Ухвала суду № 89388829, 22.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 травня 2020 року м. Київ№ 640/5792/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомГромадської організації «Інформаційне агентство «Цензор.нет»до1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 2) Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії У С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Інформаційне агентство «Цензор.нет» (далі по тексту - позивач, ГО «Інформаційне агентство «Цензор.нет») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі по тексту - відповідач 1, Мінекономрозвитку) та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі по тексту - відповідач 2, ДП «Український інститут інтелектуальної власності»), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Мінекономрозвитку про відмову в реєстрації знака, оформлене у вигляді висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи за заявкою №m 2017 18067;

2) зобов`язати Мінекономрозвитку та ДП «Український інститут інтелектуальної власності» організувати та провести повторну кваліфікаційну експертизу та прийняти рішення про реєстрацію знака за заявкою №m 2017 18067.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від Мінекономрозвитку надійшло клопотання про закриття провадження у справі №640/5792/20, яке обґрунтовано тим, що справи у спорах щодо речового права на майно, зокрема, набуття прав інтелектуальної власності, реєстрація права на яке є предметом спору, а також визнання недійсними актів підлягають розгляду господарськими судами, відтак, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши клопотання відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно- владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 420 Цивільного кодексу України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що спір про скасування рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності останнього. Доводи касаційної скарги позивача такий висновок не спростовують.

Положеннями частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування.

Згідно з частиною першою розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев`ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Пунктом 16 частини першої розділу XI «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №910/18195/17(провадження № 12-159гс18), від 29 травня 2019 року у справі №826/15263/18 (провадження № 11-222апгі19).

Оскільки між позивачем та відповідачем виник спір, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності, суд, з огляду на склад учасників, підстави та характер спору, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду, що є підставою для закриття провадження у справі, передбаченою статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 248, 294 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №640/5792/20 за позовом Громадської організації «Інформаційне агентство «Цензор.нет» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

3. Роз`яснити позивачу, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

4. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Громадська організація «Інформаційне агентство «Цензор.нет» (код ЄДРПОУ 41494307, юридична адреса: 79014, м. Львів, вул. Мучна, 32, фактична (поштова) адреса: 79017, м. Львів, вул. Левицького, 55)

Відповідач 1: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37508596, адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

Відповідач 2: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (код ЄДРГІОУ 31032378, адреса: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1)