Ухвала суду № 89384499, 15.05.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

15 травня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Фоміна Г.В.,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшеничного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

Матюшина А.В.,

Ломаки М.В.,

Владимиренкова М.М.,

Обухова О.В.,

Зеленкіна Д.Д.,

Смирнова С.С.,

Кузнєцова ОСОБА_5 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду Запорізької області клопотання адвоката Сивової Яни Віталіївни про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Адвокат Сивова Я.В. звернулась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , яке мотивувала наступним. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 08 квітня 2020 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави. Вказана ухвала мотивована тим, що перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які наразі не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На даний час судом в повному обсязі досліджені надані прокурором письмові докази, допитано потерпілу ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Досліджені судом письмові докази, пояснення потерпілої, свідків не містять доказів, які б доводили причетність обвинуваченого до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вважає, що дані обставини вказують на відсутність існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У суду є всі підстави для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу вказують на неприпустимість подальшого перебування ОСОБА_6 під вартою. Враховуючи наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, батьків похилого віку з незадовільним станом здоров`я, які потребують допомоги та утримання, а також наявність у ОСОБА_6 хронічного захворювання і потреби в лікуванні, враховуючи наявне в матеріалах кримінального провадження письмове клопотання матері обвинуваченого – ОСОБА_13 , в якому вона просила суд обрати відносно її сина запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, просила змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який – домашній арешт із забороною покидати місце проживання у період часу з 22-00 години до 06-00 години.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника і пояснив суду, що в зв`язку із введенням в державі карантинних заходів він фактично не зможе покинути місце проживання, що, в тому числі, спростовує наявність ризику ухилення від суду; стан здоров`я обвинуваченого погіршується, він не має можливості дотримуватися дієти; під час першого продовження запобіжного заходу даним складом суду ОСОБА_6 вже звільняли з-під варти, його поведінка була бездоганною. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Прокурор просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання. Наразі існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжких злочинів, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Обґрунтованість обвинувачення підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження, поясненнями свідків. На даний час не допитані всі свідки по вбивству, є необхідність в повторному допиті свідка ОСОБА_8 , тому ризик впливу на свідків є реальним. Крім зазначеного, просив врахувати поведінку ОСОБА_6 під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, висловлювання обвинуваченим погроз на адресу прокурора, що свідчить про ймовірність такого ж відношення до інших учасників судового провадження.

Представники потерпілих просили відмовити в задоволенні клопотання адвоката Сивової Я.В.

Інші учасники судового розгляду просили клопотання задовольнити.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 квітня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно; обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 08 червня 2020 року включно.

Звертаючись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, захисник Обухова О.В. зазначила, що на даний час судом досліджені матеріали провадження, допитані більшість свідків обвинувачення, які не підтвердили причетність ОСОБА_6 до злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. Адвокат вважає, що наявні на час продовження запобіжного заходу ризики зникли, а нові не виникли, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження вини ОСОБА_6

З такою думкою колегія суддів не погоджується.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів встановила, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було враховано тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченомуу разі визнання його винуватим. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, поєднаних із застосуванням насильства над потерпілим, за вчинення яких передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічно. Злочини, в яких він обвинувачуються, характеризуються виключною суспільною небезпекою.

Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду.

На даний час залишились не допитаними свідки обвинувачення ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які, як зазначає прокурор, надавали пояснення, що викривають обвинувачених у вчиненні ними вбивства ОСОБА_26 , тобто ризик впливу на вказаних свідків у разі перебування обвинуваченого ОСОБА_6 на волі не зник.

Крім зазначеного, захисником обвинуваченого не доведеного того, що наразі зник ризик перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином, а саме – можливість спілкування з невстановленими особами, причетними до злочинів, в скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_6 .

Таким чином, колегією суддів встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують подальше застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 131-132, 177, 178, 201, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

В задоволенні клопотання адвоката Сивової Яни Віталіївни про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.М.Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян