Рішення № 89388630, 22.05.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/271/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування постанови про накладання штрафу,

встановив:

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі №540/271/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач) позовні вимоги ФОП задоволено повністю, тим самим, скасовано постанову №ХС5473/327/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, винесену 10.01.2020 року начальником ГУ Держпраці у Херсонській області Берлимом В.В. щодо ФОП ОСОБА_1 ; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ Держпраці у Херсонській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1251,91 грн., шляхом безспірного списання.

Рішення винесено у порядку письмового провадження.

13.05.2020 року представником позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Мотивуючи наведену заяву, представник посилається на ст. 252 КАС України, просить стягнути з суб`єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в розмірі 10500 грн.

Ухвалою від 14.05.2020 року вказана заява прийнята судом та призначена до розгляду в порядку письмового провадження. Цією ухвалою запропоновано ГУ Держпраці у Херсонській області подати у дводенний строк з моменту отримання даної ухвали до суду пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення із викладенням своєї позиції відносно правомірності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на оплату правничої допомоги у заявленому розмірі.

20.05.2020 року до суду надійшли пояснення відповідача щодо заяви про ухвалення додаткового рішення. Відповідачем вказано на те, що представником позивача не надано до суду документів, необхідних для визначення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, які визначено приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, таких як детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Окрім того, представником позивача не надано до суду договору про надання правової допомоги, які і не надано доказів на підтвердження фактичної сплати гонорару представнику. За наведених обставин, відповідач просить суд залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у порядку письмового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру представником позивача (адвокат Лігінович Наталя Степанівна, діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.03.2012р. за № 4907) надано до суду: договір про надання правничої допомоги від 27.01.2020 року, розрахунок розміру гонорару адвоката від 27.01.2020 року, ордер серії ХС №99637 від 03.02.2020 року, квитанцію від 28.01.2020 року № N1F3H3426M на суму 10500 грн.

Означені документи додавалися представником позивача до позовної заяви, які у свою чергу направлялися судом на адресу відповідача разом із ухвалою про відкриття провадження у справі №540/271/20 та були отримані останнім 07.02.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих-кодом № 7302701972556.

Відтак, суд не погоджується з доводами відповідача, які вказують на відсутність у матеріалах справи документів, необхідних для визначення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, з підстави безпідставності таких доводів.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Представником позивача надані докази, які у частковій мірі відображають факт надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги та оплату таких послуг в сумі 10500 грн.

Так, згідно розрахунку від 27.01.2020 року на суму 10500 грн. (який поданий згідно заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу):

1. За ознайомлення з документами, поданими заявником - 2000,00 грн.

2. За вивчення судової практики щодо предмета спору - 1000,00 грн.

3. За аналіз ситуації на основі вивчених документів та підготовку юридичного висновку щодо перспективи спору - 1000,00 грн.

4. За підготовку позовної заяви та формування матеріалів справи, подання позову до суду - 3500,00 грн.

5. За участь у судових засіданнях в Херсонському окружному адміністративному суді (від 1 до 3 судоднів) - 3000,00 грн.

Відтак, загальна вартість послуг складає 10500 грн.

Дослідивши поданий розрахунок, суд частково з ним погоджується та вважає, що послуги за №№ 2, 3 по суті стосуються консультації клієнта щодо захисту його прав, порушених спірним рішенням, тому є похідними від послуги № 1 та не можуть рахуватися окремо. Відтак, суд не враховує окремо послуги №№ 2, 3 на суму 2000,00 грн. у загальну вартість наданих позивачу послуг.

Окрім того, суд вважає необґрунтованою вимогу щодо відшкодування послуги за № 5 (участь у судових засіданнях), так як справа № 540/271/20 розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні) згідно ухвали від 04.02.2020 року, що свідчить про те, що судові засідання не призначались та не проводились, тому представник позивача не могла брати у них участі. Отже, витрати за послугу № 5 відшкодуванню не підлягають.

Таким чином, враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 5500 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699, 73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп., шляхом безспірного списання.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", від 02.04.2020 року Розділ VІ Прикінцевих положень КАС України доповнено п. 3 відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 108010200