Рішення № 89383456, 05.05.2020, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/722/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2020 року Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ведяніної Т.О., за участю секретаря судових засідань Вознюк М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу №572/722/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , як спадкоємція позичальника в якому просить стягнути з нього заборгованість в розмірі 7378,38 грн. за кредитним договором №б/н від 09 листопада 2005 року та судові витрати.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 згідно договору №б/н від 09.11.2005 року отримала кредит в розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Відповідачем у справі визначено її сина - ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті матері.

Відповідно до ст.ст.608, 1218, 1219 ЦК України за смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, тобто до спадкоємця переходять усі права і обов`язки, що не припинилися у наслідок смерті спадкодавця. За зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином має місце заміна боржника за зобов`язанням.

Посилаючись на вимоги ст.1268, 1270 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, банк вважає, що відповідач прийняв спадщину та до нього перейшли права та обов`язки боржника.

11 травня 2017 року позивачем було направлено претензію кредитора до Сарненської районної держаної нотаріальної контори та 06 червня 2017 року було отримано відповідь в якій зазначалося, що відомості щодо спадкоємців померлої ОСОБА_2 та про склад спадкового майна відсутні, спадкоємці із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки у строк, визначений ЦК України ОСОБА_1 не відмовився від спадщини, то на думку позивача він вважається таким, що прийняв спадщину.

Спрощене позовне провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 02 квітня 2020 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву. Вказану ухвалу суду позивач отримав 10 квітня 2020 року. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд дослідивши надані докази, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 листопада 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір без номеру, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов та правил до кредитного договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (актовий запис №296).

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 09 листопада 2005 року становила 7378,38 грн., з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Позивач зазначає, що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується копіями їх паспортів, а тому є його спадкоємцем.

11 травня 2017 року позивачем в порядку ст.1281 ЦК України АТ КБ «Приватбанк» направив до Сарненської районної держаної нотаріальної контори претензію кредитора від 26 квітня 2017 року.

Як вбачається із повідомлення Сарненської РНК вих. №477/02-14 від 16 травня 2017 року, доведено до відома банку, що на підставі поданої ним претензії кредитора від 26 квітня 2017 року щодо майна померлої ОСОБА_2 заведено спадкову справу за № 169/2017. Разом з тим, зазначено, що відомості щодо спадкоємців померлої ОСОБА_2 та про склад спадкового майна відсутні і у разі їх звернення до нотаріуса вимоги щодо їх обов`язку задовольнити вимоги кредитора, як це передбачено ст.1282 ЦК України. З вказаного повідомлення також слідує, що свідоцтва про право на спадщину не видавалась, у зв`язку з чим, в майбутньому про їх видачу, позивача буде повідомлено окремо.

12 вересня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» направив відповідачу лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, однак відповідач жодним чином на неї не відреагував та не вчинив дій, визначених ст.1282 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України прийняття або неприйняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням вартості отриманого останніми майна та визначення кола спадкоємців.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", з урахуванням положень ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Всупереч цьому, на підтвердження своїх доводів та позовних вимог, позивачем було надано лише копії паспортів позичальника та відповідача, з яких вбачається, що останні дійсно були зареєстровані за однією адресою проживання.

Разом з тим, у повідомленні Сарненської РНК вих. №477/02-14 від 16 травня 2017 року, зазначено, що відомості про спадкоємців померлої ОСОБА_2 та про склад спадкового майна відсутні. Також з вказаного повідомлення слідує, що свідоцтва про право на спадщину не видавалась.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

АТ КБ "Приватбанк" пред`являючи позов про стягнення боргу з відповідача, як спадкоємця позичальника, не надав суду жодних доказів, відомостей щодо прийняття відповідачем спадщини, складу спадкового майна, його вартості або оцінки.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, яка відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 09.11.2005 року станом на вказане число становить – 7378 грн. 38 коп. та є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, проте, з наданого позивачем та дослідженого судом розрахунку заборгованості встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_2 було погашено заборгованість за тілом кредиту у сумі 10400,36 грн., за простроченим тілом кредиту – 285,96 грн. та пені (штрафом, комісії) - 50,00грн. Як вбачається з цього ж розрахунку, заборгованість за тілом кредиту складає 0,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку по відсутність заборгованості за тілом кредиту. Згідно договору - заяви позичальника сума отриманого кредиту складає 3000 грн.00 коп. За користування кредитом нараховуються відсотки на суму залишку заборгованості по кредиту, тобто порядок погашення заборгованості здійснюється в розмірі 7 % від суми заборгованості, тобто домовленості з приводу застосування іншого порядку погашення заборгованості та умов погашення кредиту не було (так як відповідних доказів суду не надано). Істотні умови договору містяться саме у заяві позичальника, яка була нею особисто підписана, з огляду на що суд не приймає до уваги Умови та правила надання банківських послуг в Приват Банку у частині проведення нарахувань за договором, так як вони не підписані позичальником, що не може бути доказом надання своєї згоди на їх застосування. Крім того, позивач у своєму позові зазначив, що спадкодавець отримала кредит у розмірі 10000 грн., що суперечить наданому ним доказу - заяві ОСОБА_2 від 30 серпня 2005 року, в якій чітко вказана сума кредитного ліміту - 3000,00грн.

Окрім того, вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за простроченим тілом кредиту суперечить умовам укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, передбачено обов`язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Також в розділі 1.1.1. Терміни і поняття зазначених Умов не надано визначення поняттям «тіло кредиту» й «прострочене тіло кредиту», та не наведено розбіжностей між даними поняттями.

Відповідно до п.2.1.1.4.10 Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку встановлено, що кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом насамперед направляються для погашення штрафів, далі комісій, далі пені, далі відсотків по овердрафту; далі тіла овердрафту; далі штрафів, далі простроченого тіла кредиту; далі відсотків до сплати по кредиту; далі – тіла кредиту до оплати, решта суми спрямовується на погашення заборгованості по кредиту. З огляду на вище викладене, суд вбачає порушення банком порядку нарахування заборгованості по кредиту, оскільки відповідач погасив кредит в повному обсязі, так як тіло кредиту погашається в останню чергу, а тому заборгованість по відсотках та пені нараховується лише на залишок боргу.

У зв`язку з встановленими обставинами на підставі досліджених судом доказів суд вважає недоведеними позовні вимоги, а тому вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. У такому разі згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216, 1218, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_2 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Сарненський районний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: