Рішення № 89387910, 22.05.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1865/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - третя особа), в якому позивач просив суд:

- визнати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 61895510 протиправною та скасувати її;

- вирішити питання про судові витрати (а.с.1-9).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.05.2020 позивачу стало відомо, що приватним виконавцем Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61895510 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича про звернення стягнення заборгованості.

Позивач зазначив, що йому не відома дата винесення постанови відповідачем про відкриття виконавчого провадження № 61895510. 04.05.2020 позивач направив відповідачу запит на отримання копії зазначеної постанови, проте відповіді не отримав.

Позивач зазначив, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 . Тобто, на час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61895510, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, у відповідача були відсутні докази того, що адреса реєстрації боржника здійснена у виконавчому окрузі м. Києва, а тому у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, позивач зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат у справі складає 5840,80 грн, а саме 840,80 грн - судовий збір та 5000 грн - витрати по підготовці до розгляду справи. Просив вирішити питання про судові витрати.

Вважаючи протиправною постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 61895510, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.05.2020 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.57-58).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до канцелярії суду відзив, в якому зазначив наступне (а.с.59-64). У виконавчому написі №8004 від 15.04.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., вказано місце проживання боржника АДРЕСА_2 . Таким чином, оскільки до приватного виконавця надійшов виконавчий документ, в якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку, з пред`явленням не за місцем виконання. На підставі викладеного, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61895510. Вважає, що дії приватного виконавця є правомірними.

Ухвалою суду від 15.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.24-25).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.28), просив справу розглядати за його відсутності (а.с.5.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.27).

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.26).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є боржником у виконавчому провадженні ВП № 61895510, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (а.с. 8,9,12-14,48-56).

Матеріали виконавчого провадження також містять копію договору про споживчий кредит №582297-А від 14.06.2019, який укладений між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 на суму 7000 гривень, а також додаткову угоду №1 від 12.07.2019 до цього договору про зміну графіку платежів, в яких зазначено як адреса реєстрації та фактичного проживання позичальника ОСОБА_1 : Обухівський район, Київська область, Підгірці, д.167; іншої адреси його проживання не зазначено (а.с. 34-39).

Виконавчим написом від 15.04.2020 за № 8004, вчиненим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., звернуто стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 582297-А від 14.06.2019, укладеним ним із ТОВ «СС ЛОУН», на користь стягувача - ТОВ «Фінфорс». Стягнення заборгованості провадиться за період з 18.09.2019 по 11.03.2020. Сума повної заборгованості складає 19069,75 грн (зворотній бік а.с.46).

Отримавши виконавчий напис нотаріуса від 15.04.2020 за № 8004, ТОВ «Фінфорс» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м .Києва Дорошкевич В.Л. із заявою №б/н від 21.04.2020 про примусове виконання виконавчого напису № 8004 від 15.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 19069,75 грн (а.с.34).

У виконавчому написі нотаріусу від 15.04.2020 за № 8004 зазначено адресу реєстрації боржника - АДРЕСА_4 ; адресу проживання: АДРЕСА_2 (зворотній бік а.с.46).

В заяві від 21.04.2020 б/н за вх. № 5928 від 22.04.2020 про його примусове виконання фактичну адресу боржника: 01042 , м.Київ, Новопечерський провулок, буд.19/3, корпус 2, офіс 9 (а.с.34).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич В.Л. від 22.04.2020 було відкрито виконавче провадження № 61895510 з примусового виконання виконавчого напису №8004, виданого 15.04.2020 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в розмірі 19069,75 грн (зворотній бік а.с.48-49).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич В.Л. про стягнення з боржника основної винагороди від 22.04.2020 ВП № 61895510, стягнуто з боржника, ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 1906,98 грн (а.с.50).

Також, постановою приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 61895510 від 22.04.2020 визначено для боржника, ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 300,00 грн (а.с.зворотній бік а.с.51-52).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич В.Л. про арешт майна боржника від 22.04.2020 ВП № 61895510, накладено арешт на майно, що належить боржнику, у межах звернення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 21976,73 грн (а.с.53).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич В.Л. про арешт коштів боржника від 22.04.2020 ВП № 61895510, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також, на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (зворотній бік а.с.54-55).

Отже всі зазначені постанови прийняті приватним виконавцем однією датою і надіслані боржнику одночасно (а.с.48,50,51, зворотній бік а.с.52,54).

Доказів отримання вказаних постанов позивачем матеріали виконавчого провадження не містять.

Посилаючись на те, що у відповідача не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем розташування боржника та його майна, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Беручи до уваги той факт, що доказів отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем матеріали виконавчого провадження не містять, та те, що позивач про порушене право дізнався 04.05.2020 при отриманні інформації з Єдиного реєстру боржників, таким чином, суд погоджується з твердженням позивача щодо своєчасного звернення ним до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з вимогами частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон України № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Таким чином, приватні виконавці є суб`єктами владних повноважень в розумінні положень пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наділений владними управлінськими функціями щодо здійснення виконавчих дій відповідно до вказаних вимог чинного законодавства.

Згідно з вимогами ч.2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст.1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VII від 02.06.2016, (далі Закону №1403), приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч. 2 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, повноваження приватного виконавця обмежені його виконавчим округом.

Оскільки в спірних правовідносинах приватний виконавець діє як суб`єкт владних повноважень відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства, з`ясовуючи наявність в нього повноважень на відкриття виконавчого провадження стосовно певного боржника, він має діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 статті 2 КАС України).

Тому суд дійшов висновку, що для того, щоб переконатися в наявності своїх повноважень на вчинення виконавчих дій, приватний виконавець має вимагати від особи, що звертається до нього з заявою про примусове виконання документи на підтвердження факту проживання, перебування боржника - фізичної особи за певною адресою в межах свого виконавчого округу, наявність яких у фізичної особи передбачена чинним законодавством (паспорт, довідка внутрішньо переміщеної особи, тощо).

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 30.06.2000 (а.с.12-14).

Суд, керуючись статтями 73,76 КАС України, визнає неналежними доказами у справі, надані відповідачем на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 про його примусове виконання, оскільки ці обидва документи створені за ініціативою стягувача, на підставі документів кредитування позивача, однак в самому кредитному договорі № 582297-А від 14.06.2019, а також в додатковій угоді від 14.06.2020 до цього договору - визначення такої адреси проживання позичальника відсутнє.

Інших належних доказів, що підтверджують факт проживання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , чи іншою адресою в м . Києві на момент прийняття приватним виконавцем вказаного виконавчого документу до виконання, суду не надано, отже відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності вчинення ним виконавчих дій і прийняття виконавчих документів стосовно ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в ігнорування наявної у заяві про примусове виконання рішення, виконавчому написі, кредитному договорі та додатках до нього інформації щодо місця реєстрації боржника, надав перевагу інформації про ймовірне місце проживання останнього, та відкрив виконавче провадження з порушенням встановлених ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" вимог щодо прийняття до виконання виконавчих документів.

Такі ж висновки щодо правомірності прийняття до виконання виконавчих документів за відсутності доказів, які б підтверджували місце проживання, перебування боржника містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 25.06.2019 у справі №826/7969/16, від 29.01.2020 у справі №804/476/17.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 61895510 від 22.04.2020 на підставі виконавчого напису №8004 від 15.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власного рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності винесеної постанови про відкриття виконавчого провадження № 61895510 від 22.04.2020, суд дійшов висновку також про безпідставність прийняття нею інших постанов в межах цього виконавчого провадження, в тому числі про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди виконавця, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника.

Тому, встановивши факт порушеного права позивача, на захист якого він звернувся до суду, дійшовши висновку про необхідність задоволення позовних вимог, керуючись вимогами частини 2 статті 9 та пунктами 2 та 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження № 61895510 від 22.04.2020, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №61895510 від 22.04.2020, про стягнення з боржника основної винагороди виконавця № 61895510 від 22.04.2020, про арешт коштів боржника №61895510 від 22.04.2020, про арешт майна боржника 61895510 від 22.04.2020.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В позові заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

На підтвердження факту понесених позивачем витрат на правову допомогу позивач надав суду такі докази:

-договір про надання юридичних послуг від 04.05.2020 № 04/05 з ФОП ОСОБА_3 (а.с.15-16);

-акт приймання-передачі послуг № 1 від 04.05.2020, згідно з яким фізична особа - підприємець ОСОБА_3 надав позивачу послугу з проведення усної консультації 2 години вартістю 1000,00 грн, з аналізу документів справи 2 години вартістю 1000,00 грн та з підготовки позовної заяви вартістю 3000,00 грн (а.с.17);

-копію прибуткового касового ордеру № 43 від 05.05.2020 (а.с.18);

-копію диплома спеціаліста на ім`я ОСОБА_3 , НОМЕР_3 від 30.06.2003 Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (а.с.19).

З урахуванням тих обставин, що відповідач оспорює розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу (а.с.31-33), суд вирішує питання щодо наявності підстав для відшкодування цих витрат.

За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в ньому відсутні відомості про можливість здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності за напрямком КВЕД 69.10: Діяльність у сфері права (а.с.29-30).

Інших доказів на підтвердження права ФОП ОСОБА_3 надавати послуги з професійної правничої допомоги в цій справі на платній основі, а також права видавати прибуткові ордери на підтвердження факту надання вказаних послуг (не перебування ФОП на податковому обліку як платника єдиного податку) не надано суду позивачем в ході розгляду цієї справи, отже не доведено обґрунтованості заявлення суми цих витрат до відшкодування.

Крім того, в розумінні вимог ст. 134 КАС України витратами на професійну правничу допомогу є саме витрати сторін, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

При цьому доказів того, що ОСОБА_3 є адвокатом, позивачем суду не надано.

Також при перевірці такої інформації самостійно судом в Єдиному реєстрі адвокатів України відносно ОСОБА_3 не знайдено.

За таких обставин суд не знаходить підстав для розподілу між сторонами за результатом розгляду справи заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (а.с.5).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287, п.15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ВП № 61895510 від 22.04.2020 про відкриття виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ВП № 61895510 від 22.04.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ВП № 61895510 від 22.04.2020 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ВП № 61895510 від 22.04.2020 про арешт коштів боржника.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ВП № 61895510 від 22.04.2020 про арешт майна боржника.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (місце знаходження: 02002, м.Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

У задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Н.М. Басова