Ухвала суду № 89388201, 22.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1455/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача Військової частини А1356 про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1356 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А 1356 про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 1356 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.11.2019; зобов`язання Військової частини А 1356 нарахувати та виплатити грошову компенсацію на користь ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.11.2019 із врахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних від суми такої грошової компенсації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/1455/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

16 квітня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача Військової частини А1356 на позовну заяву, у якому відповідачем заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду /а.с. 26-28/ з посиланням на те, що позовні вимоги стосуються проходження позивачем військової служби, що відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є публічною службою, а отже для звернення позивача до суду з даним позовом визначено місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вказує, що ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів утримання 15 листопада 2019 року, тому про порушення своїх прав дізнався 15 листопада 2019 року, а з даним позовом до суду звернувся 16 березня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи клопотання відповідача Військової частини А1356 про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом позову є визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 1356 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.11.2019 та зобов`язання Військової частини А 1356 нарахувати та виплатити грошову компенсацію на користь ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 15.11.2019 із врахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних від суми такої грошової компенсації.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013, № 8-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, яка передбачена частиною 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі наявності у особи права на її виплату, відноситься до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому вимоги про стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю.

Таким чином, оскільки позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом у даній справі, клопотання відповідача Військової частини А1356 про залишення позову без розгляду необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 122, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання відповідача Військової частини А1356 про залишення позову без розгляду у справі №440/1455/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1356 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.С. Сич