Ухвала суду № 89385274, 21.05.2020, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 626/553/17 провадження № 1-кп/632/16/20

У Х В А Л А

21 травня 2020 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - Васяновича Г.М., суддів: Библіва С.В., Росохи А.В., за участю: секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Коваленка Ю.В., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: Бугаря О.О., Кравченка О.М., Мороз Т.А., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 І., представників потерпілих – адвокатів Свистуна А.В., Юрчика В.Г.,розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв`язку із тим, що ризик, який в тому числі був підставою для обрання та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, не зменшився та продовжує існувати.

Представники потерпілих – адвокати Юрчик В.Г. та Свистун А.В. також просили суд продовжити строк тримання обвинувачених під вартою, погодившись із доводами прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Тимошенко Н.І. просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 із клопотанням прокурора не погодився, однак у його вирішенні поклався на розсуд суду.

Захисник Кравченко О.М. просив змінити запобіжний захід, застосований щодо ОСОБА_4 , на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Мороз Т.А. проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечували та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначивши, що ризики прокурором не доведені. При цьому захисник зауважила, що ОСОБА_2 раніше не судимий, мав постійне місце роботи, має міцні соціальні зв`язки – брата, батьків, з якими зареєстрований та проживав, стабільне джерело доходу. За місцем мешкання та роботи характеризується виключно позитивно. Батьки за станом здоров`я потребують допомоги, крім того, і сам обвинувачений з дитинства перебуває на диспансерному обліку у Лозівській ЦРЛ, оскільки має ряд хронічних захворювань.Також захисник зазначила, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту він не матиме змоги впливати на свідків та потерпілих, оскільки вони мешкають в інших населених пунктах та вже допитані.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

01 листопада 2016 року слідчим суддею Красноградського районного суду Харківської області щодо ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2016 року.

Також слідчим суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області 02 листопада 2016 року обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .

У подальшому строки дії вказаного запобіжного заходу щодо обвинувачених – кожного окремо, неодноразово продовжувалися слідчими суддями та судом, останній раз – 27 березня поточного року.

Підставами для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу стала обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 тяжких та особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також, з положень ст. 199 КПК України вбачається, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до приписів ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннямист. 178, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

Разом із цим, ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_4 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ст. 257 КК України, вчинених у складі банди, внаслідок яких заподіяно смерть людині та за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, має місце постійногопроживання, однак не має стабільних джерел доходу та міцних соціальних зв`язків, що могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку.

ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України – особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організованої групи, внаслідок яких заподіяно смерть людині та за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, має місце постійного проживання, однак не має міцних соціальних зв`язків та стабільних джерел доходу.

При цьому суд вважає, що продовжує залишатися реальним ризик того, що як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_5 , опинившись на волі,зможуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Фактичні обставини, якими суд раніше обґрунтовував існування такого ризику, своєї актуальності не втратили.

Зокрема, такими обставинами суд визнавав і визнає: характер групових протиправних дій, в яких вказані особи обвинувачуються, та тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання їх винуватими у вчиненні злочинів.

Відтак, суд вважає доведеним те, що стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду.

Щодо можливості запобігання наявному ризику шляхом застосування до цих обвинувачених інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які їх характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування вказаних осіб під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявному ризику.

Натомість, суд, приймаючи до уваги встановлені дані про особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в тому числі і щодо стану їх здоров`я, відсутність належних соціальних зв`язків, вік, оцінює їх виключно у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, які випливають з обсягу висунутого їм обвинувачення, ступеня наявного ризику щодо кожного з них окремо, а тому ці дані не є такими, що збільшують довіру до вказаних осіб настільки, щоб ризик переховування з їх боку на даний час вважати менш значущим.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підлягає задоволенню, так як є законним і обґрунтованим.

Оскільки клопотання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їх захисників про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та доводи в їх обґрунтування спростовуються наведеними вище висновками суду, то у задоволенні вказаних клопотань слід відмовити.

ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років.

Проаналізувавши доводи сторони обвинувачення, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Мороз Т.А., суд вважає недоцільним продовжувати строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, оскільки ризики, що існували на час обрання йому найсуворішого запобіжного заходу частково перестали існувати, а наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду, значно зменшився.

При цьому суд враховує:ступінь участі ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, у яких він обвинувачується, ті обставини, що останнійтривалий час знаходиться під вартою – понад три роки, наявність у нього місця постійного проживання – у іншому населеному пункті, ніж свідки та потерпілі, стабільних джерел для існування та міцних соціальних зв`язків – родини, позитивні характеристики, а також незадовільний стан його здоров`я.

За таких обставин суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, все ж таки продовжує існувати, тому для його запобігання достатнім буде застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а тому задовольняє клопотання обвинуваченого та його захисника, про які йдеться вище.

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , та змінює останньому запобіжний захід на більш м`який у виді цілодобового домашнього арешту за зареєстрованим місцем проживання.

Разом з тим, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту унеможливить неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_2 та сприятиме меті кримінального судочинства.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 194, 331, 369 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто по 19 липня 2020 року, включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто по 19 липня 2020 року, включно.

У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисників про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Мороз Т.А. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – задовольнити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , вид запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною цілодобово залишати місце проживання – будинок АДРЕСА_1 , встановивши строк дії запобіжного заходу по 21 липня 2020 року, включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Петропілля Лозівського району Харківської області з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає – села Петропілля Лозівського району Харківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити по 21 липня 2020 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням обвинуваченим обов`язків покласти на прокурора.

Копії ухвали вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» і начальнику Лозівського ВП ГУНП в Харківській області – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_9 :Г ОСОБА_10 М. Васянович

Судді С.В.Библів

А.В.Росоха