Рішення № 89388188, 22.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/436/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, постанови,

В С Т А Н О В И В:

27.01.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Полтавській області від 20.11.2019 №254П в частині проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно притягнуто до відповідальності за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Наголошує, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у неспеціалізованому магазині-барі за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, інспектором праці було здійснено перевірку магазину будівельних матеріалів та господарчих товарів, за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Крім того вважає, що відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

11.02.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив управління Держпраці у Полтавській області на позовну заяву (а.с.51-54). У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи, що під час перевірки встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. 21.11.2019 інспектором праці здійснено вихід за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача - магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_2 . За прилавком перебувала ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 , яка виконувала обов`язки продавця (консультувала та здійснювала продаж товару). В письмових поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначила, що здійснює підприємницьку діяльність спільно з чоловіком ОСОБА_4 Громадянка ОСОБА_3 знаходиться в приміщенні магазину на стажуванні. Вказане свідчить про допуск позивачем до роботи гр. ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин. Крім того, відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 могла скористатися правом не допустити інспектора до заходу контролю, однак вказаним правом не скористалася.

14.02.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.75), у якій позивач відхиляє доводи відповідача. Вказує, що перебуває у шлюбних стосунках з ОСОБА_2 , разом з тим, немає відношення до господарської діяльності останнього (ФОП ОСОБА_2 ) та не є роботодавцем для гр. ОСОБА_3

14.02.2020 третя особа надала до суду письмові пояснення (а.с.84), в яких ФОП ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

02.03.2020 відповідач надав заперечення (а.с.94-95), в яких просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.05.2020.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивач та третя особа надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.114-115). Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с.112).

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, встановлених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено.

Згідно частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.8).

Зареєстрованим видом діяльності позивача є: Код КВЕД 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.10-11).

Документами, а саме: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.12.2007 Серія ЯЯЯ №208491 (а.с.12), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.12.2007 №17021021 Серія ССГ №937931 (а.с.13), рішенням 19 сесії 5 скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 12.09.2007 "Про внесення змін у рішення другої сесії Великосорочинської сільської ради "Про надання земельної ділянки в оренду та надання дозволу на проектування та будівництво магазину-бару" від 17.05.2006 року" (а.с.14), технічним паспортом на громадський будинок від 12.12.2007 (а.с.15-16), ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №16200308201903464 (а.с.17-18), ліцензією на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №16200311201902936 (а.с.19) та довідкою Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 22.01.2020 №167 (а.с.20) підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність (торгівля продовольчими товарами) на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за адресою: АДРЕСА_1 .

20.11.2019 першим заступником начальника управління Держпраці у Полтавській області О.Масленко винесено наказ №254П, яким зобов`язано головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Л.Братусь, Я.Ягодовську провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.55).

На підставі вказаного наказу 21.11.2019 першим заступником начальника управління Держпраці у Полтавській області О.Масленко видано головному державному інспектору Ягодовській Я.В. направлення №2128 на проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 (а.с.56).

У період з 21.11.2019 по 27.11.2019 інспектором праці Ягодовською Я.В. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ПЛ5702/170/АВ від 27.11.2019 (надалі – акт перевірки) (а.с.57-59), у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.

В акті перевірки зазначено, що "з метою проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 головним державним інспектором здійснено 21.11.2019 о 13:30 вихід за фактичним місцем здійснення діяльності ФОП магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою:

АДРЕСА_2 магазині за прилавком перебували: ФОП ОСОБА_1 та громадянка, яка представилась ОСОБА_3 та яка виконувала обов`язки продавця (консультувала та здійснювала продаж товару). В письмовому поясненні ФОП ОСОБА_1 зазначила: " ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_1 здійснюю діяльність спільно з чоловіком ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 сьогодні 21.11.2019 ОСОБА_3 знаходиться в приміщенні магазину 2-й день на стажуванні ..."

...Направлення на проходження стажування гр. ОСОБА_3 в ході інспекційного відвідування не надано.

Враховуючи вище викладене, громадянка ОСОБА_3 була допущена до роботи 21.11.2019 ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.".

В подальшому заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Велика Н.М. 13.01.2020 винесено постанову ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн. (а.с.71).

ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 20.11.2019 №254П (в частині, що стосується позивача) та постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною четвертою статті 2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно частини п`ятої статті 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" №81 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985-IV (1985-15) від 08.09.2004 (далі – Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до частини другої статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Таким чином, у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадову особу Управління Держпраці у Полтавській області до проведення інспекційного відвідування, відмовитись від надання пояснень та документів, проте таким правом позивач не скористався.

Саме на етапі допуску до перевірки керівник (власник, уповноважена особа) об`єкта інспекційного відвідування може поставити питання про необґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки (інспекційного відвідування) нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні інспекційного відвідування. Якщо ж допуск до інспекційного відвідування відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень трудового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 13.02.2018 №815/4940/16, від 20.02.2018 №826/1205/16, від 17.04.2018 №826/12612/17 та інших.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивачем було допущено посадову особу відповідача (інспектора праці Ягодовську Я.В.) до проведення інспекційного відвідування то посилання позивача на порушення порядку призначення та проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими.

Окрім того, наказ про проведення заходу державного контролю є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. А тому такий наказ не відновлює порушені права об`єкта відвідування та не є юридично значимим для нього. Після того, як суб`єктом владних повноважень був реалізований наказ та проведено інспекційне відвідування з оформленням його результатів, негативні наслідки для об`єкта відвідування можуть створювати лише рішення, прийняті за результатами проведеного заходу державного контролю, зокрема припис та постанова про накладення штрафу.

Відтак, вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 20.11.2019 №254П, в частині проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн, суд зазначає наступне.

Вказаною постановою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Частинами 1-3 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи /часина друга/.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /частина третя/.

Згідно статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З аналізу цих норм КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 вбачається, що працівник може бути допущений до роботи лише після укладення між роботодавцем та працівником трудового договору та подання до територіального органу Державної фіскальної служби повідомлення про прийняття працівника на роботу за таким трудовим договором.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 /у редакції чинній на момент спірних відносин/ штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Пунктом 4 Порядку № 509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 21.11.2019 №254П та направлення на проведення заходу державного контролю від 21.11.2019 №2128 (а.с.55-56) головним державним інспектором Ягодовською Я.В. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність (торгівля продовольчими товарами) на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-20).

Крім того, в ході розгляду справи встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.21).

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме: витягу з реєстру платників єдиного податку №2016203400019 (а.с.22), договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2014, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.06.2014 №22513378 Серія ЕЕА462085 (а.с.24), декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.07.2014 (а.с.25), технічного паспорту на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 (а.с.26-27), декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.06.2015 (а.с.28), додатковими угодами від 27.12.2018 до договору оренди №24/ від 27.07.2017 та №24/32 від 01.06.2018 (а.с.30-31), договором оренди №224/СТ-2019 від 02.05.2019 (а.с.32), договором від 01.08.2019 №ПМр/001540-JAB про централізовану охорону (а.с.33-34) та документами, які складені підчас здійснення підприємницької діяльності (а.с.35-36) слідує, що ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_4 " за адресою: АДРЕСА_2 .

Також матеріали справи свідчать, що:

- 19.11.2019 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено трудовий договір №2 (а.с.37-38);

- 19.11.2019 ФОП ОСОБА_2 видано наказ №3 "Про прийняття на роботу ОСОБА_3 " (а.с.40);

- 21.11.2019 вх.№13645 ФОП ОСОБА_2 подано до Миргородської ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівника (гр. ОСОБА_3 ) на роботу (а.с.39).

Таким чином, як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується належними доказами, відповідачем здійснено інспекційне відвідування в магазині будівельних та господарчих матеріалів, за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 . Водночас місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 є магазин продовольчих товарів, за адресою: АДРЕСА_1 .

Громадянка ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та під час інспекційного відвідування 21.11.2019 знаходилася у приміщенні магазину, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 .

Відповідачем не надано доказів на спростування вказаних обставин справи.

З огляду на вище викладене суд констатує, що у позивача був відсутній обов`язок укладати трудовий договір з гр. ОСОБА_3 та повідомляти органи ДПС про прийом на роботу вказаного працівника, оскільки вказана громадянка є працівником ФОП ОСОБА_2 .

Посилання позивача на порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу є необґрунтованими, оскільки позивач посилається на попередню редакцію Порядку №509.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, а саме: пункти 5-8 Порядку №509 виключено.

Відтак, розгляд справи про накладення штрафу за відсутності позивача або його представника не є порушенням прав ФОП ОСОБА_1 , оскільки нині чинним пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів фактичного перебування гр. ОСОБА_3 у трудових відносинах із позивачем, відтак не доведено порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.

Оскільки обов`язковою умовою застосування до суб`єкта господарювання відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбаченої частиною другою статті 265 КЗпП України, є саме здійснення допуску працівника (тобто, особи, яка виконує певну трудову функцію) до цієї роботи, беручи до уваги встановлення судом нездійснення вищевказаною особою будь-яких трудових функцій (роботи) на користь позивача, суд дійшов висновку про безпідставність та, відповідно, неправомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС.

Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Судом встановлено, що при звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2093,80 грн (а.с.5).

Відтак, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь ФОП ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1251,90 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна, 119, Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування наказу, постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 13.01.2020 №ПЛ5702/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190,00 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна, 119, Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1251,90 (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня дев`яносто копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.В. Костенко