Рішення № 89388011, 22.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 травня 2020 р.справа № 400/3442/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

провизнання протиправним та скасування рішення № 161-с від 17 вересня 2019 р.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (надалі - відповідач або УДАБІ у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення № 161-с про скасування дії Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 20 березня 2019 р. № 46/15-531 на об`єкт "Реконструкція квартири АДРЕСА_2 під АДРЕСА_3 магазину АДРЕСА_4 адресою: АДРЕСА_5 , прийнятого Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (надалі - УМБА Миколаївської міської ради) (надалі - Рішення № 161-с).

Свої вимоги позивачка обґрунтувала наступним. В березні 2019 р. УМБА Миколаївської міської ради затвердила Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (надалі - Містобудівні умови), які надавали їй право на реконструкцію квартири у магазин. За наслідками перевірки, УДАБІ у Миколаївській області скасувало Містобудівні умови, вказавши на відсутність на момент затвердження Містобудівних умов документа, який посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та витягу з Державного земельного кадастру. На думку позивачки, ст. 34 ч. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наділяє її правом на здійснення реконструкції за відсутності документа, який посвідчує її право на земельну ділянку. Також, відповідач не врахував того, що відсутність такого документа не передбачена законодавством в якості підстави для скасування Містобудівних умов.

У відзиві відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. На його переконання, за Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачка повинна була подати до УМБА Миколаївської міської ради документ, який посвідчує її право власності на земельну ділянку, а також витяг з Державного земельного кадастру. За відсутності цих документів, УМБА Миколаївської міської ради не мала права затверджувати Містобудівні умови, а тому вони правомірно скасовані УДАБІ у Миколаївській області. Відповідач звертає увагу суду на те, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить виключень із правила щодо необхідності подання правовстановлюючого документа на земельну ділянку - такі вимоги в однаковій мірі стосуються і реконструкції житлових приміщень в будинках (а. с. 21-22).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивачки клопотав про розгляд справи в письмовому провадженні (а. с. 45).

Відповідач про час проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 43).

Згідно з ст. 205 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

20 березня 2019 р. УМБА Миколаївської міської ради наказом № 46/15-531 затвердило Містобудівні умови, згідно з якими ОСОБА_1 надається право здійснити реконструкцію квартири АДРЕСА_2 в приміщення магазину.

Згідно п. 1 абз. 1 Містобудівних умов, реконструкція здійснюється в межах висоти існуючих приміщень та за урахуванням вимог ДБН В.2.2-23:2009 (а. с. 12-14).

Відповідно до плану перевірок уповноважених органів містобудування та архітектури на ІІІ квартал 2019 р., затверджених наказом ДАБІ України від 24 червня 2019 р. № 696, УДАБІ у Миколаївській області в серпні 2019 р. уповноважувалась провести перевірку УМБА Миколаївської міської ради (а. с. 23).

12 вересня 2019 р. інспектор УДАБІ у Миколаївській області склав Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (надалі - Акт перевірки) (а. с. 26-28).

Як зазначено в Акті перевірки, Містобудівні умови позивача затверджені УМБА Миколаївської міської ради з порушенням вимог ст. 29 ч. 3 п. 1, 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме за відсутності документа, який би підтверджував право власності чи користування на земельну ділянку під квартирою та витягу з Державного земельного кадастру.

На підставі Акту перевірки, УДАБІ у Миколаївській області прийняла спірне Рішення № 161-с, яким скасувала Містобудівні умови (а. с. 16).

Між сторонами існує спір чи повинна була позивачка подавати правовстановлюючи документи на земельну ділянку під квартирою на момент затвердження Містобудівних умов та витяг з Державного земельного кадастру.

Відповідно до преамбули Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", він встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Як визначено ст. 29 ч. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Стаття 1 ч. 1 п. 8 цього Закону містить визначення терміну містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, під якими розуміється документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ст. 29 ч. 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

З аналізу цієї статті в її системному зв`язку з іншими нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" можливо зробити висновок про те, що у випадку, коли зводиться новий об`єкт нерухомого майна, заявник подає документи, які посвідчують його право на земельну ділянку. В той же час, ця ж норма окремо врегульовує ситуацію, коли здійснюється реконструкція вже існуючого об`єкту нерухомості - в такому випадку, подається тільки документ на право власності на об`єкт нерухомості, який підлягає реконструкції.

Так як Містобудівними умовами передбачено, що позивачка здійснює саме реконструкцію квартири АДРЕСА_2 , то в цьому випадку, від неї вимагається надання тільки правовстановлюючого документа на квартиру, а не на земельну ділянку. Акт перевірки не містить застережень про те, що при перевірці інспектор УДАБІ у Миколаївській області встановив і зафіксував відсутність відповідного правовстановлюючого документа на квартиру.

Відповідно до ст. 42 ч. 1-4 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

З аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки та норм ст. 42 ЗК України випливає, що в разі придбання у власність громадянами квартир в такому будинку, земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". В такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Позивачка, придбавши у власність квартиру в багатоквартирному житловому будинку, стала одним з співвласників і земельної ділянки, на якій розташований будинок, але сама земельна ділянка під багатоквартирним будинком, є об`єктом спільної власності всіх мешканців будинку, а тому позивачка об`єктивно не може подати документ на право власності на земельну ділянку під квартирою.

Відповідно до ст. 29 ч. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, є неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам (ст. 29 ч. 8 п. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з ст. 411 ч. 4 п. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пункт 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 698 (надалі - Порядок № 698) передбачає, що якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Цій нормі кореспондує п. 29 Порядку № 698 - разі виявлення посадовою особою ДІМ під час проведення перевірки порушення, яке може бути усунуто, видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - припис) за формою згідно з додатком 5.

Таким чином, Порядок № 698 безальтернативно передбачає, що у випадку можливості усунення виявлених порушень, містобудівні умови не скасовуються, а їх дія зупиняється із одночасним виданням припису про усунення порушень.

Якщо інспектор УДАБІ у Миколаївській області виходив з того, що позивачка не надала правовстановлюючий документ на земельну ділянку та витяг з Державного земельного кадастру, то в такому випадку, він, на підставі наведених норм Порядку № 698, повинен був зупинити дію Містобудівних умов, а не скасовувати їх та видати позивачці припис, в якому необхідно роз`яснити порядок усунення виявлених недоліків.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів того, що виявлені інспектором порушення не можливо усунути, в тому числі з урахуванням того, що у позивачки відсутнє самостійне право на земельну ділянку, на якій розташована належна їй квартира в багатоквартирному будинку. Мотивів, яким чином та у який спосіб мав діяти заявник, в оспорюваному Рішенні № 161-с не наведено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що маються підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивачка сплатила судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 15 жовтня 2019 р. (а. с. 4) і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 37471912) задовольнити.

2. Рішення № 161-с про скасування дії Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 20 березня 2019 р. № 46/15-531 на об`єкт "Реконструкція квартири АДРЕСА_2 під АДРЕСА_3 магазину АДРЕСА_4 адресою: АДРЕСА_5 , прийнятого Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської від 17 вересня 2019 р., визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 37471912) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз