Рішення № 89388367, 22.05.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2020 р. м. Рівне №460/3029/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не з`явився, третьої особи відповідача: представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2020 Рівненським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі №460/3029/20, яким позов ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову від 17.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61865794, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною при примусовому виконанні виконавчого напису №7053, виданого 04.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 Леонідівни судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

12.05.2019 позивачем подано клопотання про ухвалення додаткового рішення про присудження на його користь судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою від 19.05.2019 зазначене питання призначене до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2020.

В судове засідання сторони не прибули.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

В свою чергу, склад і порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу чітко визначений у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом даної процесуальної норми, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дана норма кореспондує з нормою статті 131-2 Конституції України, в силу вимог якої, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, визначає такі види правової допомоги, як здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої цього Закону договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Позивачем до адміністративного позову було додано договір про надання юридичних послуг від 21.04.2020, за яким виконавцем такої юридичної допомоги є фізична особа -підприємець ОСОБА_4 , який має диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію юриста.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 не має свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю і щодо нього відсутні будь-які відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України (https://erau.unba. org.ua/).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є зареєстрованою фізичною - особою підприємцем з основним видом діяльності: «код КВЕД 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах».

Відповідно до цього сплачена позивачем на користь ФОП ОСОБА_4 сума коштів не може вважатися сумою витрат саме на професійну правничу допомогу.

Більше того, суд взагалі не може прийняти в якості належного доказу понесення відповідних витрат долучену позивачем до матеріалів справи копію документу за типовою формою №КО-1 (а.с.15).

Так за правилами пункту 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №148 від 29.12.2017, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства.

В свою чергу, про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства.

Як вбачається з долученої позивачем копії документу, у нього на руках перебуває не лише квитанція до прибуткового ордеру №28 від 22.04.2020, а й сам прибутковий касовий ордер №28, тобто документ, який був єдиною підставою для приймання ФОП ОСОБА_4 готівкових коштів в свою касу і для їх подальшого оприбуткування.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суду не надано жодного належного і допустимого доказу реальності і необхідності отримання позивачем від ФОП ОСОБА_4 тих видів юридичної допомоги, про які зазначено в акті №1 від 22.04.2020 та й суд не вважає розрахунок вартості витрат на відповідну допомогу адекватним.

Зокрема, в акті зазначено про проведення аналізу документів справи впродовж двох годин, хоча з огляду на зміст позовної заяви та долучених до неї доказів, у позивача на руках був лише один документ – це постанова про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №61865794. Крім цього, в акті зафіксовано про проведення усної консультації позивача впродовж двох годин, без будь-якої вказівки на те, яких питань стосується така об`ємна консультація, іншими словами, чи стосується взагалі така консультація питання оскарження постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Також на переконання суду не є пропорційним змісту позовної заяви вказаний у акті час на її підготовку на рівні шести годин.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують фактичне виконання ФОП ОСОБА_4 юридичних послуг, перелік яких наведений в акті приймання-передачі №1 від 22.04.2020 та обґрунтованість тривалості часу, вказаного в акті, необхідного на надання таких послуг.

Також ФОП ОСОБА_4 участі у судовому засіданні не брав, а матеріалами справи підтверджено, що він не брав участі у направлені позовної заяви до суду.

За сукупністю наведеного, враховуючи відсутність належного документального підтвердження відповідних витрат, як і того, що такі витрати понесені позивачем саме на отримання необхідної та професійної правничої допомоги, суд не може прийняти заявлені позивачем витрати на рівні 5000,00 грн., а тому й відмовляє у їх стягненні.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252, 255, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 відмовити у стягненні на його користь за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено 22.05.2020.

Суддя Друзенко Н.В.