Рішення № 89387787, 21.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року справа №320/3471/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» за №0034585006 від 01.02.2019 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 4834,70 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати авансових внесків з єдиного податку за відсутності законодавчо передбачених умов для цього, оскільки суми єдиного податку були сплачені позивачкою своєчасно у строки, передбачені статтею 295 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за позивачкою рахувалася недоїмка зі сплати єдиного податку за березень 2014 року у сумі 243,60 грн., у зв`язку з чим усі поточні платежі зараховувалися контролюючим органом у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, що і призвело до порушення строків сплати позивачкою єдиного податку та стало підставою для застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 31.10.2019, сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

08.10.2019 на адресу суду від позивачки надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без її участі.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, та клопотання позивачки, усною ухвалою суду від 31.10.2019, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 18.03.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.07.2019 (а.с.43).

18.12.2018 Головним управлінням ДФС у Київські області було проведено камеральну перевірку даних з єдиного податку ОСОБА_1 , в ході якої встановлений факт несвоєчасної сплати позивачкою єдиного податку. Результати перевірки оформлені актом від 18.12.2018 №011158/10-36-50-06/ НОМЕР_1 (а.с.99-100).

01.02.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0034585006, яким позивачці за несвоєчасну сплату авансових внесків з єдиного податку нарахований штраф у сумі 5200,00 грн. (а.с.12).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачкою в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України (а.с.13-14), за результатом розгляду скарги Державною фіскальною служби України було прийнято рішення від 04.04.2019 №15792/6/99-99-11-05-01-25, яким скаргу позивачки задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 №0034585006 в частині 365,40 грн. застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

У вказаному рішенні Державна фіскальна служба України зазначила, що при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку за березень, квітень, вересень 2015 року відповідачем не враховані вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України (а.с.16-17).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 295.1-295.2 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно з пунктами 294.1-294.2 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 296.2 статті 296 Податкового кодексу України Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Відповідно до пункту 122.1 ст.122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення, позивачці було нарахований штраф на загальну суму 5200,10 грн. за березень-квітень, вересень та грудень 2015 року, березень - червень, серпень та грудень 2016 року, червень, серпень-вересень та грудень 2017 року, січень та квітень-вересень 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2016 позивачкою було подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2015 рік, в якій вказано, що сума щоквартальних авансових внесків становить 730,80 грн. (а.с.50).

Судом встановлено, що позивачкою у 2015 році було здійснено сплату авансових внесків з єдиного податку за наступними платіжними документами:

- відповідно до квитанції №2247884 від 20.03.2015 сплачено єдиний податок за березень 2015 року у розмірі 243,60 грн. (а.с.44);

- відповідно до квитанції №22674990 від 20.04.2015 сплачено єдиний податок за квітень 2015 року у розмірі 243,60 грн. (а.с.45);

- до квитанції №QS25938605 від 21.09.2015 сплачено єдиний податок за вересень 2015 року у розмірі 243,60 грн. (а.с.46).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що за період провадження господарської діяльності позивачки у неї рахувалась несплата єдиного податок за березень 2014 року в сумі 243,60 грн., в рахунок якої здійснювалось зарахування єдиного податку черговими платежами протягом 2014-2018 років, однак ці твердження не відповідають даним інтегрованої картки платника податків-позивачки, в якій відсутня інформація про наявність у позивачки недоїмки з єдиного податку за березень 2014 року та відображено про наявність переплати у сумі 243,60 грн., яка була зменшена за рахунок авансового внеску за квітень 2014 року.

08.02.2017 позивачкою було подано до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2016 рік, в якій ФОП ОСОБА_1 визначено щоквартальну суму авансових внесків з єдиного податку у розмірі 826,80 грн. (а.с.47).

Судом встановлено, що у 2016 році позивачкою було здійснено сплату авансових внесків єдиного податку за наступними платіжними документами:

- відповідно до квитанції №QS27963713 від 21.03.2016 сплачено єдиний податок за березень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.48);

- відповідно до квитанції №149 від 20.04.2016 сплачено єдиний податок за квітень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.20);

- відповідно до квитанції №0.0.556090845.1 від 20.05.2016 сплачено єдиний податок за травень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.21);

- відповідно до квитанції №0.0.570162173.1 від 17.06.2016 сплачено єдиний податок за червень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.22);

- відповідно до квитанції №0.0.595537881.1 від 05.08.2016 сплачено єдиний податок за серпень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.23);

- відповідно до квитанції №103936088 від 20.12.2016 сплачено єдиний податок за грудень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.24).

09.02.2018 позивачкою було подано до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік, в якій визначено щоквартальну суму авансових внесків з єдиного податку у розмірі 1920,00 грн. (а.с.53).

Судом встановлено, що у 2017 році позивачкою було здійснено сплату авансових внесків єдиного податку за наступними платіжними документами:

- відповідно до квитанції №0.0790652114.1 від 20.06.2017 сплачено єдиний податок за червень 2017 року у розмірі 640,00 грн. (а.с.25);

- відповідно до квитанції №0.0.832807806.1 від 21.08.2017 сплачено єдиний податок за серпень 2017 року у розмірі 640,00 грн. (а.с.49);

- відповідно до квитанції №0.0.854200155.1 від 20.09.2017 сплачено єдиний податок за вересень 2017 року у розмірі 640,00 грн. (а.с.26).

08.02.2019 позивачем було подано до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік, в якій позивачем визначено щоквартальну суму авансових внесків з єдиного податку у розмірі 2233,80 грн. (а.с.51).

Судом встановлено, що позивачкою у 2018 році було здійснено сплату авансових внесків з єдиного податку за наступними платіжними документами:

- відповідно до квитанції №0.0.1017998631.1 від 20.04.2018 сплачено єдиний податок за квітень 2018 року у розмірі 744,60 грн.;

- відповідно до квитанції №0.0.1040897944.1 від 19.05.2018 сплачено єдиний податок за травень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.27);

- відповідно до квитанції №0.0.1066372141.1 від 20.06.2018 сплачено єдиний податок за червень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.28);

- відповідно до квитанції №0.0.1090600842.1 від 20.07.2018 сплачено єдиний податок за липень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.29);

- відповідно до квитанції №0.0.1114170018.1 від 20.08.2018 сплачено єдиний податок за серпень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.30);

- відповідно до квитанції №0.0.1139649049.1 від 20.09.2018 сплачено єдиний податок за вересень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.31).

Дослідивши інтегровану картку позивачки з єдиного податку за період з 16.04.2014 по 31.12.2018, судом встановлено таке:

- 20.03.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №2247884 від 20.03.2015 авансовий внесок за березень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок лише 23.03.2015;

- 20.04.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №22674990 від 20.04.2015 авансовий внесок за квітень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок лише 21.04.2015;

- 20.09.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №QS2505 від 21.09.2015 авансовий внесок за вересень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок 21.09.2015;

- 20.12.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №QS26935082 від 22.12.2015 авансовий внесок за грудень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок 22.12.2015;

- 20.03.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №QS27963713 від 21.03.2016 авансовий внесок за березень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 21.03.2016;

- 20.04.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №2508143SB від 20.04.2016 авансовий внесок за квітень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок лише 21.04.2016;

- 20.05.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2РL423342 від 23.05.2016 авансовий внесок за травень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 23.05.2016;

- 20.06.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2РL480361 від 21.06.2016 авансовий внесок за червень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 21.06.2016;

- 20.08.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2РL714555 від 22.08.2016 авансовий внесок за серпень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 22.06.2016;

- 20.12.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №104282288 від 21.12.2016 авансовий внесок за грудень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 21.12.2016;

- 20.06.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL389317 від 21.06.2017 авансовий внесок за червень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.06.2017;

- 20.08.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL626204 від 21.08.2017 авансовий внесок за серпень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.08.2017;

- 20.09.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL211325 від 21.09.2017 авансовий внесок за вересень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.09.2017;

- 20.12.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL288282 від 21.12.2017 авансовий внесок за грудень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.12.2017;

- 20.01.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL450310 від 23.01.2018 авансовий внесок за січень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 23.01.2018;

- 20.04.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL810118 від 23.04.2018 авансовий внесок за квітень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 23.04.2018;

- 20.05.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL604610 від 21.05.2018 авансовий внесок за травень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.05.2018;

- 20.06.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL413912 від 21.06.2018 авансовий внесок за червень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.06.2018;

- 20.07.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL744964 від 23.07.2018 авансовий внесок за липень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 23.07.2018;

- 20.08.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL952525 від 21.08.2018 авансовий внесок за серпень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.08.2018;

- 20.09.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв`язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL295798 від 21.09.2018 авансовий внесок за вересень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.09.2018.

Враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 №0034585006 в частині застосування штрафу в розмірі 365,40 грн. за порушення строків сплати єдиного податку за березень 2015 року, квітень 2015 року та вересень 2015 року було скасовано в адміністративному порядку, суд у даній справі не досліджує обставини своєчасності сплати позивачкою єдиного податку за ці місяці.

Досліджуючи дотримання позивачкою законодавчо визначених строків сплати авансових внесків з єдиного податку за інші місяці, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ (далі - Закон №2346, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону №2346 банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону №2346 визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, з моменту прийняття банком зобов`язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник податку не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату податку, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати такого податку.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31.07.2018 у справі №808/2491/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75673438), від 04.09.2018 у справі №815/3312/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76246120) та від 19.06.2018 у справі № 826/5354/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74820758).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачкою було дотримано строк сплати єдиного податку за березень - червень 2016 року, за серпень 2016 року, за грудень 2016 року, за червень 2017 року, за серпень - вересень 2017 року, за квітень - вересень 2018 року, оскільки сплата податку була здійснена у встановлений законодавством строк, що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а тому ФОП ОСОБА_1 не несе відповідальність за несвоєчасне перерахування установою банкою відповідної суми коштів одержувачу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що єдиний податок за березень 2016 року та серпень 2017 року був сплачений позивачкою 21.03.2016 та 21.08.2017, оскільки останній день строку сплати припав на вихідний день (20.03.2016 та 20.08.2017 - неділя).

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить застережень щодо строку сплати податку у разі якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Водночас в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, підписаній державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Згідно з пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вказане, суд вважає, що здійснення позивачкою сплати єдиного податку за березень 2016 року та серпень 2017 року у перший робочий день після вихідного, не є пропущенням нею строку сплати такого податку.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12.04.2019 у справі №809/1577/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81136839) та від 23.10.2017 у справі №804/3230/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77416884).

Суд зазначає, що надані позивачкою платіжні документи є належними, допустимими та достовірними доказами, які свідчать про своєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 єдиного податку за відповідні періоди.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до відомостей з інтегрованої картки позивачки з єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 було несвоєчасно сплачено єдиний податок за грудень 2015 року у сумі 243,0 грн., за грудень 2017 року у сумі 640,00 грн. та за січень 2018 року у сумі 744.60 грн.

Позивачкою під час розгляду справи не були надані докази на підтвердження своєчасності сплати нею єдиного податку за вказані періоди.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалами суду від 11.09.2019, від 30.07.2019, від 03.09.2019 були витребувані від позивачки, зокрема, докази на підтвердження сплати єдиного податку за грудень 2015 року, грудень 2017 року та січень 2018 року.

Позивачка у поясненнях по справі зазначила про неможливість надання витребуваних документів, у зв`язку з їх відсутністю.

Отже, враховуючи недоведення позивачкою дотримання нею строків сплати єдиного податку за грудень 2015 року, грудень 2017 року та січень 2018 року, та приймаючи до уваги відображену в інтегрованій картці інформацію про несвоєчасне здійснення платежів за ці періоди, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано штраф:

- у сумі 121,80 грн. (243,60 грн.х50%) за порушення строку сплати єдиного податку за грудень 2015 року;

- у сумі 320,00 грн. (640,00 грн.х50%) за порушення строку сплати єдиного податку за грудень 2017 року;

- у сумі 372,30 грн. (744,60 грн.х50%) за порушення строку сплати єдиного податку за січень 2018 року, що в цілому становить 814,10 грн.

Як зазначено вище, рішенням ДФС України від 04.04.2019 №25792/6/99-99-11-05-01-25 скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачці штрафу у розмірі 365,40 грн.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 №0034585006 в частині нарахування позивачці штрафу у розмірі 4020,60 грн. (5200,10 грн. - 365,40 грн. - 814,10 грн.).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 01.07.2019 №0.0.1396660775.1.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки судовий збір у сумі 639,01 грн. за рахунок суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.02.2019 №0034585006 в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафу у сумі 4020,60 грн. (чотири тисячі двадцять грн. 60 коп.).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 639,01 грн. (шістсот тридцять дев`ять грн. 01 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.