Рішення № 89387449, 20.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 р. Справа№200/12567/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянова О.В. за участю секретаря Котова С.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 107249,37 грн., зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю сторін:

від позивача – А.С. Яковлєва (згідно витягу)

відповідач – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 107 249,37 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у вказаній адміністративній справі відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

19 листопада 2019 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про долучення доказів.

21 листопада 2019 року на адресу суду надійшов зустрічний позов, відповідно до якого відповідач ФОП ОСОБА_1 просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми “Ф” від 12.02.2018 за №10855-42 у сумі 256,32 гривні, форми “Ф” від 12.02.2018 за №0066079-4210-0502 у сумі 9304,67 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №10856-42 у сумі 12876,16 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №0078092-4210-0502 у сумі 1103,78 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №2-4210-0502 у сумі 14968,54 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №3-4210-0502 у сумі 12992,97 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №1-4210-0502 у сумі 297,97 гривень. (а.с. 60-61)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11 грудня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23 грудня 2019 року.

23 грудня 2019 року судом відкладено розгляд справи до 02 січня 2020 року у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі №200/12567/19-а до набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/9833/19-а.

20 березня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов від Головного управління ДПС у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року поновлено провадження у адміністративній справі та призначено судове засідання на 01 квітня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року відкладено розгляд справи за клопотання відповідача у зв`язку з проведенням карантинних заходів до 29 квітня 2020 року.

29 квітня 2020 року судом відкладено розгляд справи до 20 травня 2020 року.

У судове засідання, призначене на 20 травня 2020 року, відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідач клопотань не надав, за таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 107 249,37 грн., а саме: 55 447,96 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 15.11.2017 року №109079-13 за 2016 рік; 256,32 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.02.2018 року №10855-42 за 2017 рік; 9 304,67 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.02.2018 року №0066079-4210-0502 за 2017 рік; 12 876,16 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 06.08.2018 року №10856-42 за 2017 рік; 1 103,78 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.08.2018 року №0078092-4210-0502 за 2017 рік; 14 968,54 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.04.2019 року №2-2410-0502 за 2018 рік; 12 993,97 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.04.2019 року №3-4210-0502 за 2018 рік; 297,97 грн. – нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.08.2019 року №1-4210-0502 за 2018 рік. У зв`язку з несплатою платником податків заборгованості, було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 09.10.2014 року №1565-25 та спрямовано на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказане відправлення було вручене 17.10.2014 року. Вказана вимога не оскаржувалась та не відкликалась. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги п. 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують платника податків в рахунок погашення податкового боргу на суму 107 249,37 гривень.

Відповідачем ФОП ОСОБА_1 подано зустрічний адміністративний позов, в обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 15.11.2017 року №109079-13 було предметом оскарження у адміністративній справі №200/9833/19-а. Стосовно інших податкових повідомлень-рішень зазначив, що він є власником виробничої бази загальною площею 4023,8 кв.м., гаражу на 2 бокси загальною площею 80,1 кв.м. та адміністративної будівлі загальною площею 1395,7 кв.м. зазначив, що виробнича база не є об`єктом оподаткування з податку на нерухомість в розумінні Податкового кодексу України незалежно від того, чи використовуються вони за призначенням у відповідному податковому періоді.

Позивачем у справі по стягненню надано відзив на зустрічний позов, яким заперечив проти задоволення позовних вимог відповідача, мотивуючи тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за відповідачем обліковуються 3 об`єкти нерухомого майна, які віднесені до типу нерухомості «інші будівлі». Доводи позивача щодо розповсюдження на нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно вважає неприйнятними, оскільки нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств».

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, Головне управління ДПС Донецької області, у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований з 06.07.2017 року, перебуває на податковому обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Бахмутське управління, Бахмутська ДПІ (Бахмутський район) з 06.07.2017 року за №053117180636, видом діяльності за КВЕД є виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61).

Згідно розрахунку суми боргу за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 107 249,37 грн., який складається з наступного: нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 15.11.2017 року №109079-13 у сумі 55 447,96 грн.;нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.02.2018 року №10855-42 у сумі 256,32 грн.; нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.02.2018 року №0066079-4210-0502 у сумі 9 304,67 грн.; нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 06.08.2018 року №10856-42 у сумі 12 876,16 грн.; нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.08.2018 року №0078092-4210-0502у сумі1 103,78 грн.; нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.04.2019 року №2-2410-0502 у сумі 14 968,54 грн.; нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.04.2019 року №3-4210-0502 у сумі 12 993,97 грн.; нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.08.2019 року №1-4210-0502 у сумі 297,97 грн. (а.с. 14)

Підставою для прийняття зазначених рішень слугувало наступне.

Позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення «будівля, гараж на 2 бокси» загальною площею 80,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 56) та договором купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 37-39)

У зв`язку із наявністю у позивача права власності на вказану вище будівлю, відповідачем, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення - рішення форми “Ф” №10855-42 від 12.02.2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017 рік в сумі 256,32 грн. (а.с. 21).

У зв`язку із наявністю у позивача права власності на вказану вище будівлю, відповідачем, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення - рішення форми “Ф” №1-4210-0502 від 23.04.2019 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік в сумі 297,97 грн. (а.с. 26).

Крім того, позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення «будівля, адміністративна будівля» загальною площею 1395,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 Донецької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 57)

У зв`язку із наявністю у позивача права власності на вказану вище будівлю, відповідачем, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення - рішення форми “Ф” №10856-42 від 12.02.2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017 рік в сумі 12 876,16 грн. (а.с. 21).

У зв`язку із наявністю у позивача права власності на вказану вище будівлю, відповідачем, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення - рішення форми “Ф” №3-4210-0502 від 23.04.2019 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік в сумі 12 993,97 грн. (а.с. 26).

Крім того, позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення «будівля, виробнича будівля бази» загальною площею 4023,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 57).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по справі №200/9833/19-а встановлено, що у зв`язку із наявністю у позивача права власності на вказану вище будівлю, відповідачем, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення - рішення форми “Ф” №109079-13 від 24 квітня 2017 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2016 рік в сумі 80 447,96 грн.

За результатами звірки встановлено, що податкове повідомлення - рішення № 109079-13 на суму 80 447,96 грн. сформовано невірно з підстав визначення в державному реєстрі та ІС «Податковий блок» типу об`єкту «будівля».

Внаслідок цього податкове повідомлення - рішення сформовано по коду платежу 18010200 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № 109079-13 на суму 80447,96 грн. було скасовано та здійснено перерахунок по коду платежу 18010300 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості та сформовано спірне податкове повідомлення - рішення № 109079-13 від 15.11.2017 на суму 55447,96 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем, та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми «Ф» від 15.11.2017 року за № 109079-13 на суму 55 447,96 гривень.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по справі №200/9833/19-а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області – задоволено, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 200/9833/19-а – скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а обставин, які встановлені в судовому рішенні не підлягають додатковому доказуванню.

У зв`язку із наявністю у позивача права власності на вказану вище будівлю, відповідачем, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення - рішення форми “Ф” №0066079-4210-0502 від 12.02.2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017 рік в сумі 9 304,67 грн. (а.с. 21).

Крім того, у зв`язку із наявністю у позивача права власності на вказану вище будівлю, відповідачем, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення - рішення форми “Ф” №2-4210-0502 від 23.04.2019 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік в сумі 14 968,54 грн. (а.с. 26).

Отже, спірним при розгляді є правильність визначення податковими органами зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України – “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки”.

Положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України). Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. “є” 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади, інші будівлі.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно Державного класифікатора будівлі промисловості до підрозділу “Будівлі нежитлові” віднесено криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. За їх функціональним призначенням (група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно ДК 018-2000.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова нерухомість “будівля, виробнича будівля бази” загальною площею 4023,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення «будівля, гараж на 2 бокси» загальною площею 80,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення «будівля, адміністративна будівля» загальною площею 1395,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку дана виробнича база використовується позивачем для виготовлення продукції згідно КВЕД № 23.61 – виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від “а” до “л”) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами “е” та “і”, на відміну від пункту “є”. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування (“д”), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу (“е”), сільськогосподарський товаровиробник (“ж”), громадські організації інвалідів та їх підприємства (“з”), релігійні організації (“и”)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання (“ґ”), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (“і”), будівлі промисловості (“є”) тощо).

Буквальний аналіз пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як “будівлі промисловості промислових підприємств”. При цьому законодавець використав прислівник “зокрема”, який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт “ґ”).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B “Добувна промисловість та розроблення кар`єрів”, C “Переробна промисловість”, D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря”, E “Водопостачання; каналізація, поводження з відходами” та F “Будівництво”.

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають суду підстави здійснити висновок, що застосування пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення.

Відтак, об`єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить відповідачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Зазначений правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 15.05.2018 в справі № 806/2461/17 (номер в Єдиному реєстрі судових рішень – 74028769).

Суд не приймає посилання відповідача на практику Верховного Суду в постановах по справам №822/2624/16 від 31.01.2018 та №813/3803/16 від 10.04.2018 року, оскільки при ухваленні рішення в цій справі, виконуючи приписи частини 5 статті 242 КАС України, слід керуватись більш пізньою в часі практикою Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення зустрічного адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стосовно стягнення податкової заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податку або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 14.1.137 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі п. 157 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що за позивачем обліковується податковий борг в розмірі 107 249,37 грн., що підтверджується, в тому числі, інтегрованою карткою відповідача. (а.с. 51-52)

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до абз. 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до вимог пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З метою погашення податкового боргу ГУ ДФС у Донецькій області на адресу відповідача в установленому законом порядку було направлено податкову вимогу форми «Ф» №1565-25 від 09.10.2014 року, яку отримано позивачем 17.10.2014 року. (а.с. 15).

Прийняті заходи податковим органом не призвели до погашення податкового боргу.

Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, у задоволенні зустрічного адміністративного позову про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відмовлено, а тому вони є чинними та підлягають виконанню.

Як зазначено у п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.87.1,87.2ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПКУ).

На підставі ч. 11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Доказів погашення податкової заборгованості станом на день винесення судом даного рішення, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, враховуючи вимоги ст.ст. 72-79, 90 КАС та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 14, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні зустрічного адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Донецькій області форми “Ф” від 12.02.2018 за №10855-42 у сумі 256,32 гривні, форми “Ф” від 12.02.2018 за №0066079-4210-0502 у сумі 9304,67 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №10856-42 у сумі 12876,16 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №0078092-4210-0502 у сумі 1103,78 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №2-4210-0502 у сумі 14968,54 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №3-4210-0502 у сумі 12992,97 гривень, форми “Ф” від 12.02.2018 за №1-4210-0502 у сумі 297,97 гривень – відмовити.

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 107 249,37 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в розмірі 107 249 грн. (сто сім тисяч двісті сорок дев`ять гривень) 37 коп. на р/р № UA078999980000031412512005015, код бюджетної класифікації 18010300, отримувач: Бахмутське УК/м. Бахмут/, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ОКПО 37868870.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 20 травня 2020 року, повний текст рішення складено та підписано 22 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова