Рішення № 89387142, 20.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3398/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сасовського Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (надалі – Головне управління ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з частиною третьою статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (далі – Порядок №1210); зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 вказаного Закону та пункту 9-1 зазначеного Порядку, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, за період з 01 жовтня 2017 року по 01 липня 2019 року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за цей період (а.с.28-31).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, особою з інвалідністю 3 групи, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Як зазначив позивач, на його звернення відповідач листом від 14 лютого 2020 року №268-236/К-02/8-0300/20 відмовив у проведенні перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” за період з 01 жовтня 2017 року по 01 липня 2019 року з тих підстав, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини не під час проходження дійсної строкової військової служби, а був призваний на збори офіцерів запасу.

ОСОБА_1 із такими діями відповідача не погоджується та відмову у перерахунку пенсії за вказаний період вважає протиправною. З цього приводу зазначив, що як військовозобов`язаний був призваний на збори офіцерів запасу та зарахований до особового складу військової частини №55064 на період з 15 травня по 04 липня 1987 року; у цей час брав безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У розумінні статті 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він є військовослужбовцем та користується усіма гарантіями на рівні з іншими військовослужбовцями. У своєму рішенні від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Позивач вважає, що оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851, якими на виконання частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Порядок №1210 доповнено пунктом 9-1, застосовуються з 01 жовтня 2017 року, то саме з цієї дати йому має бути проведений перерахунок пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, яку відповідач виплачує лише з 01 липня 2019 року.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити, а також встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позов заперечив та в задоволенні позову просив відмовити повністю (а.с.59-60). В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII внесено зміни до статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням яких, починаючи з 01 жовтня 2017 року, особам, які брали, участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварійна випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб – з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

В матеріалах пенсійної справи позивача наявні дані щодо його перебування на зборах офіцерів запасу та участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини №55064 протягом періоду з 15 травня 1987 року по 04 липня 1987 року; період проходження строкової військової служби – з 03 листопада 1982 року по 11 травня 1984 року.

Відповідач зауважив, що словосполучення “дійсної строкової”, що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (зі змінами), втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019. Разом з тим, станом на 26 квітня 2019 року в законодавстві були відсутні положення щодо порядку перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543, яка набрала чинності з 01 липня 2019 року, внесено зміни до пункту 9-1 Порядку №1210. Відтак, позивачу з 01 липня 2019 року проведено перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за визначеною формулою. З урахуванням наведеного підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з 01 жовтня 2017 року по 01 липня 2019 року відсутні.

Також зауважив, що вимога позивача про встановлення судового контролю безпідставна та заявлена передчасно.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року продовжено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи позову, який просив задовольнити; представник відповідача позовні вимоги заперечив та з урахуванням доводів відзиву у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши усні пояснення позивача, представника відповідача (вступне слово), перевіривши доводи сторін, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, письмовими доказами, суд встановив такі обставини.

Матеріали справи свідчать, що у період з 15 травня 1987 року по 04 липня 1987 року ОСОБА_1 перебував на військових зборах у військовій частині №55064 та брав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; на момент проходження зборів перебував у військовому званні “лейтенант запасу”. Вказані обставини стверджуються копіями довідки Любешівського районного військового комісаріату від 12 листопада 1999 року №124, довідки Маневицько-Любешівського об`єднаного районного військового комісаріату від 13 січня 2009 року №14, довідки військової частини 55064 від 03 липня 1987 року, військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.19-21, 46).

Позивач ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , відповідно до якого позивач має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.34). Як вбачається із довідки до акта огляду МСЕК від 10 грудня 2007 року серія ВЛН №005340, позивачу довічно встановлено третю групу інвалідності, втрату професійної працездатності на 60% у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.14,17), що також підтверджується експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 09 вересня 1999 року №13 (а.с.18). Вперше інвалідність позивачу встановлена 02 листопада 1999 року, про що свідчить витяг із акту огляду МСЕК до довідки МСЕ №018727 від 10 листопада 1999 року, ступінь втрати працездатності становив 50% (а.с.12, 15).

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1), про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 20 червня 2019 року Волинською обласною державною адміністрацією (а.с.34).

З матеріалів пенсійної справи, дослідженої судом в оригіналі, встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на підставі розпорядження від 15 жовтня 20004 року №131065 позивачу з 31 грудня 2003 року призначена пенсія по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі відшкодування фактичних збитків (а.с.81). Надалі розпорядженням від 04 березня 2013 року №1311065 його з 08 січня 2013 року переведено на пенсію за віком за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.84).

Відповідно до рішення Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 02 липня 2019 року №907080131065 (а.с.85-86) ОСОБА_1 з 01 липня 2019 року проведено перерахунок пенсії у зв`язку із переведенням на пенсію по інвалідності унаслідок захворювання, пов`язаного із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Наразі він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, яке є правонаступником Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області.

Таким чином, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок та виплату із 01 жовтня 2017 року по 01 липня 2019 року пенсії, обчисленої із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (а.с.35). На звернення позивача Головне управління ПФУ у Волинській області листом від 14 лютого 2020 року №268-236/К-02/8-0300/20 повідомило про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з 01 жовтня 2017 року з урахуванням змін до статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Порядку №1210, оскільки матеріали пенсійної справи не містять відомостей щодо проходження позивачем дійсної строкової військової служби під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. При цьому підтверджено факт перебування позивача на зборах офіцерів запасу та участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини №55064 протягом періоду з 15 травня 1987 року по 04 липня 1987 року. Також відповідач проінформував, що розмір пенсії позивача з 01 липня 2019 року перераховано з врахуванням змін, внесених до пункту 9-1 Порядку №1210 постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 (а.с.36).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії, обчисленої із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на підставі частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 жовтня 2017 року по 01 липня 2019 року протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №796-XII закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 9 Закону №796-XII визначено осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї. До таких належать, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків (пункт 1 частини першої названої статті).

Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до статті 10 Закону №796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Частиною третьою статті 59 Закону №796-XI в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року №231-V “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” статтю 59 викладено у новій редакції та частиною третьою цієї статті передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Ці положення Закону застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами. Законом №2148-VІІІ з 01 жовтня 2017 року розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується: окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, що виокремлює таких осіб з числа інших категорій військовослужбовців.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону №796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають таким критеріям: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Відтак, обов`язковою умовою для застосування положень частини третьої статті 59 Закону №796-XII як до внесення змін Законом №2148-VІІІ, так і в період чинності зазначеної норми в редакції Закону України №2148-VIII була участь особи у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС під час проходження дійсної строкової служби.

15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону №796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України №851 внесено зміни і до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (Порядок №1210). Відповідно до пункту 1 Порядку №1210 він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону №796-ХІІ, а з урахуванням змін, внесених постановою Уряду №851, з 01 жовтня 2017 року також і щодо пенсій відповідно до статті 59 Закону. Цією постановою Порядок №1210 доповнено пунктом 9-1 такого змісту: “За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою...”.

З цього слідує, що пункт 9-1 Порядку №1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі №822/1311/18, від 24 квітня 2019 року у справі №806/1867/18 (№К/9901/68301/18).

Як вже зазначалось судом, позивач ОСОБА_1 у період з 15 травня по 04 липня 1987 року був призваний на збори офіцерів запасу і брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у військовій частині №55064, що підтверджується, зокрема, довідкою Любешівського районного військового комісаріату від 12 листопада 1999 року (а.с.46).

Отже, в силу приписів статті 10 Закону №796-ХІІ позивач належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із числа військовослужбовців, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків. При цьому факт віднесення позивача до військовослужбовців не є безспірною умовою поширення на нього частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, позаяк однією з обов`язкових умов застосування цієї норми до військовослужбовців є факт участі у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Матеріали справи доказів на підтвердження того, що позивач у період з 15 травня по 04 липня 1987 проходив дійсну строкову службу не містять. Натомість, із військового квитка позивача видно, що дійсну військову службу він проходив з 03 листопада 1982 року по 11 травня 1984 року (а.с.82-83).

За наведених обставин суд дійшов висновку, що на позивача не поширювалась дія норми частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ - як до внесення змін Законом №2148-VІІІ, так і в період чинності зазначеної норми в редакції Закону №2148-VIII, оскільки він брав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби. Так само суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 17 листопада 2017 року та застосовується з 01 жовтня 2017 року, оскільки нею внесено зміни до Порядку №1210, зокрема, доповнено пунктом 9-1, на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, який може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного вище Закону.

Разом з тим, поза увагою не може залишитись рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

У цьому рішенні Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Також вказаним рішенням встановлено, що словосполучення “дійсної строкової”, що міститься в положеннях частини третьої Закону №796-XII зі змінами, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з огляду на відсутність у рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року вказівки на інше, воно підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли з дня його ухвалення, а тому положення частини третьої статті 59 Зaкoну №796-ХІІ в частині “дійсної строкової” втратили чинність з 25 квітня 2019 року. Відтак, чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто, фактично в результаті ухвалення рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширювався порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.

Таким чином, позивач як військовозобов`язаний, призваний на військові збори, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність внаслідок цього, має право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ з 25 квітня 2019 року, а не з 01 жовтня 2017 року, як вказує позивач; підстави для застосування норм частини третьої статті 59 Закону №796-XII у редакції рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 до дати його ухвалення відсутні з огляду на положення пункту 2 резолютивної частини цього та статті 152 Конституції України.

Оскільки у період з 01 жовтня 2017 року по 25 квітня 2019 року у позивача було відсутнє право на отримання пенсії по інвалідності саме виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, позаяк у цей період стаття 59 вказаного Зaкoну поширювалась лише на осіб, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проходили дійсну строкову службу, то відмова органу Пенсійного фонду у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії у такому розмірі з 01 жовтня 2017 року по 25 квітня 2019 року відповідає чинному законодавству.

Разом з тим, позивачу проведено перерахунок пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII лише з 01 липня 2019 року.

Як слідує із відзиву на позов, відповідач відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача у вказаному розмірі з 25 квітня 2019 року обумовлює відсутністю в законодавстві положень щодо порядку перерахунку пенсії відповідно до Закону №796-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 (а.с.55-56). Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено лише з 01 липня 2019 року після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, якою абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210, викладено в новій редакції, що відповідає змісту частини третьої статті 59 Закону №796-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019. Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (далі - Постанова №543) абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210, викладено в такій редакції: “За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою”.

Проте суд вважає, що посилання на відсутність певного порядку виконання закону не може позбавляти права позивача на пенсію у розмірі, визначеному цим законом. Постанова №543 не встановлює права позивача на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII, оскільки зазначене право вже виникло у позивача на підставі рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) саме з 25 квітня 2019 року, тому вказана постанова не є підставою для відтермінування йому перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Враховуючи вищезазначене, перерахунок пенсії позивачу мав би бути здійснений з 25 квітня 2019 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), а не з 01 липня 2019 року.

Таким чином, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року (оскільки з 01 липня 2019 року пенсія у визначеному розмірі виплачується), зобов`язання здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вказаний період та у зазначеному розмірі (з урахуванням виплачених сум) та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Водночас, на думку суду, відсутні підстави для встановлення відповідно до частини першої статті 382 КАС України судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення, тим більше, що право позивача на виплату пенсії з 25 квітня 2019 року у розмірі, про який просить позивач, відповідачем по суті не заперечується. Разом з тим, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

З урахуванням положень статті 139 КАС України у цій справі також відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 244-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-в, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Ж. ОСОБА_4 . Каленюк

Рішення складено судом у повномі обсязі 21 травня 2020 року