Рішення № 89387214, 22.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Справа № 160/3215/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.01.2020 №UA110000/2020/000010/2 та від 24.02.2020 № UA110000/2020/000104/2.

В обґрунтування позову зазначено, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача до суду 17.04.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що при проведенні перевірки документів, наданих позивачем у підтвердження заявленої митної вартості, виявлено, що документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідачем було запропоновано подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. За результатами розгляду документів, які було надано позивачем, відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Від позивача до суду 24.04.2020 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує доводи, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.10.2019 між позивачем та компанією QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD, укладено зовнішньоекономічний контракт №MSN-1-2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з пунктом 3.1. Контракту поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються у Специфікації (Додатку) до цього контракту.

Щодо Рішення про коригування митної вартості 10.01.2020 №UA110000/2020/000010/2, суд зазначає наступне.

Позивачем 09.01.2020 до Дніпровської митниці Держмитслужби задекларовано товар (тачки одноколісні ТМ «Vitals» в загальній кількості 4400 штук та тачки одноколісні ТМ «Limex» моделі 90/160-2 в кількості 1200 штук), поставлений відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту на підставі специфікації від 22.10.2019 №1, коносаменту від 06.11.2019 №MRFB19110759.

Електронна митна декларація зареєстрована за №UА110160/2020/000076.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості щодо товару виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку, митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Партія товару поставлялась на умовах РОВ - Qingdao (КНР) згідно правил Інкотермс 2010. Базис поставки РОВ Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст.53 Митного кодексу України, а саме:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт від 03.10.2019 №MSH-1-2020;

- специфікація від 22.10.2019 №1;

- інвойс від 30.10.2019 №Т319-20190814;

- пакувальний лист;

- прайс-лист виробника;

- комерційна пропозиція від виробника;

- технічний опис (характеристики) товару.

Враховуючи умови оплати за специфікацією від 22.10.19 №1 (відстрочення на 90 днів з моменту фактичного отримання товару) термін оплати на момент декларування не сплинув.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало :

- договір від 15.10.2019 №1510/912/2019 перевезення вантажу морським транспортом;

- заявка на перевезення від 25.10.2019 №1/2;

- коносамент від 06.11.2019 №MRFB19110759;

- рахунок від 26.12.2019 №L23036 на оплату морського фрахту;

- довідка про транспортні витрати від 26.12.19;

- акт виконаних робіт від 26.12.2019;

- роздруківка з сайту про дату доставлення контейнерів у порт призначення.

На момент декларування товару термін оплати фрахту за рахунком №L23036 не сплинув.

Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, ціна товару та загальна вартість, зазначена у додатку (специфікації-) від 22.10.2019 №1 до контракту підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) від 30.10.2019, співпадає з ціною, зазначеною підприємством-виробником у комерційній пропозиції та прайс- листі.

Транспортні витрати також підтверджуються наданими документами - договором №1510/912/2019 від 15.10.2019 перевезення вантажу морським транспортом, заявкою на перевезення №1/2 від 25.10.2019, у якій сторонами узгоджена сума 5200 дол.США за фрахт, коносаментом від 06.11.2019, який підтверджує факт здійснення перевезення, рахунком від 26.12.2019 на оплату морського фрахту, довідкою про транспортні витрати від 26.12.2019 із зазначенням загальної суми витрат у розмірі 5200 дол.США, актом виконаних робіт від 26.12.2019, у якому зазначена загальна сума транспортних витрат 5200 дол.США.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані :

- копію митної декларації країни відправника;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, в разі, якщо рахунок сплачено;

- бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та для ідентифікації товару;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Між підприємством та митницею проходило листування щодо визначених митницею розбіжностей в відомостях, зазначених у наданих документах.

Листом від 10.01.2020 №6 підприємство додатково надало копії прайс-листа, комерційної пропозиції виробника товару, ліцензії на виробництво тачок з перекладом та роздруківку з сайту про дату доставлення контейнерів у порт призначення;

Також, позивачем надано митниці пояснення щодо зауважень та пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів з огляду на те, що всі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією та повного мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Митницею прийняте Рішення від 10.01.2020 №UA110000/2020/000010/2 про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись даним правом, підприємство 10.01.2020 задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД №UA110160/2020/000141.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 173 968,62 грн.

В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості зазначається про відсутність документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів.

Проте, суд критично ставиться до таких висновків відповідача, оскільки ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої вартості товару, так як така вартість повністю підтверджується наданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язком за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Крім того, митницею зазначається, що специфікацією передбачено оплата товару протягом 90 днів з моменту поставки партії товару. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Проте, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до специфікації від 22.10.2019 оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту фактичного отримання товару, а не з моменту поставки, як зазначає митниця. Згідно положень статті 53 МКУ банківські платіжні документи надаються за умови сплати рахунку. Оскільки рахунок сплачено не було, то і надання платіжних документів неможливо.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Також, суд не приймає до уваги доводи митниці про те, що до митного оформлення, з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової, декларантом надана довідка про транспортні витрати від 26.12.2020. Вказаний документ не передбачений договором від 15.10.2019 №1510/912/2019 та не відповідає вимогам наказу №599.

Суд звертає увагу відповідача на те, що якщо законом не визначено доказ, виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь- якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

В гр.33 Рішення про коригування митної вартості від 10.01.2020 №UA110000/2020/000010/2 митний орган зазначає наступне: «Згідно п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронній копії МД: UA110030/2019/009034 від 29.07.2019 того ж самого виробника. Також наявне рішення про коригування митної вартості по товарам №1,2 UA110000/2019/800185/2 від 29.07.2019».

На підставі зазначеного митний орган в Рішенні підсумовує: «Митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів: Товар №1 - заявлено 1,085 дол.США/кг, оформлено за МД: UA110030/2019/009034 від 29.07.2019 того ж самого виробника - 1,41 дол.США/кг., Товар №2 - заявлено 1,2052 дол. США/кг, оформлено за МД: UA110030/2019/009034 від 29.07.2019 того ж самого виробника -1,41 дол.США/кг».

За ЕМД №UA110030/2019/009034 від 29.07.2019, що взята митницею з бази даних, митниця відкоригувала заявлений рівень митної вартості товару «Тачки одноколісні» різних моделей за шостим резервним методом та оформлено Рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/800185/2 від 29.07.2019, яким визначено митну вартості товару на рівні 1,41 дол.США/кг.

Суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, у справі №160/9229/19 визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товару від 29.07.2019 №UA110000/2019/800185/2.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено митну вартість товару задекларованого до митного оформлення.

Щодо Рішення від 24.02.2020 №UA110000/2020/0000104/2 про коригування митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПК «ДТЗ» 20.02.2020 задекларувало до Дніпровської митниці товар - тачки одноколісні різних моделей в загальній кількості 10100 штук та частини тачок в загальній кількості 3800 штук, що надійшли в Україну згідно контракту на підставі специфікацій №2 від 14.11.2019 та №3 від 15.11.19, коносаментів №MRFB19112376 від 03.12.2019 та № MRFB19120609 від 03.12.2019.

Електронна митна декларація зареєстрована за №UA110150/2020/002732.

Митна вартість товару підприємством була визначена виходячи з ціни контракту згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості щодо товару виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Партія товару поставлялась на умовах FОВ - Qingdao (КНР) згідно правил Інкотермс 2010.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2 , 3 ст.53 Митного кодексу України. а саме:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт від 03.10.2019 №MSH-1-2020;

- специфікації №2 від 14.11.2019 та №3 від 15.11.2019;

- інвойси №ТЗ19-20190815 від 20.11.2019 та №ТЗ19-20190815-2 від 22.11.2019;

- пакувальні листи;

- прайс-лист виробника;

- комерційна пропозиція від виробника;

- ліцензія компанії «QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO.LTD»;

- лист-пояснення ТОВ «ПК «ДТЗ» від 20.02.2020 №01-20/02 щодо складових митної вартості.

Враховуючи умови оплати за специфікаціями №2 від 14.11.2019 та №3 від 15.11.2019 (відстрочення на 90 днів від дати фактичного отримання товару) термін оплати на момент декларування не сплинув.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало:

- договір №1510/912/2019 від 15.10.2019 перевезення вантажу морським транспортом;

- заявки на перевезення №1/4-2 від 15.11.2019 та №1/4-3 від 18.11.2019;

- коносаменти №MRFB19112376 від 03.12.2019 та № MRFB 19120609 від 03.12.2019;

- рахунки від 11.02.2020 №00343 та №1230342 на оплату морського фрахту;

- акти виконаних робіт від 11.02.2020.

На момент декларування товару термін оплати фрахту за рахунками від 11.02.20 не сплинув.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані:

- копію митної декларації країни відправника;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, в разі якщо рахунок сплачено;

- бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Судом встановлено, що між підприємством та митницею проходило листування щодо визначених митницею розбіжностей в відомостях, зазначених у наданих документах.

Листом від 21.02.2020 №75 підприємством додатково надано копії прайс-листа, комерційної пропозиції виробника товару, ліцензії, акт виконаних робіт та договір перевезення №1510/912/2019 від 15.10.2019.

Також, позивачем надано пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару;

Проте, відповідачем прийнято Рішення від 24.02.2020 №UA110000/2020/000104/2 про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись таким правом, підприємство 25.02.2020 задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД №UA110150/2020/002986.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 308109,13 грн.

Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості митниця зазначає виявлені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення за основним методом і стали підставою для витребування додаткових документів та здійснення коригування.

Відповідач зазначає про ненадання позивачем документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги). Митниця вважає, що ненадання декларантом експортної декларації свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових: перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування та інших відомостей, що заявлялась митним органам Китаю при вивезенні.

Проте, суд вважає такі зауваження митниці необгрунтованими, оскільки згідно з частиною 3 ст.53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня, в зв`язку з чим надання її є неможливим.

Крім того, відповідно до частини 2 ст.53 МКУ митна декларація країни відправлення не передбачена у переліку документів, які декларант обов`язково повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, а лише може надаватись підприємством (за наявності) на вимогу митним органом у разі, якщо документи , передбачені ч.2 ст.53 МКУ мають розбіжності, що впливають на числові значення митної вартості..

Відповідач вказує також на те, що наданий декларантом прайс-лист від 01.11.2019 має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД №UA110150/2020/002732 від 20.02.2020 та конкретні умови поставки. За формою та змістом повторюючи надану комерційну пропозицію, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ.

Суд не приймає до уваги такі зауваження відповідача, оскільки вони не можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 07.08.2018 у справі № 804/14558/15 доводи відповідача щодо неналежності поданого прайсу суд оцінює критично, оскільки прайс не є документом, на підставі якого визначаються складові митної вартості, відомості з нього можуть лише бути додатковими, надто у разі, коли між відомостями контракту, специфікації, рахунків, платіжних документів немає суперечностей чи ознак підробки.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено митну вартість товару задекларованого до митного оформлення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 1 Митного кодексу України (далі– МК України) закріплено, що правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

За приписами частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, у відповідності до частини 4 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положеннями статті 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу приписів частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В разі, якщо митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у статтях 58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Згідно з відзивом на позов, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками митниці за поданою позивачем електронною митною декларацією згенеровано форми контролю: 105-2- «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

За результатами такого контролю відповідач дійшов висновку, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Пунктом 5-6 частини 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, митним законодавством чітко визначено умову, за якою, зокрема, витрати на транспортування включаються до митної вартості, а саме: за умови, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився, та здійснені на таке перевезення витрати.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо посилання на лист посольства України в КНР від 17.01.2019 стосовно вартості контейнерних морських перевезень, який впливає на вирішення питання обґрунтованості позивачем визначення вартості перевезення 40 фунтового контейнера з порту КНР.

Зауваження митного органу щодо ціни перевезення, сформовані з урахуванням листа посольства України в КНР щодо вартості морських перевезень, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки посольство України в КНР не є спеціальним органом, який займається морськими перевезеннями, враховує специфіку даного виду діяльності, інформацію по портах КНР.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено перелік документів, які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості, однак, документи про якість товару не входять у цей перелік, а тому зауваження щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необгрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

При цьому, частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час прийняття оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення про коригування митної вартості товарів - скасуванню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір в розмірі 4204 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 257 – 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.01.2020 №UA110000/2020/000010/2

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 24.02.2020 № UA110000/2020/000104/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія ДТЗ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська