Рішення № 89387473, 22.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 р. Справа№200/1446/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидівського міського центру зайнятості (адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, буд. 41, код ЄДРПОУ 22039540) про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидівського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля” з грудня 2017 року по жовтень 2019 року, що передували реєстрації особи як безробітної та заробітної плати для обчислення допомоги по безробіттю, зобов`язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з грудня 2017 року по жовтень 2019 року на Відокремленому підрозділі “Шахта Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля” та заробітної плати за цей період з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з 08 листопада 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано у ВП “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля” докази сплати єдиного внеску за ОСОБА_1 за період з грудня 2017 року по жовтень 2019 року, а саме: звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та докази сплати єдиного внеску за спірний період.

21 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позову заяву від відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06 травня 2020 року.

04 травня 2020 року на адресу суду надійшла довідка №220 про сплату ЄСВ від ВП “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля”.

04 травня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено судове засідання на 20 травня 2020 року.

У судове засідання на 20 травня 2020 року сторони не з`явились, повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що перебуває на обліку в Селидівському міському центрі зайнятості з 10 жовтня 2019 року, та з 08 листопада 2019 року розпочато виплату допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по Відокремленому підрозділу «Шахта Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» відсутня інформація про сплату страхових внесків з грудня 2017 року. Позивач вважає, що відповідачем не правомірно при призначенні допомоги по безробіттю не врахований період роботи на ВП «Шахті Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки ним у визначений період була нарахована заробітна плата та підприємством здійснювалось нарахування ЄСВ на його заробітну плату. Також, позивач вказував на те, що несплата підприємством - роботодавцем сум єдиного соціального внеску не може ставити у залежність страховий стаж позивача, та відповідно позивач не може нести відповідальність через не внесення даних про сплату внеску до МДЗ України.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані у встановленому законом порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідач зазначає, що позивач був зареєстрований у Селидівському міському центрі зайнятості та отримав статус безробітного 10.10.2019 року.На момент звернення допомоги по безробіттю у Державному реєстрі були відсутні відомості про страховий стаж позивача за період з грудня 2017 по вересень 2019 року. Таким чином страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної становить менше, ніж шість місяців. В зв`язку з чим, відповідач вказує про відсутність законних підстав для призначення позивачу допомоги по безробіттю в залежності від страхового стажу та її перерахунку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 7).

Відповідач, Селидівський міський центр зайнятості, ЄДРПОУ 22039540 є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, на яку покладено обов`язки із виконання вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства соціальної політики України з питань, що належать до сфери діяльності державної служби зайнятості, рішень правління Фонду, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до витягу з наказів про прийняті рішення стосовно ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

Наказом від 10.10.2019 року №НТ191010 позивачу, ОСОБА_1 ,надано статус безробітного з 10.10.2019 року.

Наказом від 17.10.2019 року №НТ191017Олійник Д.Апризначено допомогу по безробіттю з 17.10.2019 року по 10.10.2020 року, одночасно відкладено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку з 17.10.2019 року по 08.11.2019 року.

Відповідно до наказу від 12.11.2019 року №НТ191112, позивачу, ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 09.11.2019 року. (а.с. 26)

Факт роботи позивача у Відокремленому підрозділі “Шахта “Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля” у 2017-2019 роках підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 , не є спірним та не потребує додаткового встановлення факту.

Відповідач повідомив позивача листом від 23.01.2020 року №03/199/01-52-20, що позивачу призначено допомогу по безробіттю строком на 360 календарних дні з 17.10.2019 по 10.10.2020 року в мінімальному розмірі. Розмір допомоги по безробіттю становить 610 грн. Додатково повідомлено, що у разі надходження додаткових відомостей про страховий стаж рішення про призначення допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства. (а.с. 9)

Відповідно до довідки відокремленого підрозділу “Шахта “Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля” №1-950 від 24.04.2020 року в період з грудня 2017 по жовтень 2019 року нараховувалась заробітна плата та ЄСВ на заробітну плату. Зазначено, що Єдиний соціальний внесок перераховано до Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на користь державного бюджету за період з 01 грудня 2017 року по 31 березня 2019 року у повному обсязі, за період з 01.04.2019 по 08.10.2019 року - частково (а.с. 35)

Водночас, відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) сформовані відносно ОСОБА_1 , за якими у період з 01.10.2018 по 01.10.2019 року ЄСВ не нараховане. (а.с. 10)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

ЗаконУкраїни “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-ІІІ від 02.03.2000 року розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1533 страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовцівстрокової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Приписами ч. 1 ст. 16 Закону № 1533 визначено, що джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у випадках, установлених законом; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; благодійні внески підприємств, установ, організацій; інші надходження відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1533 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 1533 Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Таким чином, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону № 1533 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

При цьому пунктом 14 вказаної статті визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Статтею 4 Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Аналогічний підхід законодавцем закріплено і у сфері податкових правовідносин, так, статтею 171.1 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, у тому числі в письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VІ).

За приписами частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Призначаючи позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі відповідач посилався на те, що в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо сплати єдиного внеску позивачем за останні 12 місяців, які передували реєстрації особі як безробітної.

Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з грудня 2017 року пожовтень 2019 року нараховувалась заробітна плата та щомісячно на зарплату нараховувався єдиний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, в даному випадку виникли правовідносини, у якій позивач отримує зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.

Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики до практики Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі “Рисовський проти України” (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №460/5659/16-а.

Враховуючи вищезазначене, відповідач при обчислення розміру допомоги по безробіттю ОСОБА_1 протиправно не врахував його період роботи з 01.10.2018 по 08.10.2019 року на ВП “Шахта “Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля”.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи зазначені обставини та те, що позивачу призначено виплату допомоги по безробіттю з 17.10.2019 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.12.2017 року по 08.10.2019 року на ВП “Шахта “Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля”, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.12.2017 року по 08.10.2019 року на ВП “Шахті “Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля” та необхідності зобов`язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з 17.10.2019 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидівського міського центру зайнятості (адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, буд. 41, код ЄДРПОУ 22039540) про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Селидівського районного центру зайнятості щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.12.2017 року по 08.10.2019 року на ВП “Шахта “Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля”.

Зобов`язати Селидівський районний центр зайнятості (адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, буд. 41, код ЄДРПОУ 22039540) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.12.2017 року по 08.10.2019 року на ВП “Шахті “Україна” Державного підприємства “Селидіввугілля”

Зобов`язати Селидівський районний центр зайнятості (адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, буд. 41, код ЄДРПОУ 22039540) перерахунок допомоги по безробіттю з 17.10.2019 року ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити з 17.10.2019 року.

В іншій частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Селидівського міського центру зайнятості (адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, буд. 41, код ЄДРПОУ 22039540) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано в нарадчій кімнаті 22 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова