Рішення № 89387308, 22.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Справа № 160/2932/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду, та з урахуванням уточненої позовної заяви, просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби №UA209220/2020/000107/1 від 14.02.2020 року і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA20922/2020/00156, видану відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він для здійснення митного оформлення транспортного засобу: Марки - OPEL, модель - МОККА НОМЕР_1 , модельний рік - 2017, календарний рік - 2016, номер кузова - НОМЕР_2 подав до відповідача МД №UA209220/2020/003290 від 13.02.2020 р. на ввезений транспортний засіб, згідно з якою заявлено його митну вартість в розмірі 6 000 євро. Проте, відповідач, за результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митної вартістю у зв`язку з тим, що у поданих документах нібито відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за імпортований автомобіль та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2020/00156 та рішення про коригування митної вартості товару №UA209220/2020/000107/l від 14.02.2020 р. Позивач вважає, вказані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МКУ, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МКУ.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 17.04.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки купівля здійснювалась через юридичну особу (згідно з фактурою №01-19 від 27.01.2020 р.), то проведення усіх банківських операцій здійснюється через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківських послуг з обов`язковою видачею чеку. Подана до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №01-19 від 27.01.2020 р. не підтверджує факт купівлі транспортного засобу. Згідно з наказом №651 від 30.05.2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» затвердженого Міністерством фінансів України, у графах ЕМД № 18 та 21 зазначаються відомості про транспортний засіб (транспортні засоби), на якому (яких) безпосередньо перебувають товари. Однак, відповідно до поданої ЕМД №UA209220/2020/003290 від 13.02.2020 року такі графи були порожніми. Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Однак, згідно з системою АСМО «Інспектор» було виявлено, що транспортний засіб ОСОБА_1 було завезено на митну територію України за допомогою іншого транспортного засобу номерні знаки НОМЕР_3 11 лютого 2020 року. Отже, позивачем всупереч вимог МК України не було включено витрати понесені на перевезення транспортного засобу, що підтверджує не правильність визначення ціни товару. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був придбаний транспортний засіб: Марка - OPEL, модель - МОККА НОМЕР_1 , модельний рік - 2017, календарний рік - 2016, номер кузова - НОМЕР_2 , який вже був у використанні, з пробігом 54 000 км.

Автомобіль придбався у Німеччині, у компанії «Auto Noppert GMBH» за 6 000 євро, що підтверджується рахунком-фактурою на автомобіль № 01-19 від 27.01.2019 р.

13.02.2020 р. уповноваженою особою позивача - декларантом для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу до Галицької митниці Держмитслужби було подану митну декларацію №UA209220/2020/003290 від 13.02.2020 р. на ввезений транспортний засіб, згідно з якої заявлено його митну вартість в розмірі 6 000 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції).

До митного оформлення декларантом надано: рахунок-фактуру № 01-19 від 27.01.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 26.11.2019 p.; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2020/06266 від 11.02.2020 р.; договір про надання послуг митного брокера №30/20 від 27.01.2020 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № б/н від 12.02.2020 р.; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №12.02.2020-6 від 12.02.2020 р.; паспорт громадянина України № НОМЕР_5 від 11.08.2006 р.; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України №FY272896 від 17.01.2020 р.; первинно подана митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA209220/2020/003290 від 13.02.2020 р.; квитанції, що підтверджують сплату митних платежів № 0.0.1598047086.1 від 28.01.2020 р. та №0.0.1614447302.1 від 13.02.2020 p.; ідентифікаційний код ОСОБА_1 , виданий 24.05.1999 року; роздруківки з сайтів (інтернет-ресурсів) стосовно вартості подібних транспортних засобів.

14.02.2020 р. відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №UА209220/2020/003290 від 13.02.2020 р. та доданих до неї документів виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2020/00156 у зв`язку з тим, що у поданих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований автомобіль та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA209220/2020/000107/1 від 14.02.2020 року.

Відповідачем було розмитнено і випущено у вільний обіг автомобіль за митною декларацією №UA209220/2020/003389 від 14.02.2020 р.

Правомірність та обґрунтованість картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA20922/2020/00156 від 14.02.2020 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209220/2020/000107/1 від 14.02.2020 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України (далі - МКУ) та іншими нормативними актами.

Так, статтею 49 МКУ встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 4 статті 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому ч.5 ст.53 МКУ встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Відповідно до приписів ст.53 МКУ, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

У даному випадку, позивачем було надано усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Окрім того, у поданих позивачем документах для підтвердження митної вартості товарів відсутні будь-які розбіжності, ознаки підробки або відомості, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься звіт про оцінку вартості колісного транспортного засобу легковий седан OPEL MOKKA X, 2016 р.в., VIN – НОМЕР_2 на замовлення ОСОБА_1 . Так висновком експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу, висновками якого зазначено, що вартість вказаного транспортного засобу становить 5 754,74 USD.

Вказаним звітом підтверджено, що автомобіль має значні руйнування та пошкодження, які відображені у складеному 11.02.2020 року Галицької митниці Держмитслужби в акті про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Також, звітом про оцінку вартості вказаного транспортного засобу встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 153 194 грн.

Однак, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не було взято до уваги відомості із вказаного висновку та не було скориговано митну вартість з урахуванням реального стану автомобіля.

Матеріалами справи підтверджено, що оплата за товар позивачем була здійснена та підтверджується рахунком-фактурою від 27.01.2019 року №01-19, в якому містяться відомості про автомобіль та номер його кузова, містяться відомості про продавця автомобіля німецьку компанію «Auto Noppert GMBH» та відомості про позивача, як платника.

Таким чином, рахунок-фактура від 27.01.2019 року №01-19 містить вичерпні відомості, що дозволяють однозначно ідентифікувати автомобіль, його ціну, призначення платежу, платника та одержувача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що доводи відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за платіжним дорученням, не підлягають врахуванню, оскільки вказана обставина не може вплинути на ціну товару та, відповідно, визначення митних платежів. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідача відсутнє посилання на те, що виявлена хоча б одна з обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч.3 та ч.4 ст.53 МКУ.

В позовній заяві позивач також зазначав, що банківські платіжні документи не були надані у зв`язку тим, що розрахунки за автомобіль проводились у готівковій формі. Крім того, законодавством Німеччини, на момент придбання транспортного засобу, не передбачено лімітів на розрахунки у готівковій формі. Для підтвердження ціни автомобіля і факту оплати за нього був наданий рахунок фактура № 01-19 від 27.01.2019 р. від продавця. Щодо вартості страхування, то декларантом було повідомлено митний орган, що страхування транспортного засобу не здійснювалось. Митницею був проігнорований і той факт, що позивачем був наданий експертний висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності (ПП ОСОБА_2 ), де експерт провів детальний аналіз вартості автомобіля і калькуляцію витрат необхідних для ремонту, оскільки задекларований транспортний засіб був у ДТП.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд бере до уваги і те, що у спірному рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено лише номер та дату митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товару, що свідчить про не дотримання відповідачем вимог п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МКУ щодо обґрунтованості та вмотивованості рішення про коригування митної вартості.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем надано відповідачу достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних та піддаються обчисленню.

Пунктом 4 частини 2 статті 55 МКУ передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналогічна вимога до міститься у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598, відповідно до яких обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, оскаржуване рішення не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідач взяв за основу митну вартість з іншої митної декларації №UA403030/2019/21759.

Суд звертає увагу, що який товар оформлений за митною декларацією №UA403030/2019/21759 та на яких комерційних умовах, в оскаржуваному рішенні не вказано, що не дозволяє переконатись в правомірності коригування митної вартості.

Так, частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із висновками Верховного Суду, «сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а).

Також Верховний Суд вказує в постанові від 26.02.2019 у справі № 808/454/18 наступне: «Між тим як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2017 №UA500030/2017/000041/2, у ньому зазначено лише дату та номери митних декларацій на підставі яких здійснено коригування митної вартості імпортованих товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим, у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України».

Аналогічний висновок міститься в постанові від 24.01.2019 у справі №821/1697/17.

Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортної засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товар №UA209220/2020/000107/l від 14.02.2020 р., яким визначив митну вартість імпортованої автомобіля за резервним методом у розмірі 10 490 євро. Перший метод не застосований, зв`язку з начебто відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 МКУ всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товар Другий - п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 МКУ) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п`ятого. Джерело інформації, яким скористався митний орган для визначення митної вартості: Товар №1 митна декларація №UA403030/2019/21759 від 22.11.2019 р. (рівень митної вартості товару згідно джерела інформації – 10 490 євро).

Тобто, відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 МКУ, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МКУ.

Так, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень підприємств та громадян (ч.4 ст.3 МКУ), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд вважає, що відповідач протиправно виніс рішення про коригування митної вартості товарів призначення №UA209220/2020/000107/1 від 14.02.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA20922/2020/00156.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів призначення №UA209220/2020/000107/1 від 14.02.2020 року, прийняте Галицькою митницею Держмитслужби.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA20922/2020/00156 від 14.02.2020 року, видану Галицькою митницею Держмитслужби.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма