Вирок № 89384100, 22.05.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/185/17

Провадження № 1-кп/307/123/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Гримут В.І.

судді Бобрушко В.І

присяжних: Рішко С.С.

Дочинець С.В.

Шваб Н.В.

при секретарях: Тиводар В.І.

Комяті Н.А.

з участю: прокурора Рожков В.О.

захисника Коструб В.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої Мухамедьянова В.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження № 12014070050000538 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Драгово Хустського району, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, не прцюючого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимого, вироком Закарпатського обласного суду від 20.11.1996 р. за ч. 2 ст. 213, ч. 2 ст. 80, ч.1 ст. 170, ст. 94 КК України на 12 років позбавлення волі, вироком Хустського районного суду від 12.07.2007 р. за ч.1 ст. 296 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 3 р. позбавлення волі, вироком Хустського районного суду від 13.06.2014 р. за ч. 1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 4, 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 263 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

9 червня 2014 року близько 23.30 год., знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_3 33 АДРЕСА_4 вул АДРЕСА_5 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_2 завдав потерпілому ОСОБА_3 декілька ударів затиснутою в кулак рукою в обличчя та по іншим частинам тіла, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ст. 125 ч. 1 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Крім того, ОСОБА_2 будучи вироком Закарпатського обласного суду від 20.11.1996 р. засудженим за умисне вбивство на 12 років позбавлення волі, судимість за яке не знята і не погашена, 10 червня 2014 року, близько 1-ї години, з метою вбивства ОСОБА_4 з хуліганських мотивів, пошкодивши вікно спальної кімнати, проник в будинок АДРЕСА_6 , де тримаючи в руках два кухонні ножі та погрожуючи ними вбивством, принижуючи гідність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , примусив їх стати перед ним на коліна та завести руки за голову. Після цього, у присутності дружини – ОСОБА_1 , не зважаючи на її прохання, обвинувачений з великою силою, руками та взутими у чоботи ногами, почав наносити ОСОБА_4 множинні удари –не менше 14-, по голові, в грудну клітку, в область черевної порожнини, а також наніс йому один удар ножем у середню третину правого стегна по задній поверхні, чим завдав потерпілому та його дружині особливі моральні та фізичні страждання і припинив насильницькі дії тільки тоді коли побачив, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці події.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 17, 13 КК України по кваліфікуючих ознаках – умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Після цього, ОСОБА_2 з великою силою завдав ОСОБА_1 не менше п`яти ударів взутими ногами по голові, та інших частинах тіла, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ст. 121 ч. 1 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково. Пояснив, що із ОСОБА_5 у нього дійсно була суперечка під час якої він штовхнув потерпілого від чого той упав на землю і можливо отримав тілесні ушкодження. Ударів йому не наносив. 10.06.2014 р., після опівночі він прийшов до будинку ОСОБА_4 та почав стукати в двері і кликати власника будинку допомогти йому гасити будинок, хоча насправді ніякої пожежі не було. Так як ОСОБА_4 не вийшов з хати він виламав вікно і проник у будинок. Там, будучи обуреним на ОСОБА_6 за те, що він розкрадав гроші та ікони із церкви, де працював дяком, наніс йому кілька ударів руками та ногами по різних частинах тіла. Потім наніс кілька ударів його дружині – ОСОБА_7 . Наміру вбивати їх не мав взагалі. Звідки взялися боєприпаси та мисливська рушниця у будинку його батьків йому не відомо, так як у цьому будинку він не проживав. Свою вину у вчиненні злочинів передбачених ст. 121 ч.ч. 1, 2 КК України визнає повністю та розкаюється у вчиненому і просить вибачення у потерпілої.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що не дивлячись на заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 його вина у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 125 ч. 1, ст. 121 ч. 1, ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 7, 13 КК України доведена повністю. Вона доводиться наступними доказами.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що у червні 2014 року, близько 19-ї години, до них додому прийшов ОСОБА_2 , який їй та сестрі дав шоколадку. Вони з сестрою зайшли в будинок, а їхній батько, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 присіли на сходи перед будинком. Через деякий час вона почула шум на вулиці і відкривши двері побачила що батько стоїть на колінах, а ОСОБА_2 бив його. Вона почала кричати на обвинуваченого і той її штовхнув. Після цього батько зайшов до хати та зачинив двері.

Свідок ОСОБА_9 показала, що 09.06.2014 р. до них додому прийшов ОСОБА_2 , який дав їм із сестрою шоколадку. Після цього вона пішла у свою кімнату, а сестра – на кухню. Через деякий час почула крики з подвір`я і до будинку зайшов їхній батько, який був у крові.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 426 від 16.06.2014 р. у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани лівої скроневої ділянки, синців правої та лівої орбітальних ділянок, верхньої третини лівого плеча по зовнішній поверхні та правого плеча по внутрішній поверхні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення і вкладаються в час події, що мала місце 09.06.2014 року.

Потерпіла ОСОБА_1 показала, що 9 червня 2014 року біля 22.30 год. вона з чоловіком ОСОБА_4 повернулися додому. Чоловік пішов спати, а вона чекала на повернення із дискотеки племінника – ОСОБА_10 . Він прийшов біля 23.30 год. після чого вона також лягла спати. Прокинулася від сильного гуркоту в двері і розбудила чоловіка, який підійшов до вхідних дверей. Після цього вона почула, що він із кимось розмовляє. Підійшовши ближче впізнала по голосу ОСОБА_2 , який просив відчинити двері тому що у нього горить будинок. Чоловік сказав що зараз вийде і в цей час вона почула гуркіт у спальні. Потім побачила у будинку ОСОБА_11 , який тримав у руках два ножі і сказав, що прийшов вбити її, чоловіка та дітей. На запитання чоловіка за що він хоче їх убити ОСОБА_12 наказав їм молитися та стати на коліна, а потім ударив чоловіка ногою по ногах. Чоловік упав на коліна, вона також стала на коліна щоб не провокувати більшу агресію ОСОБА_11 . Потім обвинувачений наказав їм завести руки за голову і наніс чоловікові удар ногою по голові. Після першого сильного удару ногою в голову чоловік захрипів, після наступних таких же ударів в голову чоловік упав на підлогу обличчям вниз. ОСОБА_2 продовжував наносити сильні удари ногами чоловікові по голові, по тулубу, по руках, а також наніс їй декілька ударів ногами по голові та по інших частинах тіла. Також вона бачила як ОСОБА_2 наніс чоловікові удар ножем по нозі в той момент коли чоловік лежав на підлозі обличчям вниз. При цьому ОСОБА_2 голосно сміявся. Потім вона відчула сильний удар ногою по голові після чого знепритомніла. Коли прийшла до свідомості ОСОБА_2 вже не було, а поруч лежав мертвий чоловік. Вона сильно закричала і на крик із дитячої кімнати вийшли діти та племінник. Після цього вона зателефонувала матері чоловіка та повідомила про вбивство. Просить суд призначити ОСОБА_11 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_1 ствердила, що у червні 2014 року, вночі, їй на мобільний телефон зателефонувала невістка ОСОБА_13 , яка плакала та просила прийти, так як трапилася біда. Через декілька хвилин вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_14 були в будинку сина. В прихожій кімнаті вона побачила лежачого на підлозі обличчям догори закривавленого мертвого сина, у якого були повибивані зуби та порізані ноги. Невістка також була в крові, плакала та розповіла, що у будинок через вікно увірвався ОСОБА_2 , який погрожував вирізати всю сім`ю, жорстоко бив її та ОСОБА_15 при цьому голосно сміявся. Її син ніколи не мав жодних конфліктів із М.М. Рошком.

Свідок ОСОБА_14 дав суду аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що 9 червня 2014 року близько 23 години 40 хв. він повернувся з дискотеки до будинку дядька ОСОБА_17 та ліг спати. Прокинувся від криків. Вийшовши із кімнати побачив на підлозі, у прихожій кімнаті, лежачого, закривавленого і мертвого ОСОБА_4 біля якого знаходилася ОСОБА_13 . У кімнаті всюди було багато крові. На його запитання ОСОБА_18 сказала, що це зробив сусід ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_19 ствердила, що вона працює на станції швидкої допомоги. Літом 2014 р., біля 1-ї години прибіг ОСОБА_14 і розповів про вбивство у будинку АДРЕСА_6 . Коли вона приїхала у кімнаті на підлозі побачила потерпілого, який був побитий, у крові, з гематомами і набряками на голові і тілі. Спочатку їй здалося що він перебував у стані агонії. Почала вимірювати тиск, але його не було. Зробила укол від больового шоку. Найбільше була пошкоджена голова, яка навіть збільшилася в розмірах. У ОСОБА_20 були пошкодження на лівому боці обличчя. Потім вона зателефонувала у поліцію. У її присутності говорили про те, що напад ОСОБА_21 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що був понятим при обшуку, який проводився 10.06.2014 р. в будинку, в АДРЕСА_5 . Під час обшуку було виявлено та вилучено рушницю, два ножі, патрони та інші речі. Де саме було знайдено патрони він не бачив.

Протоколом огляду місця події від 10.06.2014 р. та фото таблицями приєднаними до нього стверджено, що у будинку АДРЕСА_6 , у спальній кімнаті, одна стулка вікна відчинена. У коридорі простелена доріжка вся у плямах бурого кольору, схожих на кров. У залі, по центру, знаходиться килим, поверхня якого просочена речовиною бурого кольору схожою на кров. Посередині залу знаходиться труп чоловічої статі, який лежить на підлозі на спині. На шкірних покривах трупа (чола) з права, виявлено 3 синці бурого кольору неправильної форми. Аналогічного характеру синці у правій та лівій орбітальних ділянках. Аналогічні синці у ділянці правої щоки, верхньої губи, підборіддя, у ділянці правого плечового суглобу, нижньої третини черева з права. Вхідні двері будинку не пошкоджені. Із стін в залі зроблено 3 зішкреби, виконано вирізки слідів схожих на кров із килима, взято вирізку з плямами бурого кольору схожими на кров з фіранки в коридорі.

Висновком судово-медичної експертизи № 71 від 10.07.2014 р. стверджено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок тупої травми голови та тулуба, яка супроводжувалася переломом тіла грудини, переломом кісток носа і ускладнилася субарахноїдальним крововиливом, забоєм, набряком речовини головного мозку, що і явилося безпосередньою причиною смерті. При судово-медичній експертизі ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під м`які покриви голови, крововиливу під м`які мозкові оболонки, дрібнокрапкових крововиливів в речовину головного мозку, перелому тіла грудини, перелому кісток носу, ран у ділянках лівої брови, лівої та правої скулової ділянок, скроневої ділянки зліва, чола по центру, верхньої повіки правого ока, правої вушної раковини, трьох ран верхньої губи, двох ран підборіддя, рани в середній третині правого стегна по задній поверхні, саден чола по центру, середньої третини лівого стегна по зовнішній поверхні, синців чола справа, чола зліва з переходом в ліву скулову ділянку, правої орбітальної ділянки з переходом на праву щоку, лівого ліктьового суглобу по зовнішній поверхні, правої вушної раковини, верхньої губи, підборіддя, передньої черевної стінки справа, правого плечового суглобу по передній поверхні, в проекції грудини. Тілесні ушкодження у вигляді ран, саден, синців мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа мають ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді перелому грудини мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді субарахноідального крововиливу, забою речовини головного мозку мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень згідно пункту 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням ОСОБА_23 ОСОБА_24 . Всі тілесні ушкодження є прижиттєвими і вкладаються в дату події 10 червня 2014 року.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 71 від 21.08.2014 р. тілесні ушкодження у ОСОБА_4 виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути затиснуті в кулак руки, взуті ноги сторонньої особи. При цьому нанесено не менше 14 ударів. Рана середньої третини правого стегна по задній поверхні виникла внаслідок одного удару колюче –ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 425 від 19.06.2014 р. у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани верхньої губи зліва, синців правої та лівої орбітальних ділянок, середньої третини правого плеча по зовнішній поверхні, волосистої частини голови тім`яної ділянки зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку легкого ступеню, які відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я, травматичного субарахноідального крововиливу, яке, згідно висновку вказаної судово-медичної експертизи кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути обуті ноги сторонньої особи, по ударному механізму спричинення і можуть вкладатися в час події, що мала місце 10.06.2014 року.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 621 від 20.08.2014 ОСОБА_1 було нанесено не менше 5 ударів.

Згідно висновку імунологічної експертизи № 248 від 13.06.2014 р. кров від трупа ОСОБА_4 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти – А, анти – В. Кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи АВ.

Згідно висновку імунологічної експертизи № 287 від 10.07.2014 р. в слідах на вирізці з килима, двох зішкрібах зі стіни, скляній попільниці, і трьох слідах на вирізці з фіранки, вилучених з місця події, знайдена кров, яка за груповою належністю може походити від потерпілого ОСОБА_4 . Походження крові у вказаних слідах від підозрюваного ОСОБА_2 виключається.

Твердження обвинуваченого про те, що він не мав наміру позбавляти життя ОСОБА_4 , а хотів лише покарати його за розкрадання грошей та ікон із церкви суд вважає спробою уникнути відповідальності за вчинене вбивство і не приймає їх до уваги, як надумані, такі що спростовуються належними і допустимими, дослідженими у їх сукупності доказами, які не суперечать один одному і узгоджуються між собою.

На думку суду сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що настання смерті ОСОБА_4 під час нападу обвинуваченого на нього, охоплювалося умислом ОСОБА_11 . Крім висновку судово-медичної експертизи із якої убачається, що ОСОБА_11 наніс загиблому, який фактично не чинив опору, і майже весь час лежав на підлозі, не менше 14 сильних ударів руками та ногами у життєво важливі органи, в голову та грудну клітку, суд враховує і характер, послідовність, агресивність, рішучість і динамічність його дій. Усе наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 мав прямий умисел саме на позбавлення життя потерпілого, а тому посилання сторони захисту на необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 121 ч. 2 КК України безпідставні.

Свою версію про нібито розкрадання ОСОБА_6 грошей та ікон із церкви ОСОБА_11 навіть не зміг викласти у зрозумілій формі, посилаючись лише на скарги невідомого священика не називаючи його прізвища.

Відсутність причин у обвинуваченого не лише для нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а навіть і для будь-яких претензій до нього через відсутність найменшого конфлікту свідчить про хуліганські мотиви дій ОСОБА_11 .

Згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 8, 11, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.03.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» - умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань. Як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дії винного кваліфікуються, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу. За п. 13 ч. 2 ст. 115 КК кваліфікуються дії особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 116—118 цього Кодексу.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_11 щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 4, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Вказану кваліфікацію суд вважає помилковою та приходить до висновку, що його дії слід кваліфікувати за ст. 121 ч. 1 КК України виходячи з наступного.

Відповідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 621 від 20.08.2014 ОСОБА_1 було нанесено не менше 5 ударів. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 425 від 19.06.2014 р. у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани верхньої губи зліва, синців правої та лівої орбітальних ділянок, середньої третини правого плеча по зовнішній поверхні, волосистої частини голови тім`яної ділянки зліва.

Нанесення обвинуваченим потерпілій такої кількості ударів по різних частинах тіла саме по собі не може свідчити про наявність у нього умислу на вбивство, так як згідно наданих стороною обвинувачення доказів не доведено, що ОСОБА_11 не довів свій умисел на вбивство за обставин, що не залежали від його волі, або помилково вважав, що вже позбавив потерпілу ОСОБА_18 життя. Кількість нанесених ним потерпілій ударів – 5 -, суд не вважає критичною для заподіяння їй смерті, так як згідно висновку експертизи більшість із них викликала легкі тілесні ушкодження. Добровільне припинення обвинуваченим наносити удари потерпілій ОСОБА_1 суд розцінює, як відсутність у нього умислу на її вбивство.

Твердження ОСОБА_11 про відсутність умислу на вбивство ОСОБА_1 стороною обвинувачення належними та допустимими доказами поза всяким розумним сумнівом не спростовані.

Окрім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України через те, що під час обшуку в будинку його батьків, де він зареєстрований було виявлено 22 патрони калібру 5.45 мм. призначені для стрільби зі зброї відповідного калібру (автомату ОСОБА_25 ), виготовлені заводським способом, придатні до стрільби та відносяться до бойових припасів.

ОСОБА_26 у вчиненні цього злочину обвинувачення підтверджує протоколом обшуку проведеного 10.06.2014 р. у будинку АДРЕСА_5 та висновком балістичної експертизи з якого убачається, що вилучені під час обшуку патрони відносяться до бойових припасів.

За правилами ст. 104 ч.ч. 1, 3 п. 1, ч. 5 КПК у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Протокол складається з вступної частини, яка повинна містити, в тому числі, відомості про особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада). Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

З огляду на вище вказану норму Закону вказаний протокол обшуку не можна вважати допустимим доказом, так як у його вступній частині відсутні відомості про особу, яка проводить процесуальну дію. У графі бланку протоколу, де повинно бути вказано: «слідчий, посада, найменування органу, ініціали, прізвище», вказано лише: «слідчий СВ». У графі: «Обшук провів» є два абсолютно нерозбірливі записи із яких неможливо встановити прізвище особи, яка проводила обшук.

Згідно статей 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 цього ж кодексу передбачено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Враховуючи, що визнаний судом недопустимим доказом протокол обшуку був єдиним прямим доказом винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, а висновок балістичної експертизи – похідним від нього, і можливість отримати інші докази винуватості ОСОБА_11 у вчиненні цього злочину з різних причин відсутня, на думку суду ОСОБА_2 слід виправдати з під цього обвинувачення.

Судом також встановлено, що злочин передбачений статтею 125 ч. 1 КК ОСОБА_27 ОСОБА_11 вчинив 09.06.2014 року.

Згідно статті 49 ч. 1, 3 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Статтею 125 ч. 1 КК України передбачено відповідальність у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Відповідно до статті 74 ч.ч. 1, 5 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд вважає, що ОСОБА_2 слід звільнити від покарання за злочин передбачений ст. 125 ч. 1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставину яка його обтяжує: допустив рецидив злочинів; а також обставини, що пом`якшують покарання: має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його дружина вагітна третьою дитиною.

Частиною 4 ст. 67 КК України визначено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Тому суд вважає, що зазначені в обвинувальному акті обтяжуючі покарання обвинуваченого обставини, такі як повторність та вчинення злочину з особливою жорстокістю, тяжкі наслідки завдані злочином, слід виключити з під обвинувачення, так як вони є кваліфікуючими ознаками інкримінованих обвинуваченому злочинів. Крім того слід виключити і обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, через те, що стороною обвинувачення не надано доказів перебування ОСОБА_2 під час вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Статтею 65 КК України встановлено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо виду заходу примусу, необхідного для забезпечення досягнення визначеної у законі його мети, суд виходить не лише з того, що обвинувачений вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, санкція за один із яких передбачає довічне позбавлення волі, а й зважує на те, що ОСОБА_2 у 1996 році вчинив умисне вбивство людини, у 2007 році вчинив хуліганство, а у 2013 році завдав людині тяжких тілесних ушкоджень, однак на шлях виправлення не став і під час розгляду в Хустському районному кримінального провадження про його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, знаходячись під домашнім арештом, вчинив злочини які сьогодні є предметом розгляду.

Також суд враховує, що ОСОБА_11 знехтував найвищою цінністю – людським життям та здоров`ям, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ударів, холоднокровно вбив одну людину і спричинив тяжкі тілесні ушкодження іншій, які не створювали для нього ніякої небезпеки, не чинили щодо нього протиправних дій та опору. Аналізуючи дії засудженого до та після вчинення вбивства, суд вважає, що його особа становить підвищену суспільну небезпечність.

Про це свідчить і відсутність у його поведінці будь-яких ознак розкаяння, жалю та співчуття. Його визнання вини у вчинені злочинів передбачених ст. 121 ч.ч. 1, 2 КК України свідчить лише про бажання уникнути більш суворого покарання.

За змістом ст. 66 КК України щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленням жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності.

Суд вважає, що виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, саме покарання у виді довічного позбавлення волі є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій та даним про його особу, саме покарання у виді довічного позбавлення волі буде єдиним, необхідним і достатнім для досягнення його мети, яка полягає у виправленні обвинуваченого та попередженні вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Вироком Хустського районного суду від 03.12.2015 р., який був скасований ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12.12.2016 р. ухвалено знищити речові докази по справі, а саме піджак, сорочку, штани, пару шкарпеток, пару чобіт, три кухонні ножі, фрагмент лінолеуму з підлоги, які відповідно до постанов слідчого від 23 червня 2014 р., 10 вересня 2014 р., 20 вересня 2014 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12014070050000538 від 10.06.2014 року, а мисливську гвинтівку моделі «ИЖ ЗК» із серійним номером НОМЕР_1 , мисливський патрон та гільзу 16 калібру до гладкоцівкової вогнепальної зброї, 20 набоїв та 2 гільзи, калібру 5,45 мм. конфісковано в дохід держави.

Згідно довідки наданої стороною обвинувачення ці докази вже були знищені у зв`язку з тим, що Хустським районним судом видавалося розпорядження про набрання вироком законної сили.

За таких обставин підстави для вирішення питання щодо речових доказів відсутні.

Судові витрати по кримінальному провадженню у розмірі 8569 грн. 19 коп. за проведення: молекулярно-генетичної експертизи № 10/283 від 31.07.2014.; судово-балістичної експертизи № 16/567 від 18.06.2014 р.; судово-балістичної експертизи № 16/573 від 28.08.2014 р.; судово-балістичної експертизи № 16/575 від 28.08.2014 р; дактилоскопічної експертизи № 72 від 16.06.2014 р. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Згідно акту комісійної стаціонарної психіатричної експертизи № 144 ОСОБА_2 хронічними психічними захворюваннями або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, виявляє ознаки симулятивної поведінки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій хронічними психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Вироком Хустського районного суду від 13.06.2014 р. ОСОБА_2 був засуджений за ст. 121 КК України до позбавлення волі на 7 років. Цим же вироком визначено, що строк відбуття покарання ОСОБА_11 слід рахувати з 10.06.2014 року, зарахувавши у відбуту частину вироку строк тримання його під вартою з 26.03. по 22.05.2014 року.

Суд вважає що у даному випадку наявні підстави для застосування ст. 70 ч. 4 КК України, так як вирок було ухвалено Хустським судом після вчинення злочинів по даному кримінальному провадженню, а строк тримання його під вартою слід зарахувати обвинуваченому у відбуту частину покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 374, 376 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (вісімсот п`ятдесят гривень).

Звільнити ОСОБА_2 від цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Визнати ОСОБА_2 не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України та виправдати його з під цього обвинувачення.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 121 ч. 1, 115 ч. 2, п.п. 4, 7, 13 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 121 ч. 1 КК Укарїни 8 (вісім) років позбавлення волі;

за ст. 115 ч. 2, п.п. 4, 7, 13 КК України до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Хустського районного суду від 13.06.2014 року у вигляді семи років позбавлення волі, більш суворим покаранням у вигляді довічного позбавлення волі, остаточно до відбуття засудженому ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити попередній – тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 10 червня 2014 року зарахувавши у відбуту частину покарання строк тримання його під вартою з 26.03. по 22.05.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 8569 грн. 19 коп. за проведення експертиз.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуючий суддя В.І. Гримут

судя В.І. Бобрушко

присяжні: Рішко С.С.

Дочинець С.В.

Шваб Н.В.