Рішення № 89388843, 19.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року м. Київ № 826/15633/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» (надалі також - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та викладені обставити в ній, просив суд задовольнити позов. В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено про безпідставність висновків відповідача в акті перевірки та протиправності винесення оскаржуваному рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, суду надано письмовий відзив.

У судовому засіданні судом, згідно статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік, наказу ГУ ДФС у м.Києві від 12.03.2018 №3814, направлень від 22.03.2018 №520/26-15-14-04-05, №521/26-15-14-04-05,№756/26-15-14-06-04, №926/26-15-03-04, №82/26-15-42-08, від 23.03.2018 №1579/26-15-14-09 та у відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ленбуд».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 19.04.2018 №401/26-15-14-04-05/30633387 та встановлено порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 526367грн., у тому числі за 2016 рік на 526367грн.;

п.189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1, п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 583 204 грн., в тому числі за січень 2016 року в сумі 437 491 грн., за грудень 2016 року в сумі 145 713грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2017 року в сумі 760 036 грн.;

ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме, несвоєчасне надходження валютної виручки на суму 0,90 дол. США за договором № М23/03 від 23.03.2016 з компанією SC «Sandriliona» SRL (Молдова); ст.1 Закону України від 23.03.2016, №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме, несвоєчасне надходження валютної виручки на суму 53,82 дол.США та ненадходження валютної виручки на суму 53,82 дол.США за договором №25/02 від 25.02.2014 з компанією ООО «Племжив Агроэлит» (Молдова); ст.2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме, несвоєчасне отримання товару ТОВ «Ленбуд» на суму 4375,63євро за №2-Simec від 15.02.2016 з компанією «Simec Group S.R.L.» (Італія);

п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» із змінами та доповненнями, а саме порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017;

п.2.8 глави 2, п.3.5 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320.

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018 №0029941404, №0029951404, №0029961404 та №0029741409.

Не погоджуючись з встановленим порушенням та винесеними податковими повідомлення-рішеннями, позивач подав заперечення від 24.05.2018 №43.

Листом від 06.06.2018 №26025/10/26-15-14-04-05-12 ГУ ДФС у м.Києві надано відповідь за результатами розгляду заперечень.

Позивачем, 27.06.2018 за №57, подано скаргу на винесені податкові повідомлення-рішення.

Наказом ДФС України від 31.07.2018 №492 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ленбуд» з метою забезпечення об`єктивного розгляду скарги ТОВ «Ленбуд» на винесені податкові повідомлення-рішення, проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Ленбуд» з питань, що стали предметом оскарження, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

На підставі наказу ДФС України від 31.07.2018 №492 та направлень від 06.08.2018 №1272/26-15-14-04-02, №1274/26-15-14-04-05, №1275/26-15-14-09 та у відповідності до пп.75.1.2 пю.75.1 ст.75, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ленбуд» з питань, що стали предметом оскарження, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт №799/26-15-14-04-05/30633387 від 14.08.2018 та встановлено порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 526 367 грн., у тому числі за 2016 рік на 526 367 грн.;

п.189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1, п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 583 204 грн., в тому числі за січень 2016 року в сумі 437 491 грн., за грудень 2016 року в сумі 145 713грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2017 року в сумі 760 036 грн.;

п.2.8 глави 2, п.3.5 глави 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320, а саме: встановлено перевищення ліміту каси в сумі 127 085,89грн. за 23.10.2015, 06.11.2015, 19.10.2016.

Рішенням ДФС України від 27.08.2018 №27511/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скасовано податкову повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 11.06.2018 №0029941404 та №0029951404 в частинах збільшення перевіркою податкових зобов`язань з ПДВ у загальній сумі 1305548грн., а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 11.06.2018 №0029961404, №0029741409 залишено без змін, а скаргу - часткового задоволено.

Щодо податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м.Києві від 11.06.2018 №0029941404, №0029951404, №0029961404.

Як зазначає представник відповідача, позивачем перевірки з питань, що стали предметом оскарження, не надано документального обґрунтування заперечень до встановлених документальною планової перевіркою порушень в частині заниження податку на прибуток за 2016 рік у сумі 526 367 гривень.

В зв`язку з чим, директору ТОВ «ЛЕНБУД» ОСОБА_1 та головному бухгалтеру ТОВ «ЛЕНБУД» Пінчук Т . М. податковим органом вручено запити від 09.08.2018 № 4, від 10.08.2018 № 5 про надання до перевірки документів, що підтверджують твердження, викладені в скарзі щодо заниження податку на прибуток за 2016 рік у сумі 526 367 грн. з відповідними письмовими поясненнями.

Також, не надано документального підтвердження та ґрунтовного пояснення, викладених в скарзі на податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018 № 0029941404, № 0029951404, № 0029961404, тверджень, про що складено акти від 09.08.2018 № 1250/26-15- 14-04-05, від 10.08.2018 № 1252/26-15-14-04-05.

Однак, у поясненнях від 09.08.2018 та 10.08.2018 позивач повідомив, що первинних документів в частині правильності нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 рік не встигли надати до кінця перевірки.

Перевіркою встановлено, що відповідно до фінансового звіту за 2016 рік від 07.02.2017 № 9269292335, поданого ТОВ «ЛЕНБУД» до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, у рядку 2050 відображено суму 119 680,1 тисяч гривень, однак, за даними бухгалтерського обліку, згідно з аналізом рахунку 79 «Фінансові результати», встановлено, що з кредиту рахунку 90 «Собівартість реалізації» віднесено в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» в сумі 122 347 889,25 гривень.

Норми П(С)БО 16, П(С)БО 25, П(С)БО 1, Методичних рекомендацій, ТОВ «ЛЕНБУД» занижено витрати підприємства за 2016 рік у сумі 2 667 789 грн., а саме рядок 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)», у зв`язку з віднесенням до складу собівартості даних бухгалтерського обліку по рахунку 90 «Собівартість реалізації» не в повному обсязі.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ЛЕНБУД» в порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 та ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16, П(С)БО 25, п. З Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73 (далі - П(С)БО 1), Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 № 356 (далі по тексту - Методичні рекомендації), занижено показники у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2016 рік на суму 2 667 789 грн.

Відповідно до фінансового звіту за 2016 рік від 07.02.2017 № 9269292335, поданого ТОВ «ЛЕНБУД» до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, у рядку 2180 відображено суму 12456,4 тисяч гривень.

За даними бухгалтерського обліку, згідно з аналізом рахунку 79 «Фінансові результати», за 2016 рік встановлено, що з кредита рахунку 92 «Адміністративні витрати» в дебет рахунку "9 «Фінансові результати» списано в порядку закриття суму 1 976 576,44 грн., з кредита рахунку 93 «Витрати на збут» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 664 110,29 грн., з кредита рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 2 526 198,01грн., з кредита рахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 3 281,08 грн., з кредита рахунку 943 Собівартість реалізованих виробничих запасів» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» -1 330 522,88 гривень.

Всього списано в порядку закриття з кредита рахунку 92 «Адміністративні витрати», з кредита рахунку 93 «Витрати на збут», з кредита рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності», з кредита рахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти», з кредита рахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» 6 500 688,62 гривень, які формують показник рядка 2180 фінансового звіту.

Тобто, позивач в порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 та ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16, П(С)БО 25, П(С)БО 1, Методичних рекомендацій завищено показники у рядку 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» за 2016 рік на суму 5 955 711 грн на суму витрат, які не були підтверджені первинними документами.

Крім того, перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку, згідно з аналізом рахунку 79 «Фінансові результати», встановлено, що з кредита рахунку 80 «Матеріальні витрати» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» в порядку закриття списано суму 195 859,07 грн., з кредита рахунку 83 «Амортизація» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 11 295,37 грн., з кредита рахунку 84 «Інші операційні витрати» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 14 260,22 грн., з кредита рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 54 853,97 грн., з кредита рахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 94 497,12 грн., з кредита рахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 19 885,35 грн., з кредита рахунку 95 «Фінансові витрати» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» - 95 607,56 гривень.

Всього в порядку закриття списано з кредита рахунку 80 «Матеріальні витрати», з кредита рахунку 83 «Амортизація», з кредита рахунку 84 «Інші операційні витрати», з кредита рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці», з кредита рахунку 946 «Втрати від знецінення запасів», з кредита рахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки», з кредита рахунку 95 «Фінансові витрати» в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» 486 258,66 гривень, які формують показник рядка 2270 фінансового звіту. Відповідно до фінансового звіту за 2016 рік від 07.02.2017 № 9269292335, поданого ТОВ «ЛЕНБУД» до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, у рядку 2270 відображено суму 122,6 тисяч гривень.

Отже, позивачем занижено показник, відображений в рядку 2270 «Інші витрати», на загальну суму 363 659 гривень.

Проведеною перевіркою з питань, що стали предметом оскарження, відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 23 858 325 грн. на підставі таких документів:

регістри синтетичного обліку - аналіз рахунку 201 за 2015 рік, аналіз рахунку 801 за 2015 рік від 30.03.2018, від 11.04.2018,

первинні документи - попередні калькуляції вартості виробництва продукції, лімітно-забірні картки, видаткові накладні за березень, листопад, грудень 2015 року, за березень, листопад, грудень 2017 року;

встановлено заниження позивачем показників у рядках 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України» за період грудень 2015 року в сумі 545 512 гривень.

У ході перевірки, призначеної наказом ДФС від 31.07.2018 № 492, з питань, що стали предметом оскарження, посадовим особам вручено запит від 07.08.2018 № 1 про надання до перевірки: журналів-ордерів по рахунку 201 помісячно в розрізі груп сировини та матеріалів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2017 по 31.12.2017; журналів-ордерів по рахунку 23 помісячно в розрізі статей витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2017 по 31.12.2017; журналів-ордерів по рахунку 801 помісячно в розрізі груп сировини та матеріалів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, по рахунку 803 помісячно в розрізі груп сировини та матеріалів за період з 01.01.2017 по 31.12.2017; журналів-ордерів по рахунку 26 помісячно в розрізі номенклатури, кількості та вартості готової продукції з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2017 по 31.12.2017; лімітно-забірних карток та, при наявності, накладних-вимог на відпуск сировини у виробництво помісячно; калькуляції готової продукції за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2017 по 31.12.2017.

На запит позивача, 07.08.2018, надано попередні калькуляції вартості виробництва продукції, лімітно-забірні картки та для ознайомлення аналізи рахунку 801 від 30.03.2018, рахунку 201 від 27.03.2018, рахунку 801 від 11.04.2018 за 2015 рік, що підтверджується актом прийому-передачі документів, наданих на перевірку, від 07.08.2018, що є додатком до першого примірника акта перевірки. Надані документи досліджені та враховані під час проведення перевірки з питань, що стали предметом оскарження.

Виходячи з вищевикладеного, операція зі списання сировини та матеріалів в порядку закриття з кредиту рахунку 801 «Витрати сировини й матеріалів» в дебет рахунку 79 «Фінансовий результат» в сумі 2 727 558,0 грн. станом на 31.12.2015 в бухгалтерському обліку не відповідає реальному циклу виробництва готової продукції.

Тобто, матеріальні витрати в сумі 2 727 558,0 грн. не вплинули на формування собівартості готової продукції, станом на 31.12.2015 року не обліковуються як залишки невикористаних запасів, отже, сировина та матеріали не використані в господарській діяльності.

Перевіркою зроблено висновок, що в порушення п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання за грудень 2015 року на суму 545 512 гривень.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «ЛЕНБУД» за даними бухгалтерського обліку за 2017 рік не відображено операцію зі списання сировини на суму 3 800 178 грн. на виробництво та, як наслідок, на собівартість реалізованої готової продукції (Кт рахунку 901).

Операція зі списання сировини та матеріалів в порядку закриття з кредиту рахунку 803 «Витрати палива й енергії» в дебет рахунку 79 «Фінансовий результат» в сумі 3 800 177,77 грн. станом на 31.12.2017 в бухгалтерському обліку не відповідає реальному циклу виробництва готової продукції.

Отже, матеріальні витрати в сумі 3 800 177,77 грн. не вплинули на формування собівартості готової продукції, станом на 31.12.2017 не обліковуються, як залишки невикористаних запасів, отже, сировина та матеріали не використані в господарській діяльності

Також, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання за грудень 2017 року на суму 760 036 гривень.

В акті позапланової перевірки наведена детальна інформація щодо надання запитів про надання первинних документів та даних бухгалтерського обліку, наявних відповідей (пояснень) скаржника та наведено інформація щодо складання актів про відмову в наданні документів.

В акті позапланової перевірки визначено, що директором ТОВ «ЛЕНБУД» ОСОБА_1 в поясненні від 10.08.2018, що є додатком до першого примірника акта перевірки, на запит від 10.08.2018 № 5 повторно зазначено, що до перевірки надано оригінали попередніх калькуляцій вартості виробництва готової продукції, лімітно-забірних карток, видаткових накладних за березень, листопад, грудень 2015 року, за березень, листопад, грудень 2017 року. Крім того, у поясненні говориться про надання документів бухгалтерського обліку за 2015 рік та 2017 рік в цілому.

Позивачем до перевірки надано для ознайомлення аналізи рахунку 801 від 30.03.2018, рахунку 201 від 27.03.2018, рахунку 801 від 11.04.2018 за 2015 рік, що були повернуті посадовим особам 07.08.2018. У поясненні від 10.08.2018 директором зазначено, що під час перевірки не враховано пояснення щодо технічної помилки.

Позивачем на надано обґрунтувань технічної помилки, зокрема, не надано до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, що відповідають виробничому циклу готової продукції (не надано відображення бухгалтерського обліку операцій від списання сировини на виробництво до оприбуткування готової продукції на склад).

Надані письмові пояснення щодо встановленого порушення не вплинули на висновки акта перевірки, пояснення є додатками до першого примірника акта перевірки.

Вказане порушення не вплинуло на визначення податку на прибуток, за даними бухгалтерського обліку підприємства витрат обліковується більше, ніж включено до Звітів про фінансові результати за 2015 рік, за 2017 рік.

Пунктом 1 розділу IV Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами (затверджено наказом Міністерство фінансів України від 21.10.2015 № 916 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за №1617/28062, із змінами та доповненнями) визначено, що скарга платника податків подається в письмовій формі та має включати, зокрема, підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі; обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства.

Як свідчать матеріали справи, скарга ТОВ «ЛЕНБУД» не містить незгоди платника з порушенням п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2016 року на суму ПДВ 37 692 гривень.

За результатами розгляду акта планової перевірки ГУ ДФС у м. Києві, з урахуванням порушень, що не оскаржуються, винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018 №0029941404 про донарахування 583204 грн. податку на додану вартість та 145801 грн. штрафних санкцій, №0029951404 про завищення на 760036 грн. від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2017 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, №0029961404 про сплату 526367 податку на прибуток та 131592 грн. штрафних санкцій.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіність в Україні» встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до и.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (підпункт 83.1.1); податкова інформація (підпункт 83.1.2); експертні висновки (підпункт 83.1.3); судові рішення (підпункт 83.1.4); виключено (підпункт 83.1.5); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (підпункт 83.1.6 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 5.4. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Мінфіну від 25.02.2000 № 39 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку», у статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» (далі - П(С)БО 25) показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (із змінами).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 № 291 (далі - Інструкція № 291), виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок) відображається за дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації», за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Відповідно до п. 8 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 № 356 (далі по тексту - Методичні рекомендації), господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, в залежності від характеру і змісту операцій.

Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями.

Відповідно до п. 36 Методичних рекомендацій, для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5 А і Відомість 5.1 обліку руху запасів. В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи І (з кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 в дебет рахунків), II «Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати» та IV «Аналітичні дані до рахунку 28 «Товари».

Згідно з п. 37 Методичних рекомендацій, усі витрати по підприємству в цілому, незалежно від того, на яких синтетичних рахунках вони обліковуються, відображаються (збираються в розрізі кореспондуючих рахунків) в одному регістрі.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 «Витрати».

Згідно з п.5 П(С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

При цьому активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (п. З П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).

Пунктом п.7 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Крім того, п.11 П(С)БО 16 «Витрати» зазначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Пунктом 17 П(С)БО 16 визначено, що витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно з п.18 П(С)БО 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до п. 19 П(С)БО 16, витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

Згідно з п. 20 П(С)БО 16, до інших операційних витрат включаються: собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Згідно з частиною другою п. 14 Методичних рекомендацій, інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.

Згідно п.3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73 (далі - П(С)БО 1), фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до п. 5.5. П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», у статті «Інші операційні витрати» наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.

Відповідно до п. 5.6 П(С)БО 25, у статті «Інші витрати» відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом

зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове

вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом

зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є

операції платників податку, зокрема, з:

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо встановлених перевіркою занижень податкових зобов`язань з ПДВ у загальній сумі 1 305 548 грн. (за грудень 2015 року на 545512 грн, за грудень 2017 року на 760036 грн), у скарзі платник податків зазначає, що всі матеріальні витрати були здійснені за період відповідно до первинних документів, у т.ч. відповідно до документів, що підтверджують рух сировини, а тому відносяться до собівартості готової продукції.

Водночас, висновки перевірок щодо порушення п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки всі матеріали та сировини були використані у виробничих цілях.

Як свідчать матеріали справи, в акті планової та позапланової перевірки висновки в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ у загальній сумі 1 305 548 грн. (за грудень 2015 року на 545512 грн, за грудень 2017 року на 760036 грн) були зроблені виключно на підставі даних облікових регістрів бухгалтерського обліку.

Також, в актах перевірок відсутнє дослідження первинних документів по списанню матеріалів та сировини, які б підтверджували використання запасів у операціях, що не є господарською діяльністю.

При цьому платник податків щодо бухгалтерського проведення кореспонденції рахунків Дт 79 Кт 80, замість Дт 23 Кт 80 зазначає, що останнє було пов`язане зі збоєм у роботі програмного забезпечення, однак зазначене не свідчить про фактичне списання запасів у невиробничих цілях, оскільки технічних збій у роботі програмного забезпечення та формуванні облікових регістрів не є обґрунтованим доказом про списання запасів не у невиробничих цілях.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп.2 п.4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.15 №727 (далі - Порядок №727) передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній

формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Крім того, згідно з п.5 розділу II Порядку №727 встановлено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.56.4 ст.56 Податкового кодексу України, під час процедури адміністративного оскарження, обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Відповідно до п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення- рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2018 №0029741409.

У ході перевірки встановлені факти наявності трьох видаткових касових ордерів (далі - ВКО), у яких видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів зазначених коштів на загальну суму 127085,89 грн.. а саме:

ВКО №160 від 23.10.2015 на суму 5906,10 грн., у якому відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_1 ;

ВКО №166 від 06.11.2015 на суму 1179,79 грн., у якому відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_3 ;

ВКО №174 від 19.10.2016 на суму 120000 грн., у якому відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_4 .

Листом від 30.03.2018 №25 ТОВ «ЛЕНБУД» повідомило про відсутність розрахунку ліміту залишку готівки у касі підприємства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Таким чином, загальна сума перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства за результатами перевірки склала 127085,89 гривень.

За розглядом акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено ППР від 11.06.2018 №0029741409, згідно з яким до ТОВ «ЛЕНБУД» застосовані штрафні санкції на суму 254171,78 грн. (127085,89 грн. х 2) - за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Як свідчать обставини справи, до скарги не надано документів, які б спростовували висновки акта перевірки щодо наявних порушень у зазначеній частині.

Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також Для фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320) із змінами та доповненнями (далі-Положення №637), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Пунктами 3.1, 3.5 Положення №637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з пунктом 7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Ленбуд», відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій