Рішення № 89387982, 21.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1495/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про стягнення вихідної допомоги, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просить:

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40111732) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку;

- зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України (м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40111732) виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) протягом одного року після звільнення зі служби, через скорочення штатів щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальним званням з 03 грудня 2019 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 16 лютого 2016 року по 03 грудня 2019 року проходив службу в Національній поліції України, а саме: з 16 лютого 2016 року по 01 квітня 2019 року на посаді інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а з 01 квітня 2019 року по 03 грудня 2019 року на посаді оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 (м. Самбір) управління захисту економіки у Львівській області.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України №395/ос від 27 листопада 2019 року, його, старшого лейтенанта поліції, оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 (м. Самбір) управління захисту економіки у Львівській області було звільнено зі служби в поліції з 03 грудня 2019 року за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України».

Позивач зазначає, що під час його звільнення зі служби в поліції йому не нараховано та не виплачено вихідну допомогу. У зв`язку з цим, у подальшому, позивач звернувся до Департаменту захисту економіки Національної поліції України з метою надання інформації щодо невиплати йому грошових коштів під час його звільнення через скорочення штатів та отримав відповідь про відсутність підстав для такої виплати, у зв`язку з відсутністю у нього вислуги більш ніж 10 років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».

Таку відмову відповідача позивач вважає незаконною, оскільки, на його думку, вищезазначені закон та постанова передбачають лише особливість виплати одноразової допомоги під час звільнення зі служби за наявності вислуги більш ніж 10 років. Натомість, виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, зокрема, у разі припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників визначена статтею 44 Кодексу законів про працю України.

Також позивач зазначає, що після його звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів йому не виплачувалася щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, передбачена статтею 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що умови виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби встановлені статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпунктом 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» відповідно до яких однією з умов для виплати зазначеної грошової допомоги є наявність вислуги 10 років і більше.

Відповідач зазначає, що станом на день звільнення позивача зі служби в поліції його стаж в календарному обчисленні склав 03 роки 09 місяців 17 днів, якого за умовами статті 9 та підпункту 2 пункту 10 вищевказаних закону та постанови було недостатньо для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у зв`язку із скороченням штатів. Тому на заяву позивача про надання інформації щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні і було надано обґрунтовану відповідь, з посиланням на норми чинного законодавства про те, що така допомога позивачу не передбачена.

Щодо вимоги про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, яка передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України відповідач вказує, що зазначена норма та норма статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка встановлює умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норми відповідно. Враховуючи те, що згідно із статтею 59 Закону України «Про Національну поліцію України» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, а тому, на думку відповідача, і спеціальні підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції обумовлені особливими умовами проходження такої служби у зв`язку з чим носять заохочувальний характер.

За таких обставин відповідач вважає, що оскільки в спеціальному законодавстві, а саме у статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункті 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» визначені підстави та умови для виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні через скорочення штатів, то до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Щодо вимоги про зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України виплачувати позивачу протягом одного року після звільнення зі служби, через скорочення штатів щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальним званням з 03 грудня 2019 року відповідач зазначає, що оскільки в Департаменті захисту економіки Національної поліції України відбувається процес ліквідації, то відповідно до вимог законодавства та на виконання Плану заходів з ліквідації Департаментом подано до Печерської районної філії Київського міського центру зайнятості звітність «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці». Тобто, особи, які не виявили бажання проходити службу в інших органах поліції мали право після звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів зареєструватися в державній службі зайнятості, як безробітні та отримувати допомогу по безробіттю, що унеможливлює відповідно до вимог законодавства виплату позивачу потягом одного року після звільнення зі служби в поліції щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Відповідач вказує, що 22 листопада 2019 року позивач звернувся до Департаменту захисту економіки Національної поліції України із рапортом про звільнення його зі служби за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України». Водночас, стверджує, що позивач не звертався до відповідача із заявою про те, що він не прийнятий (не призваний) на службу, не зареєстрований в державній службі зайнятості та не просив здійснювати йому протягом року виплату щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки до центру зайнятості було подано інформацію про скорочення штатів і майбутнє заплановане масове звільнення працівників, а позивач із відповідною заявою до Департаменту захисту економіки Національної поліції України не звертався, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу протягом одного року після звільнення зі служби щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, у зв`язку з чим вимога позивача у цій частині є передчасною. Разом з тим, відповідач стверджує, що не заперечує права позивача на отримання щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням у зв`язку із звільненням зі служби в поліції через скорочення штатів та у випадку, якщо позивач не прийнятий (не призваний) на службу, не зареєстрований в державній службі зайнятості, то має право подати до Департаменту захисту економіки Національної поліції України відповідну заяву із зазначенням у ній свого обов`язку повідомляти про прийняття його (призов) на службу або поновлення на службі (посаді), реєстрації в державній службі зайнятості, призначення пенсії.

У зв`язку з наведеним, відповідач просить:

- витребувати в ОСОБА_1 довідку з центру зайнятості для підтвердження факту його перебування на обліку в цьому центрі зайнятості;

- адміністративний позов ОСОБА_1 у справі № 380/1495/20 залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 24 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 23 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року клопотання відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 відомості про реєстрацію у відповідному територіальному центрі зайнятості за період з 03 грудня 2019 року по 27 квітня 2020 року.

Витребувано у Департаменту захисту економіки Національної поліції України заяву ОСОБА_1 щодо надання інформації про виплату грошової допомоги при звільненні, відповідь на яку надано листом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 29 січня 2020 року №З-48.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 29 березня 2019 року №86/ос «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який прибув у порядку переведення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України призначено оперуповноваженим міжрайонного відділу №1 (м. Самбір) управління захисту економіки у Львівській області.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 27 листопада 2019 року №395/ос «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 (м. Самбір) управління захисту економіки у Львівській області з 03 грудня 2019 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України». Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 03 роки 09 місяців 17 днів.

Відповідно до листа Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 29 січня 2020 року № З-48 у Департаменті захисту економіки Національної поліції України розглянуто лист позивача (вх. ДЗЕ № З-48 від 24 січня 2020 року) щодо надання інформації про виплату грошової допомоги при звільненні та повідомлено, що «питання проходження служби в поліції врегульовано спеціальним законодавством, у зв`язку з чим виплати здійснюються відповідно до Закону України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі – Порядок №260), та постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі – постанова №393). Одноразову грошову допомогу при звільненні передбачено статтею 102 (Пенсійне забезпечення поліцейських) Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції, здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з абзацом третім пункту 10 постанови №393, працівникам поліції, які звільняються зі служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Оскільки ОСОБА_2 вислуга років, відповідно до наказу від 27 листопада 2019 року №395/ос станом на день звільнення становить 03 роки 09 місяців 17 днів, підстав для виплати немає».

Вважаючи свої права щодо отримання виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, яка передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України та щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальним званням, визначеної статтею 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка наявності підстав для виплати позивачу, якого звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, яка передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України та щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальним званням, визначеної статтею 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 4-5 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Вказана норма Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» кореспондується із нормою пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року (далі – постанова №393), відповідно до якої військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, з системного аналізу наведених норм права слідує, що у разі звільнення зі служби поліцейського у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Водночас, обов`язковою умовою такої виплати є наявність у поліцейського вислуги 10 років і більше.

З матеріалів справи суд встановив, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 27 листопада 2019 року №395/ос «По особовому складу» позивача з 03 грудня 2019 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України».

Також зі змісту вказаного наказу слідує, що станом на день звільнення стаж служби позивача в поліції складає 03 роки 09 місяців 17 днів.

Відтак, враховуючи те, що вислуга років позивача на момент його звільнення зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів становила менше десяти років (03 роки 09 місяців 17 днів) суд дійшов висновку, що позивач не мав права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 10 постанови №393, оскільки відсутня одна з обов`язкових умов, передбачених вищенаведеними нормами права.

Разом з тим, як слідує зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що стаття 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункт 10 постанови №393 передбачають лише особливість виплати одноразової допомоги під час звільнення зі служби за наявності вислуги більш ніж 10 років. Натомість, на його думку, виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, зокрема, у разі припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників визначена статтею 44 Кодексу законів про працю України, і саме така допомога мала бути йому виплачена при звільненні.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту першого статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Отже, нормами Кодексу законів про працю України передбачено виплату працівнику вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку при припиненні трудового договору з підстав змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас, відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

З наведеного слідує, що норми Кодексу законів про працю України є загальними в питанні регулювання трудових відносин, тобто регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Разом з тим, як вже було зазначено судом вище, питання виплати поліцейському одноразової грошової допомоги у разі його звільнення зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів врегульовані нормами статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, які є спеціальними для такої категорії осіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15 за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась також Верховним Судом, зокрема у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі №810/1263/16, від 20 червня 2019 року у справі №К/9991/16462/12-С, від 20 лютого 2019 року у справі №814/1735/16.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, необґрунтованими доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин Кодексу законів про працю України, оскільки зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей врегульовано питання виплати поліцейському одноразової грошової допомоги у разі його звільнення зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у суду відсутні підстави поширювати на спірні правовідносин норми Кодексу законів про працю України, оминаючи при цьому, норми законодавства, які є спеціальними для такої категорії осіб.

Відтак, з огляду не вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку слід відмовити в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України виплачувати ОСОБА_1 протягом одного року після звільнення зі служби, через скорочення штатів щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальним званням з 03 грудня 2019 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року особам (далі – постанова №393), звільненим із служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, що під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, по яку особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони, Службою судової охорони через уповноважені ними органи.

Особам, які в період отримання щомісячної грошової допомоги:

знову прийняті (призвані) на службу або поновлені на службі (посаді), виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем прийняття (призову) на службу або поновлення на службі (посаді);

були зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем реєстрації;

набули право на пенсію, зокрема від органів соціального захисту населення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем призначення пенсії. Якщо виплату пенсії припинено відповідно до законодавства протягом одного року після звільнення, виплата допомоги поновлюється з місяця, що настає за місяцем припинення виплати пенсії.

Про прийняття (призов) на службу або поновлення на службі (посаді), реєстрацію в державній службі зайнятості, призначення пенсії особа, якій виплачувалася щомісячна грошова допомога, зобов`язана у тижневий строк повідомити органу, який здійснює її виплату.

З аналізу наведених норм права слідує, що передбачена статтею 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням виплачується, зокрема, поліцейським, які звільнені зі служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби. При цьому, реєстрація особи, яка має право на таку допомогу в установленому порядку в державній службі зайнятості зумовлює припинення її виплати з місяця, що настає за місяцем реєстрації.

З долученої позивачем до матеріалів справи довідки Новояворівської міської філії Львівського обласного центру зайнятості №02-597/20 від 04 травня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний в Новояворівській міській філії ЛОЦЗ з 12 грудня 2019 року.

Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що позивача звільнено зі служби в поліції з 03 грудня 2019 року за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України», а з 12 грудня 2019 року позивач зареєстрований в державній службі зайнятості як безробітний, що відповідно до приписів пункту 11 постанови №393 виключає можливість виплати йому відповідачем щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, у суду відсутні підстави для зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції виплачувати ОСОБА_1 протягом одного року після звільнення зі служби, через скорочення штатів щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальним званням з 03 грудня 2019 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в цій частині є необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність невчинення дій щодо виплати позивачу, якого звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» одноразової грошової допомоги та грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальним званням, а доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) про стягнення вихідної допомоги, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 21 травня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.