Рішення № 89384055, 22.05.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1194/20

Провадження № 2/639/835/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

У складі: головуючого – судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Панікарук В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу № 639/1194/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку,

ВСТАНОВИВ :

24 лютого 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, в якій з урахуванням уточнень просив суд стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 14 376, 96 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 01 липня 2008 року по 03 січня 2019 року він працював у Міській державній лікарні ветеринарної медицини м. Харкова, на посаді офіційного лікаря ветеринарної медицини відділу протиепізоотичної роботи та організації ветеринарної справи.

03 січня 2019 року позивача було звільнено в порядку переведення до Обласної державної лікарні ветеринарної медицини за п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до наказу № 16-К Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Харкова від 03.01.2019 року компенсація за невикористані щорічні відпустки з 01 липня 2014 року по 29 грудня 2018 року тривалістю 108 календарних днів становить 14 376, 96 грн.

Заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку відповідачем з позивачем проведено до теперішнього часу не було.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 02 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. Призначено судове засідання.

19 березня 2020 року від представника відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі посилаючись на наступні обставини.

Так, Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - є державною установою, яка створена шляхом реорганізації Міської державної служби ветеринарної медицини м. Харкова, на підставі наказу Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 №110 від 12.02.2018 року.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців датою створення Відповідача є 27.12.2018 року. Цією ж датою була припинена діяльність Міської державної служби ветеринарної медицини м. Харкова.

Під час процесу реорганізації комісією з реорганізації на чолі голови Митрофанова О.О. були ряд порушень діючого законодавства.

Так, головою ліквідаційної комісії Митрофановим О.О. кошти Міської державної служби ветеринарної медицини м. Харкова, які перебували на рахунках та були призначені для виплати всіх необхідних платежів по розрахунку з працівниками Міської державної служби ветеринарної медицини м. Харкова, були витрачені на преміювання окремого коло працівників, що й призвело до виникнення сьогоднішньої ситуації. Діяльність комісії з реорганізації Міської державної служби ветеринарної медицини м. Харкова досліджується на теперішній час правоохоронними органами, у зв`язку з чим були порушені ряд кримінальних проваджень стосовно законності прийнятих комісією управлінських рішень по використанню державних коштів.

У зв`язку з тим, що бюджетним кошторисом Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2020 рік не передбачені кошти для оплати заборгованості Міської державної служби ветеринарної медицини м. Харкова, тому проведення виплати позивачу заборгованості по компенсації за не використану відпустку було б порушенням бюджетного законодавства, яке відповідач не має право допустити.

Того ж дня від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій він посилається на те, що наказ про звільнення позивача датований 03.01.2019 р., проте з позовом він звернувся у лютому 2020 р., тобто з пропущенням встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку. Стверджує, що оскільки ОСОБА_1 просить стягнути компенсації за невикористану щорічну відпустку, яка не відноситься до заробітної плати і не входить до її складу, на нього не поширюється приписи ч.2 ст. 233 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву з проханням слухання справи перенести у зв`язку з встановленим на території України карантином.

Враховуючи те, що відповідач будучі належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи повторно в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності, а отже висловив свою позицію щодо пред`явленого позову, а також враховуючи позицію позивача, який наполягав на розгляді справи, скорочені строки розгляду справ, які виникають з трудових правовідносин, суд у відповідності до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити рішення на підставі наявних в матеріалах справи документів та доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом було встановлено, що з 01 липня 2008 року по 03 січня 2019 року позивач працював у Міській державній лікарні ветеринарної медицини м. Харкова, на посаді офіційного лікаря ветеринарної медицини відділу протиепізоотичної роботи та організації ветеринарної справи, що підтверджується копією його трудової книжки. (а.с. 4-7)

03 січня 2019 року позивача було звільнено в порядку переведення до Обласної державної лікарні ветеринарної медицини за п. 5 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 4-7)

Відповідно до наказу № 16-К Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Харкова від 03.01.2019 року компенсація за невикористані щорічні відпустки з 01 липня 2014 року по 29 грудня 2018 року тривалістю 108 календарних днів становить 14 376, 96 грн. (а.с. 14)

На теперішній час вказана заборгованість у добровільному порядку не була виплачена відповідачем по справі.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що компенсація за невикористані щорічні відпустки не відносяться до заробітної плати, на неї не нараховується єдиний внесок згідно п.п. 2.2.12 пункту 2 Інструкції , а тому розповсюджуються положення ст. 233 КЗпП України щодо можливості звернення до суду в межах тримісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 надано офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, та зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713)

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Оскільки предметом даного спору є саме виплата компенсації за невикористані щорічні відпустки, така позовна вимога може бути пред`явлена працівником без обмеження будь-яким строком.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, судом було беззаперечно встановлено, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість із виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стяг ненню судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 94, 116, 233 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», суд -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку – задовольнити.

Стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 14 376, 96 грн. (чотирнадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 96 копійок)

Стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь держави судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок)

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Дергачівським РВ УМВС України в Харківській області 28 листопада 1996 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, код ЄДРПОУ 05381662, місцезнаходження, м. Харків, вул. Москалівська, 148.

Повний текст рішення складено 22.05.2020 року.

Суддя В. В. Труханович