Рішення № 89387171, 18.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року Справа № 160/2658/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Рішення №7/С-09 від 15.01.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у підвищені ОСОБА_1 пенсії, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій, оформлену довідкою №6/31-С-120;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 підвищення до призначеної пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 02.01.2020 року.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач 02.01.2020 року звернувся до відповідача із заявою з питання доплати до пенсії як репресованій особі. 15.01.2020 року відповідачем відмовлено у здійсненні такого підвищення через відсутність посвідчення реабілітованого. Позивачка не погоджується з відмовою відповідача, оскільки її батько ОСОБА_2 є репресованою особою, а позивачка є потерпілою від репресій, оскільки на час застосування до її батька репресій 1947 року позивачці виповнилось 5 років. Довідка про реабілітацію, видана її батьку, від 20.08.2012 року №6/31-С-120 є чинною на території України та є достатнім документом, на думку позивача, для підтвердження того, що вона є реабілітованою особою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків.

02.04.2020 року від позивача засобами поштового зв`язку надійшла уточнена позовна заява, позовні вимоги викладені наступним чином:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у підвищенні ОСОБА_1 в підвищенні пенсії, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій, відповідно до довідки №6/31-С-120, протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 підвищення до призначеної пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 02.01.2020 р.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 підвищення до призначеної пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з часу початкового звернення, а саме з 02.01.2020 р., в частині присудження виплати підвищення до пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Щодо надання доказів звернення до відповідача із заявою встановленої форми та зразка з відповідним переліком документів для призначення/перерахунку пенсії позивачем зазначено, що звернення від 02.01.2020 р. було складено в одному примірнику, який було надано відповідачу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

13.05.2020 року засобами електронного зв`язку та 15.05.2020 року засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:

- 06.09.2012 року позивач зверталась до УПФУ в Нікопольському районі (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) із заявою про підвищення пенсії та надала довідку № 6/31-С-120 від 20.08.2012 року щодо її реабілітації. Наслідком розгляду є відмова у виплаті підвищення в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком через відсутність документів про примусове переселення. Дане рішення не оскаржувалось;

- також позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області 02.01.2020 року зі зверненням стосовно надбавки, як особі яка є членом сім`ї, репресованої особи, яка у подальшому була реабілітована. З даного приводу на адресу ОСОБА_1 була надіслана відповідь від 15.01.2020 року №7/с-09, якою її повідомлено про відмову в призначені надбавки в розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком;

- документи на підтвердження примусового переселення позивача разом з її батьком до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області не надавались, більше того в своєму зверненні від 02.01.2020 року ОСОБА_1 зазначає, що вона разом зі своєю сім`єю після того як батько ОСОБА_2 був направлений на спец поселення до Іркутської області, залишились проживати в Нікопольському районі Дніпропетровської області с. Олександрівка.

Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 05.05.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.

Проте, з 04.05.2020 року по 13.05.2020 року суддя Юхно І. ОСОБА_3 перебувала на лікарняному.

Крім того, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 18.05.2020 року (перший робочий день після подання відзиву, доказів) з метою недопущення порушення права відповідача на подачу відзиву, доказів до суду та надання судом належної оцінки поданому відзиву, доказам.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 від 27.03.1999 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком з 13.04.1997 року та по інвалідності 3-ї групи від загального захворювання з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 народилась в с. Олександрівка Нікопольського району Дніпропетровської області республіки УССР, батьком є ОСОБА_2 , матір`ю є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 року позивачка здійснила заміну прізвища з прізвища батька ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про перейменування прізвища від 20.03.1979 року серії НОМЕР_3 .

20.08.2012 року Головним управлінням МВС Росії в Іркутській області видано довідку №6/31-С-120 про реабілітацію ОСОБА_2 , репресованого 1947 року по 26.01.1956 року, та про реабілітацію ОСОБА_1 , як доньки репресованого ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою встановленої форми та доданими документами про перерахунок пенсії членам сімей, які були примусово переселені згідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

07.09.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області було винесено рішення №14616/05-06 «Про відмову в перерахунку пенсії», яким відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що позивачем не надано документів про примусове переселення.

Також, 07.09.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області було винесено розпорядження про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказане рішення та розпорядження Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 07.09.2012 року не оскаржувались та є чинними.

02.01.2020 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою довільної форми, в якій просила допомогти з призначення надбавки до пенсії як репресованій особі.

15.01.2020 року Нікопольським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом за вих. №7/С-09, якою повідомлено, що у пенсійній справі присутні довідка про реабілітацію батька заявниці ОСОБА_2 , яка надавалась 06.09.2012 року, документи про те, що саме заявниця є репресованою особою або членом сім`ї репресованої особи, яку в подальшому було реабілітовано в пенсійній справі відсутні. Тому, 07.09.2012 року в перерахунку пенсії через надбавку було відмовлено, про що повідомлено в листі від 07.09.2012 року за №14616/05-06.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону.

Статтями 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладається на обласні, міські і районні Ради народних депутатів.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку з наданням відповіді на заяву позивача від 02.01.2020 року, якою повідомлено, що 07.09.2012 року в перерахунку пенсії позивачці через надбавку було відмолено листом від 07.09.2012 року за №14616/05-06.

Встановлюючи наявність протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в підвищенні ОСОБА_1 пенсії, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій, відповідно до довідки №6/31-С-120, суд надає правову оцінку заяві позивачки від 02.01.2020 року та повноті, своєчасності та правомірності наданої відповіді згідно із заявленими вимогами.

Частиною 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На підставі ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Правові і організаційні засади оформлення документів для призначення пенсії визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року(далі по тексту - Порядок).

Відповідно до розділу 1 Порядку звернення за призначенням (перерахунком) пенсії оформляється заявою.

Як зазначено у абзаці першому пункту 1.5 Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7. Порядку).

Приймання, оформлення і розгляд документів врегульований розділом IV вищевказаного Порядку, згідно з пунктом 4.1 якого орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Тобто, вказаним Порядком чітко встановлено форму заяви про перерахунок пенсії.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Таким чином, для перерахунку пенсії необхідно волевиявлення особи, яке оформлене заявою встановленої пунктом 4.1 Порядку (додаток 2) форми.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що позивач звернулась до пенсійного органу із заявою довільної форми.

Суд зазначає, що вказана заява встановленої форми є додатком до Порядку № 22-1 та знаходиться у вільному доступі, а тому може бути заповнена позивачем самостійно.

Разом з тим, з аналізу змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.01.2020 №7/С-09, вбачається, що позивачу не було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, а повідомлено про те, що у перерахунку пенсії з підстав, що визначені позивачем вже було відмолено листом від 07.09.2012 року №14616/05-06, інших додаткових документів позивачем не надавалось і в пенсійній справі відсутні.

Фактично наданий відповідачем лист від 15.01.2020 №7/С-09 носить інформаційний характер, а не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яким відмовлено у перерахунку пенсії.

Звернення до суду за захистом своїх прав само по собі не є підставою для виникнення прав та обов`язків у пенсійній сфері. Для цього необхідне волевиявлення особи, яка звертається до пенсійного фонду. За відсутністю згоди особи на перерахунок пенсії, відсутні підстави для виникнення правочину. Крім того, повноваження відповідача по розгляду заяв пенсіонерів визначені в вищезазначеному Порядку.

Заява до пенсійного фонду подається із дотриманням загальних правил діловодства, які встановлені для підприємств, установ та організацій. Відсутність належного документа, який підтверджує звернення особи до установи пенсійного фонду, не дає можливості останньому розглянути цю заяву відповідно до діючого законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року по справі К/800/12888/16.

Отже, з наведеного вбачається, позивач із заявою про перерахунок пенсії, складеною у встановленому порядку, до відповідача не звертався, отже рішення з цього приводу не приймалося. При цьому, відповідачем надано роз`яснення щодо умов призначення пенсії позивачу та винесення попередніх рішень по заявленому питанню.

Суд зазначає, що в поданій позовній заяві позивачка фактично просить суд надати оцінку рішенню від 07.09.2012 року №14616/05-06, яким було відмовлено у перерахунку пенсії та зобов`язати здійснити перерахунок, в якому їй було відмолено у 2012 році.

Вказане рішення від 07.09.2012 року №14616/05-06 позивачем не оскаржувалось в судовому порядку та станом на час розгляду цієї справи судом є чинним.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Доказів того, що позивач не була обізнана про наявність вказаного рішення від 2012 року суду не надано.

Відтак, в рамках заявлених позовних вимог у цій справі, суд не праві надавати правову оцінку суті рішення від 07.09.2012 року, яке є чинним, оскільки воно не заявлено позивачем до оскарження в цій адміністративній справі з клопотанням про поновлення строку звернення до суду.

З огляду на заявлені позовні вимоги, суд може надати правову оцінку листу відповідача від 15.01.2020 №7/С-09, яке не порушує жодним чином прав позивача, оскільки містить інформацію стосовно порушеного позивачем питання в заяві довільної форми від 02.01.2020 року та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке впливає на права та законні інтереси позивачки.

Судом не встановлено порушення відповідачем приписів чинного законодавства, як і не встановлено порушення прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а тому і не вбачає підстав для зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З огляду на те, що позивачка не довела обставини, які б свідчили про порушення її прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно