Рішення № 89388452, 22.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1854/19

22 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з приводу відмови у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2; зобов`язання Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 обчислення пільгового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців за період з 20.01.1986 до 01.01.1991 у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменська область та призначити і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 з 12.04.2018.

Ухвалою суду від 12.08.2019 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Позивач подав 27.08.2019 зміни і доповнення до позовної заяви, зокрема подав позовну заяву до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – відповідач) про визнання протиправними дій Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з приводу відмови у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2; зобов`язання Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 обчислення пільгового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців за період з 20.01.1986 до 01.01.1991 у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменська область та призначити і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 з 12.04.2018, також просить стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що період роботи позивача в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі підтверджується записами трудової книжки. Водночас зазначено, що при розрахунку стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, період роботи з 20.01.1986 по 11.04.1994 протиправно зараховано позивачу з розрахунку рік за рік. Позивач вважає, що згідно чинного законодавства вказаний період роботи повинен бути зарахований в розрахунку 1 рік за один рік шість місяців.

Ухвалою суду від 06.09.2019 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Позивач подав 12.11.2019 повторно апеляційну скаргу на ухвалу суду від 06.09.2019.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 залишено апеляційну скаргу без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Позивач подав 28.12.2019 заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження та ухвалою від 03.01.2020 призначено справу до апеляційного розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 про повернення позовної заяви у справі №500/1854/19 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Позивач подав 25.02.2020 зміни і доповнення до позовної заяви.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 №12 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №500/1854/19 та згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю – Осташа А.В.

Ухвалою суду від 28.04.2020 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.05.2020. Зокрема, зазначено, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу Президії Верховної ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач 21.05.20 подав відповідь на відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 , відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 17.05.1985 у період з 20.01.1986 по 11.04.1994 працював на посаді помічника бурильника вахтово-експедиційним методом в Івано-Франківському управлінні бурових робіт, яке знаходилося на території Тюменської області Ямало-Ненецького автономного округу (том 2, аркуш справи 47-49), даний факт підтверджується довідкою Укрнафта від 07.04.2017 №13-328 (том 2, аркуш справи 27).

Позивач 13.06.2019 звернувся до Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку з відсутністю необхідного стажу.

Бучацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області прийняло рішення №07/02 від 19.06.2019, яким повідомлено, що пенсія буде призначена на загальних умовах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки загальний трудовий стаж становить 26 років 06 місяців 14 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить – 8 років 02 місяці 22 дні, зокрема загальний страховий стаж на дату досягнення 55 річного віку становить лише 24 роки 05 місяців 14 днів (том 2, аркуш справи 35).

Позивач не погоджуючись із відповіддю відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Норми матеріального права, в даній справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26 вересня 1967 року).

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указ від 10 лютого 1960 року, з п`яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указ від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31 грудня 1987 рік № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року.

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою, зокрема, у постановах від 02 грудня 2015 року у справі №338/357/15-а, від 13 квітня 2016 року у справі №21-5592а15 та Верховного Суду висловленою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №338/1152/14-а, від 11 грудня 2018 року у справі №338/1096/15-а, від 14 березня 2019 року у справі № 343/859/15-а та від 16 жовтня 2019 року у справі №176/797/14-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено, період роботи позивача вахтово-експедиційним методом в районі Крайньої Півночі з 20.01.1986 по 11.04.1994 підтверджується записами у трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, переведення, звільнення та засвідчується відтиском штампу у трудовій книжці позивача (том 2, аркуш справи 23-25).

Однак позивач не довів суду наявності факту укладення ним строкового трудового договору на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі.

З огляду на наведене, на позивача не поширюється пільгове обчислення страхового стажу, оскільки він не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі.

Отже, відсутні підстави для зарахування позивачу в пільговому обчисленні (із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі, за спірний період, зокрема до 01.01.1991.

Позивач в адміністративному позові в обґрунтування необхідності зарахування до пільгового стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі після 1991 року посилається на норми міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.

Згідно вимог пункту 2 статті 6 Угоди «Гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території любої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди.

Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

За змістом статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, ні в Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №676/7065/14-а та від 28 листопада 2019 року у справі №348/400/17.

Враховуючи вищенаведене, судом не встановлено підстав для обчислення страхового стажу позивача за спірний період роботи з 20.01.1986 по 11.04.1994 на посаді помічника бурильника вахтово-експедиційним методом в Івано-Франківському управлінні бурових робіт яке знаходилося на території Тюменської області Ямало-Ненецького автономного округу із розрахунку один рік роботи в Крайній Півночі за один рік і шість місяців.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи те, що суду прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем, не повертаються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Реквізити сторін:

позивач – ОСОБА_1 : 48322, Тернопільська область, Монастириський район, с.Ковалівка, РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області: 46001, м.Тернопіль, Мйдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 травня 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.