Рішення № 89387150, 09.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року Справа № 160/13142/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з урахування уточнення позовних вимог від 06.02.2020, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо прийняття рішення від 09.08.2019 № 2 про утримання надміру виплаченої пенсії в сумі 25059,40 грн. з пенсії ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.08.2019 № 2 «про стягнення сум пенсії, виплаченої надмір» про утримання із ОСОБА_1 надміру виплаченої суми пенсії в розмірі 25059, 40грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 , утримані кошти за прийнятим рішенням від 09.08.2019 № 2 про утримання надміру виплаченої пенсії в сумі 25059,40 грн. з пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 пеню на суму коштів, що підлягає поверненню, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XІІ від 09.04.1992 р. (далі - Закон № 2262-ХІІ). В липні 2019 року, після закінчення дії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 01.06.2016, він звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років. Перерахунок пенсії здійснено не було, але було винесено рішення від 09.08.2019 №2 про стягнення суми пенсії, виплаченої надмірно в розмірі 25059, 40грн. Підставою винесення вказаного рішення стало те, що за період з 01.06.2016 по 06.01.2017 виникла переплата пенсії позивачу в зв`язку з тим, що у строковому контракті про проходження служби від 01.06.2016, укладеному на 3 роки, не було зазначено, що його укладено до закінчення особливого періоду, а тому підстави для виплати пенсії за цей період були відсутні.

На думку позивача, відповідач помилково ототожнює підстави для поновлення пенсіонером служби у Збройних Силах України «у разі повторного прийняття їх на військову службу», передбачену ч. 2 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ з іншою підставою «у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію», передбачену ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі № 160/13142/19, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до частини 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, що діяла на момент укладання контракту) було передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі, зокрема, прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Отже, на думку відповідача, для продовження виплати пенсії особам, прийнятим на військову службу за контрактом, у контракті має бути зазначена інформація щодо умов проходження військової служби, визначена у вищенаведеній нормі.

У зв`язку з відсутністю у контракті ОСОБА_1 про проходження служби від 01.06.2016 інформації щодо умов проходження служби, на нього розповсюджується положення частини 2 статті 2 Закону № 2262-ХІІ, згідно якої пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу, зокрема, до Збройних Сил України, виплата пенсій на час їх служби припиняється.

На думку відповідача, лише після внесення змін, відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1769-VIII, який набрав чинності 07.01.2017, до частини 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ, згідно яких пенсіонерам з числа військовослужбовців та особам, які отримують пенсію за цим Законом, у разі, зокрема, прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, зокрема, до Збройних Сил України, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, ОСОБА_1 набув право на поновлення виплати пенсії.

Враховуючи наведене відповідач вважає, що сума виплаченої позивачу пенсії за період з 01.06.2016 по 07.01.2017 є надмірно сплаченою, а тому ним було винесено оскаржене рішення від 09.08.2019 № 2 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру в розмірі 25059, 40грн.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є військовим пенсіонером, якому призначена пенсія за 23 роки вислуги згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 № 2262-ХІ.

Позивач є учасником бойових дій, був мобілізований до Збройних Сил України з 20.08.2014 та з 01.11.2014 приймав участь в Антитерористичній операції, а з 13.05.2018 в Операції Об`єднаних Сил.

01 червня 2016 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки.

Наказом від 18.06.2019 № 16 молодшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та зараховано до оперативного резерву першої черги.

31 липня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років.

Листом від 20.08.2019 № 17143/02-02/15 ОСОБА_1 було надано роз`яснення щодо попереднього звернення до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою, та зазначено, що у зв`язку з тим, що він не повідомив органи Пенсійного фонду України про те, що уклав контракт, в нього виникла переплата пенсії за період з 01.06.2016 по 06.07.2017 в розмірі 25059, 40грн.

Рішенням від 09.08.2019 №2 про стягнення сум пенсії, виплачених надмірно, встановлена переплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 по 06.01.2017 в розмірі 25 059, 40грн. та визначено порядок стягнення в розмірі 20% пенсії щомісячно з вересня 2019 року до повного погашення переплати.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи своє рішення від 09.08.2019 № 2 про стягнення сум пенсії, виплачених надмірно, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області посилалось на відсутність в контракті, укладеному між позивачем та Міністерством оборони України 01.06.2016р. інформації щодо умов проходження служби.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15 січня 2015 року №116-VIII, який набрав чинності 08 лютого 2015 року, частину 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ викладено в наступній редакції: «Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв`язку з мобілізацією, на особливий період.»

Отже, даною редакцією цієї норми було передбачено, що виплата пенсії пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, не припиняється, зокрема, лише для осіб, прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06 грудня 2016 року №1769-VIII, який набрав чинності 07 січня 2017 року, частину 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ викладено в новій редакції, згідно з якою пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Вищенаведеною редакцією цієї норми, законодавець визначив інші критерії для пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, для продовження отримання пенсії під час проходження служби. Так виплата пенсії не припиняється при прийнятті особи на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Отже, новою редакцією частини 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що підставою продовження виплати пенсії особі, яка проходить військову службу за контрактом, є укладання такого контракту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі по тексту - Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом 1 частини 2 цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, згідно з яким особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до абзацу 6 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абзац 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Отже, за змістом наведених норм, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 17 березня 2014 року Виконуючим обов`язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» №303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу, він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17 березня 2014 року №1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18 березня 2014 року.

Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні, відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», настав особливий період.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом під час особливого періоду, а отже він має безумовне право на виплату призначеної пенсії під час проходження служби з 07.01.2017, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06 грудня 2016 року №1769-VIII, яким було внесено зміни до частини 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ, що не заперечую і відповідач.

Оскільки укладений між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України строковий контракт від 01.06.2016 не містить особливих підстав його укладання, як то: «виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану», і в матеріалах справи не міститься доказів існування на момент укладання контракту таких підстав, позивач дійшов помилкового висновку, що в період з 01.06.2016 по 06.01.2017 на нього розповсюджується дія частини 3 статті 2 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону № 1243-VII від 06.05.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 116-VIII від 15.01.2015).

Враховуючи зазначені висновки, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.08.2019 № 2 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, яким визначено переплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 по 06.01.2017 в розмірі 25 059, 40грн. є законним, а дії відповідача щодо його прийняття – правомірними.

З огляду на те, що позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 , утримані кошти за прийнятим рішенням від 09.08.2019 № 2 про утримання надміру виплаченої пенсії в сумі 25059,40 грн. з пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 пеню на суму коштів, що підлягає поверненню, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України є похідними від позовної вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.08.2019 № 2, якому надана оцінка судом, суд дійшов висновку про їх необгрунтованість.

Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 569/5311/17 не можуть бути враховані судом, адже обставини справи у зазначеній постанові є іншими, предметом розгляду судів були лише контракти, які укладалися та переукладалися терміном на шість місяців, і висновок судів, який було зроблено виходячи з аналізу статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», і з яким погодився Верховний Суд, полягав у тому, що до контрактів, які укладаються у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці і не існують поза межами особливого періоду відносяться контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України, укладені лише на термін 6 місяців, що не відповідає обставинам, які є предметом розгляду в даній справі.

Враховуючи все вищенаведене підстави для задоволення позову відсутні.

Оскільки позивач є учасником бойових дій і звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат, передбачений ст. 139 КАС України, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 132, 134, 139, 241, 242 - 246, 255, 262, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 09.04.2020.

Суддя О.В. Царікова