 26.09.2019, з 20.09.2019 по 26.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Результати перевірки оформлені актом від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (а.с. 8-13).

В акті перевірки стверджується про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог абзацу 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці», статті 24 Кодексу законів про працю України, Порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 № 413.

Так, у акті перевірки зазначено, що працівниками ГУ ДФС у м. Києві було здійснено вихід на місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у кафе-бар за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт обстеження № 15 від 13.09.2019.

Також у акті зазначено, що згідно з актом виходу від 13.09.2019 №15/26-15-42-04 у кафе-барі за адресою АДРЕСА_1 13.09.2019 відповідно до пояснень проходили стажування на посаді офіціант: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на посаді бармен ОСОБА_7 , на посаді повар ОСОБА_8 , а також особи, які проходили практику по направленню: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 без належного оформлення.

На підставі висновків акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову від 08.01.2020 №ТД/ФС-7, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України позивачеві визначений штраф у розмірі 625 950,00 грн. (а.с. 6-7).

Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року (далі Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно зі статтею 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Таким чином, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у акті перевірки та доведений належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з оскаржуваної постанови, 13.09.2019 в ході здійснення документальної перевірки працівниками ГУ ДПС у м. Києві за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 в кафе-барі за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено виконання трудових обов`язків п`ятьма працівниками, а саме: функціональних обов`язків кухаря ОСОБА_8 , функціональних обов`язків бармена ОСОБА_7 функціональних обов`язків офіціанта ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин. Факт виконання вищевказаними працівниками трудових обов`язків, без укладення трудового договору підтверджено поясненнями, написаними власноруч (а.с. 45-49).

Суд звертає увагу, що висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства були зроблені на підставі пояснень працівників ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

З письмових пояснень ОСОБА_8 від 13.09.2019 убачається, що він з 13.09.2019 проходить стажування на посаді кухар універсал у ФОП ОСОБА_3 . Також, з наданих пояснень вбачається, що заробітну плату обіцяли готівкою в розмірі 4200,00 грн. в місяць з графіком роботи: п`ять робочих днів по 8 робочих годин з 09:00 до 18:00 та два вихідних.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 від 13.09.2019, вона проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 на посаді офіціанта з 12.09.2019. З пояснень убачається, що заробітну плату ОСОБА_5 не отримувала, обіцяна заробітна плата 4200,00 грн. Графік роботи вільний, перебуває у декретній відпустці.

Також, з письмових пояснень ОСОБА_7 від 13.09.2019 встановлено, що він проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 на посаді бармена з 11.09.2019 за наступним графіком: п`ять робочих днів з 11:00 до 19:00, та два вихідних. Також вказав, що заробітну плату не отримував, обіцяно заробітну плату у розмірі 4200,00 грн.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 13.09.2019, вона проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 на посаді офіціанта з 11.09.2019. У поясненнях зазначено, що заробітну плату ОСОБА_4 не отримувала, обіцяна їй заробітна плата становить 4200,00 грн. з графіком роботи у п`ять робочих днів та два вихідних.

З письмових пояснень ОСОБА_6 від 13.09.2019 убачається, що він проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 з 01.09.2019 на посаді офіціанта. Також, згідно з поясненнями, ОСОБА_6 заробітну плату не отримував, обіцяна йому заробітна плата становить 4200,00 грн.

Вищевказані пояснення осіб під час перевірки є єдиними доказами, зібраними відповідачем на підтвердження наявності ознак порушення ФОП ОСОБА_3 частини 3 статті 24 КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищенаведені норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що вказані пояснення не є достатніми доказами для визнання оскаржуваної постанови правомірною, оскільки виключно на підставі пояснень вказаних осіб, неможливо встановити здійснення позивачем фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Інших доказів, які б свідчили про фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) відповідачем не надано, зокрема аудіо чи відео доказів.

Суд також зазначає про те, що пояснення осіб, приєднаних відповідачем до відзиву на позов, подані у незасвідчених копіях, з приводу чого слід звернути увагу на таке.

За частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені частиною першою цієї статті дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові докази.

Відповідно до статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окремими положеннями статей 94 та 79 КАС України визначено особливості використання як засобів доказування письмових доказів (копій та оригіналів), а також особливості їх подання до суду та учасникам справи.

Важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.

Матеріалами справи підтверджено, що копії письмових доказів, а саме пояснень осіб, вказаних у акті перевірки, не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у справі.

Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постанові від 17.07.2019 у справі № 810/719/18 щодо недопустимості письмових доказів не засвідчених в установленому законом порядку.

Також у матеріалах справи відсутні докази про виконання ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обов`язків кухаря, бармена та офіціанта, зокрема, оформлених ними розрахункових чи інших документів тощо., з метою фактичного підтвердження виконання роботи ймовірними працівниками закладу трудових обов`язків без укладення трудових договорів.

Суд зауважує, що перебування вказаних осіб у кафе-барі за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , не є безумовною підставою, яка підтверджує факт здійснення трудових обов`язків з ФОП ОСОБА_3 без укладення трудових договорів.

Більше того, з матеріалів справи убачається, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві здійснено вихід на місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в той час, як позивач заперечує факт здійснення своєї господарської діяльності за вказаною адресою та зазначає, що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на підтвердження чого надав суду копію паспорту прив`язки тимчасової споруди від 26.04.2018 № ГЛ.11493.06660-15 (а.с. 14-15).

Відповідач, окрім посилання на те, що вказана адреса зазначена у акті перевірки від 03.10.2019 № 196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , жодного доказу на спростовування таких тверджень позивача не надає.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що постанова № ТД/ФС-7 від 08.01.2020 прийнята не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для притягнення позивача до відповідальності, а тому така підлягає скасуванню.

Що стосується доводів позивача про те, що акт перевірки ДПС не є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за порушення законодавства про працю, суд розцінює такі доводи як необґрунтовані, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 6259,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.03.2020 № 82 (а.с.23).

Ураховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 6259,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТД/ФС-7 від 08.01.2020, винесену Головним управлінням Держпраці у Київській області.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код: 39794214, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) судові витрати у розмірі 6 259 (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась