Ухвала суду № 89384023, 22.05.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/675/20

Номер провадження 1-кс/305/147/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 року. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчук В.Е.,

за участі: секретаря судових засідань Вербещука В.А.,

прокурора Сідея В.В.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Бабича Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів клопотання слідчого СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Шелеля Я.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина

України, українця, з середньою освітою, розлученого,

раніше не судимого, безробітного, непрацюючого,

військовозобов`язаного ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Я.І.Шелельо звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Сідеєм В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

Клопотання мотивує тим, що 21.05.2020 року о 19:57 до Ч/Ч Рахівського ВП Тячівського ВП надійшло повідомлення від працівника поліції ОСОБА_2 зі служби 102 про те, що 21.05.2020 о 19:56 за адресою село Біла Церква, Рахівського району, Закарпатської області, АДРЕСА_2 вулиці Центральній, в ході реалізації оперативної інформації було зупинено транспортний засіб Опель із д.н.з. Чеської республіки НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_3 , у якого виявлено згорток поліетилену. Після реєстрації вказаного повідомлення до Журналу ЄО Рахівського ВП під № 2892 на місце події було скеровано працівників СОГ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області. 21.05.2020 в період з 22:00 по 22:30 в ході огляду місця події в селі Біла Церква, Рахівського району, Закарпатської АДРЕСА_3 , на території АЗС «Ліщина», з метою виявлення та фіксації відомостей, обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчим СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Шелельо Я.І. було проведено огляд автомобіля марки Опель Вектра Б, д.н.з. Чеської республіки 3 НОМЕР_2 , чорного кольору та речей, які знаходились безпосередньо при водієві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , в кишенях його одягу. В ході вказаного огляду у ОСОБА_1 в правій кишені штанів було виявлено п`ять прозорих поліетиленових пакетів, у яких знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, ззовні схожа на психотропну речовину «Метамфетамін», вагою близько 1 грам у кожному з пакетів. Вказану психотропну речовину «Метамфетамін», загальною вагою близько 5 грамів, яка згідно з Таблицею №2 Наказу Міністерства охорони здоров`я України 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.07.2010 № 634) Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», є великим розміром, ОСОБА_1 зберігав при собі з метою подальшого збуту. 22 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, з середньою освітою, розлученому, раніше не судимому, безробітному, непрацюючому, військовозобов`язаному, за зберігання виявлених у кишені штанів психотропних речовин у великих розмірах, було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 21 травня 2020 року; поясненням підозрюваного ОСОБА_3 ; допитом свідка ОСОБА_4 іншими документами наданими до клопотання. За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, які згідно зі ст. 12 КК України належать до категорії тяжких злочинів. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зі сторони підозрюваного ОСОБА_3 , а саме: останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 усвідомлює, що вчинений ним злочин відносяться до категорії тяжких злочинів, а також те, що йому може бути обрано покарання до позбавлення волі на строк від 6 до 10 років. Враховуючи відсутність соціальних зв`язків підозрюваного за місцем проживання та реєстрації, останній безперешкодно може покинути місце проживання та виїхати, як за межі району, так і за межі області, тим самим ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, а тому наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявність ризику незаконно впливати на свідків у вказаному кримінально провадженні обґрунтовується тим, що безпосередньо вказані особи вказують на протиправну діяльність ОСОБА_1 , у тому числі й поняті, які на місці вчинення обшуку були очевидцями того, що ОСОБА_1 при собі зберігав психотропні речовини у великих розмірах, а також й інших свідків у кримінальному провадженні, які підтверджують неодноразовий збут вказаним правопорушником психотропних речовин, а тому ОСОБА_1 шляхом погроз, фізичного, морального тиску або ж іншим чином може добиватись від свідка зміни або ж взагалі відмови від своїх показів. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 і надалі має можливість займатись незаконним придбанням наркотичних засобів, їх збутом, а також схилянням різних осіб до їхнього вживання, оскільки як вбачається із матеріалів кримінального провадження, останній вчиняв вказані кримінальні правопорушення неодноразово. У зв`язку з вищевикладеним, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може реалізувати вказані ризики, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу такого, як домашній арешт, особисте зобов`язання, особиста порука, застава не дадуть змогу органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення, у розумні строки провести необхідні слідчі дії, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, в тому числі забезпечити його явку до слідчого, прокурора чи слідчого судді та вчинення ним нових кримінальних правопорушень.Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків зазначених у ст. 177 КПК України, враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа. Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України. Крім цього, відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991), зазначив: «тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу». Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, зазначено, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи, а у справі «Іліков проти Болгарії» судом зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Так, ризики, передбачені п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час існують, а саме, перебуваючи на волі ОСОБА_1 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, зможе переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків. Зокрема, наявність ризику переховуватись від суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, який відносяться до групи тяжких, його може бути покарано до позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, ОСОБА_1 хоч і має постійне місце проживання, але враховуючи його незначні соціальні зв`язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи, не одружений, не має утриманців він може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тому наявні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявність ризику незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 матиме можливість незаконно впливати на свідків шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою зміни наданих ними раніше показань. Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. При цьому, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. З огляду на наведене, вважає належним чином обґрунтованим ризик незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків. Дані ризики в неправомірній поведінці ОСОБА_1 підтверджують, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією його від суспільства, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та перешкодити обвинуваченому ухилитися від суду, а також не дасть можливості перешкодити негативному впливу на хід судового провадження. При цьому, більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки жоден з існуючих запобіжних заходів не можна застосувати до ОСОБА_1 оскільки: особисте зобов`язання не можливо застосувати через те, що ОСОБА_1 хоч і має постійне місце проживання, але не має міцних соціальних зв`язків, а тому упродовж тривалого періоду часу може відлучатися від свого постійного місця проживання, а також ніде не працює та не має утриманців, вчинив тяжкий злочин. Наведене дає підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, зможе виїхати з місця свого проживання, з метою уникнення кримінальної відповідальності. У зв`язку з цим, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки; особисту поруку неможливо застосувати, оскільки на даний час жодна особа, яка б заслуговувала на довіру, із відповідною заявою не зверталась; домашній арешт не можливо застосувати, враховуючи те, що ОСОБА_1 хоч і має постійне місце проживання, але не має міцних соціальних зв`язків, а тому упродовж тривалого періоду часу може відлучатися від свого постійного місця проживання, а також ніде не працює, не одружений та не має утриманців. Наведене дає підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, зможе виїхати з місця свого проживання, з метою уникнення кримінальної відповідальності. У зв`язку з цим, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки. За таких умов, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий вважає, що буде доцільним та просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор Сідей В.В. в судовому засіданні підтримав клопотання, просить таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме: ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі він може ухилитися від досудового розслідування, негативно впливати на свідків, що перешкоджатиме встановленню об`єктивних даних в кримінальному провадженні, також перебуваючи на волі може продовжувати свою злочинну діяльність. Отже, на його думку, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Просить обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою.

Захисник Бабич Р.В. заперечив проти обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що достатніх даних, які б підтверджували ризики у неправильній поведінці ОСОБА_1 , немає, у зв`язку з чим просить застосувати більш м`який запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_1 вважає, що підстав ухилятися від слідства й суду в нього немає, він сприятиме об`єктивному розслідуванню кримінального провадження. Не заперечує щодо обрання щодо нього запобіжного заходу іншого, ніж тримання під вартою.

Заслухавши учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Згідно зі статтею 5 п.1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що 21 травня 2020 року за № 12020070140000371 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України та розпочато досудове розслідування.

ОСОБА_1 2 травня 2020 в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне зберігання з метою збуту психотропної речовини у великих розмірах, яка обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом огляду від 21.05.2020 з ілюстративними таблицями, показаннями свідків, які залучалися як поняті, ОСОБА_5 від 21.05.2020, ОСОБА_4 від 22.05.2020, поясненнями ОСОБА_3 від 21.05.2020, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Отже, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, і згідно зі ст. 12 КК України дане правопорушення кваліфікується як тяжкий злочин.

Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та зазначених органом досудового розслідування, слідчий суддя вважає обґрунтованими, зокрема такі що, підозрюваний ОСОБА_1 , зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити або сховати речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, який відноситься до тяжких, йому може бути призначено покарання позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, та маючи при цьому, хоч постійне місце проживання, але враховуючи його незначні соціальні зв`язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи та сім`ї, може виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, матиме можливість незаконно впливати на свідків, якими можуть бути його сусіди, шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою ненадання чи надання неправдивих показань, а також знищити або сховати речі, що можуть бути речовими доказами.

З огляду на викладене, а також взявши до уваги тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, та те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з обігом наркотичних засобів, а отже перебуваючи на волі він матиме змогу перешкоджати досудовому розслідуванню, ухилятися від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, прихожу до переконання, що для запобігання вказаних ризиків застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, в даному випадку, не може забезпечити виконання процесуальних обов`язків підозрюваного, отже до нього слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Між тим, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Обставинами при визначенні у даному випадку розміру застави є: всі обставини кримінального правопорушення, зокрема, обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, майновий та сімейний стан підозрюваного - згідно з матеріалами клопотання ОСОБА_1 розлучений, утриманців не має, не працює, а критеріями - те, що розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та, водночас, не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.

Межі розміру застави залежать від установленого кримінальним законом ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється.

Злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_1 належить до групи тяжких злочинів, тому межі розміру застави частиною 5 статті 182 КПК України встановлені від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, військовозобов`язаного,раніше не судимого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з моменту фактичного затримання, тобто з 22.30 год. 21 травня 2020 року до 19 липня 2020 року.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , заставу в розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 101350 гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501 .

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,такі обов`язки:

1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;

3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_3 на строк до 19 липня 2020 року.

В разі невиконання зазначених вище обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3 слід визначити до 19 липня 2020 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя : В.Е.Ємчук