Рішення № 89388478, 21.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2020 р. № 520/4956/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення (м-н Конституції, буд.1, Палац праці, 3 під`їзд, 4,м.Харків,61200, код ЄДРПОУ41313928) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення щодо припинення страхових виплат; зобов`язати Управління виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення відновити нарахування та виплати страхових виплат з дня припинення, а саме з серпня 2018 та сплатити виниклу заборгованість за весь період; у межах стягнення суми за один місяць рішення звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою, перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України в Харківській області як отримувач страхових виплат з 01.10.2017 р. З листа № 15.02-14/1783 від 01.04.2020 року позивачу стало відомо, що з 01.08.2018 року страхові виплати припинені у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не підтвердив фактичне місце проживання у м. Харкові. Вважаючи таку підставу для припинення страхових виплат незаконною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою суду від 21.04.2020 р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач зазначив, що оскільки позивач не підтвердив фактичного перебування за місцем обліку ВПО, йому правомірно припинено виплату. Крім того відповідач зауважив, що позивачем пропущено строк встановлений КАС України для звернення до суду та не надано до суду жодного доказу на підтвердження фактичного перебування за час спірного періоду за місцем обліку ВПО та поважності причин пропуску строку звернення до суду. В задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 0000373509 від 19.10.2017 року та перебуває на обліку у Харківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області з 01.10.2017 року. Зареєстроване місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Листом №15.02-14/1783 від 01.04.2020 року у відповідь на адвокатський запит позивача проінформовано, з 01.08.2018 року виплати припинені у зв`язку з тим, що позивач не підтвердив фактичне місце проживання у м. Харкові, що зазначено у рішенні Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Московського району Харківської міської ради, оформлено протоколом від 25.07.2018 р. № 89. У листі відповідач також зазначив "Виплати, що були нараховані потерпілому у період зазначений вище, сплачені у повному обсязі. Заборгованості немає."

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб (Порядок №27), який поширюється на внутрішньо переміщених осіб, які мають право на страхові виплати та витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Порядок №27).

Відповідно до п.1.2 Порядку №27, внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Згідно п.1.4 Порядку №27 призначення, продовження (відновлення) та припинення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад (далі - Комісії).

Відповідно до п. 3.8 та п. 3.9 Порядку №27 суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та отримує щомісячні страхові виплати в разі часткової чи повної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного соціального страхування регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч. 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав припинення виплати страхових виплат, визначений ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення страхових виплат і надання соціальних послуг з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суд зазначає, що дії - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснював нарахування та виплату страхових виплат позивачу, внаслідок реалізації рішення, тобто дій, що свідчить саме про протиправні дії відповідача щодо припинення виплат позивачу, а тому, у задоволенні частини вимог щодо визнання протиправною бездіяльності щодо припинення страхових виплат слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що припиняючи соціальні виплати позивачу з 01.08.2018, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України та, відповідно , наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.08.2018

Щодо посилань відповідача у відзиви на адміністративний позов стосовно пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, що унормовано п.2 ст.122 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до положень ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

З огляду на приписи ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суд приходить до висновку, що позов заявлено у межах строків передбачених ч.2 ст.122 КАС України, отже строк звернення до суду не є пропущеним.

Щодо вимоги позивача про звернення рішення суду в частині присудження виплати страхових виплат в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу страхові виплати за відповідний період є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення страхових виплат за один місяць.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 243, 246, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.08.2018 року .

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.08.2018 року.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати страхових виплат в межах стягнення суми за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Роз`яснити, що строки, визначені в рішенні, обчислюється із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".

Суддя Зоркіна Ю.В.