Рішення № 89388816, 22.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1005/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМСУ в Чернігівській області), Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - Деснянський РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області), в якому просить:

- зобов`язати УДМСУ в Чернігівській області вести облік неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- визнати протиправною відмову Деснянського РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області у видачі неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Деснянський РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної відмови, оскільки чинне Положення про паспорт громадянина України передбачає два альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки та паспортної картки.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

УДМСУ в Чернігівській області, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останнє проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що розглянувши звернення позивача у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», надавши за результатами їх розгляду відмову у оформленні і видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, у зв`язку з поданням заяви довільної форми та не подання усіх необхідних документів, а також роз`яснивши порядок оформлення і видачі зазначеного паспорта, суб`єкт владних повноважень не вчинив протиправних дій, рівно як і не порушив жодних прав, свобод та законних інтересів позивача.

Деснянський РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій остання, серед іншого, вказала, що у матеріалах справи знаходяться заяви, які написані та подані особисто позивачем та її неповнолітньою дитиною. Також вказала, що неповнолітня особисто звернулась до органів ДМС з заявою у встановленій формі (Додаток 1) та додала всі необхідні документи та свої фотографії (дві штуки). Крім того звернула увагу суду на той факт, що відзив підписано не уповноваженою на те особою - К.Лук`янець.

УДМСУ в Чернігівській області подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній наголошує, що розгляд звернень позивача був здійснений УДМС України в Чернігівській області та Деснянським РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян»; на звернення були надані відповіді, в яких позивачу роз`яснено порядок оформлення і видачі паспорта у формі книжечки з посиланням на відповідні норми законодавства. Заяви позивача з питання оформлення неповнолітній дитині паспорта громадянина України у формі книжечки викладені в довільній формі і не відповідають зразку, наведеному у додатку 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456; до них не додані всі необхідні документи. Водночас заяви про видачу паспорта, які подані як додатки до заяв позивача від 04.12.2019 і від 04.02.2020, заповнені за формою, що передбачена Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2018 №161. За таких обставин вважає, що відповідачі не мали правових підстав для оформлення неповнолітній дитині паспорта громадянина України у зв`язку з неналежною формою звернень позивача. Крім того вважає необґрунтованими доводи позивача щодо того, що відзив відповідача підписаний не уповноваженою особою, і спростовує їх положеннями частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02.12.2003 Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції (а.с.9).

04.12.2019 ОСОБА_2 (неповнолітня) особисто звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області із заявою, в якій просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, і надати письмову відповідь з повідомленням про дату і час оформлення паспорта. Заява підписана дитиною та її батьками. До заяви додано: дві фотокартки, копію свідоцтва про народження та заяву про видачу паспорта (а.с.12,14-16,105-106).

Листом від 11.12.2019 №74.34/34-02-К-58 Деснянський РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області повідомив заявнику, що за відсутності повного пакету документів у нього відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина у формі книжечки (а.с.13,107-108).

04.02.2020 ОСОБА_2 (неповнолітня) звернулася до УДМС України в Чернігівській області із заявою, в якій просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; не вносити дані про неї до Єдиного державного демографічного реєстру; не формувати (присвоювати) УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо) відносно неї; не використовувати будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру щодо неї. Заява підписана дитиною та її батьками. До заяви додано: відмову Деснянського РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області від 11.12.2019 у видачі паспорта зразка 1994 року; заяву на отримання паспорта-книжечки; копію свідоцтва про народження; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (а.с.17-22,109-111).

За результатами розгляду вищевказаної заяви УДМСУ в Чернігівській області направлено заявнику лист від 11.02.2020 №К-43/6/7401-20/7401.3.2/1294-20, яким роз`яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки з посиланням на відповідні норми законодавства та повернуто заявнику додані до заяви документи (а.с.23-25,112-114).

11.02.2020 ОСОБА_1 (мати неповнолітньої) звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області та УДМСУ в Чернігівській області із заявами, в яких просила видати її дитині ОСОБА_2 паспорт у вигляді паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (а.с.28-30,32-34,115-117,119-121).

Деснянський РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області, розглянувши заяву від 11.02.2020, листом від 18.02.2020 №К-18/6/7434-20/7434/290-20 повідомив ОСОБА_1 , що на попереднє аналогічне звернення від 04.12.2019 була надана відповідь 11.12.2019 за вих. №74.34/34-02-К-58 (а.с.31,118).

УДМСУ в Чернігівській області, розглянувши заяву від 11.02.2020, листом від 14.02.2020 №К-53/6/7401-20/7401.3.2/1480-20 повідомило ОСОБА_1 про порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, а також зазначило, що за відсутності відповідного рішення суду оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року є порушенням норм чинного законодавства (а.с.35-38,122-125).

17.02.2020 ОСОБА_2 (неповнолітня) повторно звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області із заявою, в якій просила видати їй паспорт у вигляді паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. До заяви додано витяг з постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (а.с.40-48,126-128).

На вказану заяву Деснянський РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області листом від 28.02.2020 №КО-24/6/7434-20/7434/346-20 повідомив ОСОБА_2 , що відповідно до статті 8 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті (а.с.49,129).

Не бажаючи, з релігійних переконань, надавати згоду на обробку персональних даних, а бажаючи користуватися паспортом у формі книжечки, позивач в інтересах дитини звернулась до суду з позовом за захистом прав та інтересів своєї неповнолітньої дитини.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI).

За визначенням частини 1 статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед яких: паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина 1 статті 21 Закону №5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Поряд із цим, у статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини 1 статті 7 Закону №5492-VI).

Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення №2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна»; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:

- з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;

- з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Разом з тим, пунктом 3 Постанови №302 установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Тобто, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм до Постанови №302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.

У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.

До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 14.07.2016 №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон №1474-VIII) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Поряд із тим, за змістом пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Позивач у адміністративному позові посилається на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вона та її неповнолітня дитина згоди на таку обробку не надають.

Суд погоджується з таки твердженнями з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 вказаного Закону №2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено, що будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції.

За сталою практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, пункт 37). Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Таким чином, норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «Groppera AG and Others v. Switzerland» від 28.03.1990).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

За таких обставин суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Суд відхиляє посилання УДМСУ в Чернігівській області у відзиві на позов, як на підставу для відмови у видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки, на факт подання заяви довільної форми та не подання усіх необхідних документів, оскільки відмови, оформлені листами, не містять конкретного переліку неподаних документів, а також не містять посилання на подання заяви невстановленої форми, а тому, в силу приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на вказані вище доводи, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваної відмови.

Також суд відхиляє і посилання відповідача, як на правомірність своєї відмови, на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку, оскільки рішенню суду передує порушення прав особи, яка до нього звертається, водночас прийняття такого рішення суду є наслідком розгляду даної справи.

Доводи позивача щодо підписання відзиву на позов не уповноваженою особою спростовуються положеннями частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Ухвалюючи рішення, суд також відхиляє і посилання УДМСУ в Чернігівській області на той факт, що рішення у справі №806/3265/17, на яке посилається позивач, є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні окремої особи, та враховує, що суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань позивача і її неповнолітньої дочки та відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатніми для того, щоб вважати, що дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, та той факт, що дана справа є типовою, беручи до уваги правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом: зобов`язання УДМСУ в Чернігівській області вести облік неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; визнання протиправною відмови Деснянського РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області у видачі неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; зобов`язання Деснянського РВ у м. Чернігові УДМСУ в Чернігівській області оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення нею інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вести облік неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Визнати протиправною відмову Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області у видачі неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 08.08.2001) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-А, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 37804450).

Відповідач: Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 37804450).

Суддя В.В. Падій