Рішення № 89382671, 22.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/492/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участі секретаря Колеснікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що з 12 липня 2016 року перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року позивача було звільнено з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату хоча і продовжував її нараховувати. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з березня по липень 2017 року у загальному розмірі 33 816 грн 77 коп. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року в розмірі 26 974 грн 93 коп. (з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 3).

Представник АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання, на виклик суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с. 60), а також письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 43-44), в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата (аванс) з урахуванням утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1158,22 грн., яка отримана у касі м. Лиман 27 липня 2017 року; станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період січень-липень 2017 року відсутня;

- виробничі підрозділи «Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» розташовані на непідконтрольній Україні території з огляду на що у відповідача відсутній доступ до первинних документів стосовно нарахування заробітної плати, у зв`язку з чим 16 березня 2017 року нарахування ОСОБА_1 заробітної плати було припинено; на підконтрольній Україні території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів, наданих від виробничих підрозділів з непідконтрольної Україні території до регіональної філії «Донецька залізниця»;

- АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.

Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив відповідача у справі (а.с. 65-66), згідно якої доводи письмового відзиву позивач вважає неспроможними, вказуючи, що первинні документи (які долучені до позовної заяви) були ним особисто відвезені до регіональної філії «Донецька залізниця» м. Лиман, номер справи 192. Тому свідчення відповідача про те, що такі документи від ОСОБА_1 до відповідача не надходили є неправдивими.

Доводи відзиву про те, що ним отримано у касі м. Лиман заробітну плату за період з 01 по 15 березня 2017 року в сумі 1158,22 грн. на думку позивача не відповідають дійсності, оскільки підпис в відомості йому не належить.

Крім того, відповідними наказами по регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 16 березня 2017 року було оголошено простій для працівників структурних підрозділів, за час якого позивачеві належить заробітна плата у встановленому законом розмірі. Доказів того, що позивачем не виконувалися у спірний період часу трудові обов`язки відповідачем суду не надано. Неспроможність відповідача забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи не звільняє його від обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 (а.с. 5-7) перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працював майстром колійного колони № 2 виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки, особової картки працівника, особового рахунку (а.с. 8-11, 14, 20).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, повідомленням про вивільнення від 16 травня 2017 року, наказом (розпорядженням) про звільнення № 10989/ДН-ОС від 14 липня 2017 року (а.с. 11, 12, 13).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; встановлено щоденний режим роботи (а.с. 15).

Наказом в.о. начальника ВП «Дебальцевська дистанція колії» СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 20 березня 2017 року № 207 (а.с.16) встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників Дебальцевської дистанції колії з проведенням оплати з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно щоденного графіку роботи, встановлено щоденний графік роботи.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 надав копії довідки-розрахунку вихідної допомоги (а.с. 17), розрахунку оплати відпустки (а.с. 18-19), а також розрахункових листів (табуляграм) (а.с. 21-23), видача яких працівнику передбачена ст.110 КЗпП України, ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці» і які суд приймає як належні докази на підтвердження розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.

З розрахункових листів вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за березень 2017 року - 4033 грн 31 коп (до виплати 3207 грн 21 коп), за квітень 2017 року – 1698 грн 24 коп (сума до виплати – 1350 грн 41 коп), за травень 2017 року – 608 грн 81 коп (сума до виплати – 484 грн 10 коп), за червень 2017 року – 1014 грн 67 коп (сума до виплати – 806 грн 85 коп), за липень 2017 року – 23251 грн 05 коп (сума до 21-23).

З розрахункових листів за березень - липень 2017 року вбачається, що до нарахованої заробітної плати входить оплата простоїв (код 340), а також компенсація за невикористану відпустку (код 308), матеріальна допомога (код 393), вихідна допомога при скороченні (код 601).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 надані копії табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року, які підписані головним інженером ВП «Дебальцевська дистанція колії», головним бухгалтером, інженером з праці, виконавцем робіт (а.с. 24-28).

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року позивачем ОСОБА_1 за березень відпрацьовано 175 годин (175 годин простою), за квітень відпрацьовано 152 години (64 години простою), за травень відпрацьовано 159 годин (24 години простою), за червень відпрацьовано 159 годин (40 годин простою), за липень відпрацьовано 88 годин (16 годин простою), що узгоджується із відомостями, зазначеними в розрахункових листах за цей період.

Відомості, зазначені у розрахункових листах та табелях обліку використання робочого часу за березень-липень 2017 року відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року (в частині витребування доказів) відповідачем надано інформацію від 06 березня 2020 року за вих.. № 542 (а.с. 46) щодо відсутності на підконтрольній Україні території оригіналів кадрових та фінансових документів, наданих від виробничих підрозділів з непідконтрольної України території до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»; з 16 березня 2017 року від бухгалтерії ВП «Дебальцевська дистанція колії» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали первинних документів для нарахування та виплати заробітної плати.

Також, відповідачем надано довідку від 06 березня 2020 року № 542/2 (а.с.47) з якої вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 1456 грн 55 коп, до виплати належить 1158 грн 22 копійок (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 298 грн 33 коп). З період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Відповідно до відомості на виплату грошей № 16 за березень 2017 року ОСОБА_1 27 липня 2017 року отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1158 грн 22 коп (а.с. 48-49).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 11 лютого 2020 року (а.с.36), вбачається, що в березні 2017 року страхувальником – регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 40150216) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 4033 грн 31 коп, що узгоджується із розрахунковим листом за березень 2017 року про розмір нарахованої заробітної плати; з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Довідка про доходи № 542/2 від 06 березня 2020 року, видана відповідачем, як вбачається з її змісту, відповідно до постанови КМУ України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що свідчить про те, що в ній зазначені не всі суми, які могли бути нараховані відповідачем позивачу, оскільки відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки, що є предметом позову у цій справі, а тому зазначена довідка не спростовує нарахування відповідачем позивачу ОСОБА_1 в період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року сум заробітної плати у розмірі, зазначеному в розрахункових листах за цей період.

Отже, ця довідка не свідчить про те, що відповідачем не нараховувалась ОСОБА_1 заробітна плата в період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року в розмірі 29 447 грн 86 коп (30 606 грн 08 коп - 1158 грн 22 коп).

Суд не бере до уваги доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, щодо неотримання ОСОБА_1 заробітної плати за першу половину березня 2017 року, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження таких доводів позивачем до суду надано не було.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з другої половини березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 29 447 грн 86 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 29 447 грн 86 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року знаходився у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати його праці, зокрема в доведеній частині заборгованості, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надав копію довідки (а.с.29), відомості якої ставляться під сумнів відповідачем, що виготовлена на аркуші паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, за підписом, як в ній зазначено, головного інженера ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_3 , із змісту якої вбачається, що сума нарахованої позивачу заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року становить 33 816 грн 77 коп (за березень – 4033 грн 31 коп, квітень – 1698 грн 24 коп, травень – 608 грн 81 коп, червень – 4033 грн 31 коп, липень – 23443 грн 10 коп); сума до виплати за цей період часу складає 26 974 грн 93 коп. Відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 "Загальні вимоги до створення управлінських документів" розділу II "Документування управлінської інформації" Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55.

Відповідно до пунктів 1, 2 параграфу 2 "Бланки документів" розділу II "Документування управлінської інформації" цих Правил організаційно-розпорядчі документи оформляють на бланках. Розміщення реквізитів на бланку повинно відповідати ДСТУ 4163-2003. Зразки бланків затверджуються розпорядчим документом установи. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 параграфу 3 "Печатки" зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

Проте, надана позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог копія довідки, наявна на аркуші справи 16 наведеним вище вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 не відповідає, оскільки не містить зазначення підприємства, яке її видало, дати її видачі, не засвідчена печаткою, зважаючи на що не є належним, достовірним та достатнім доказом, отже не береться судом до уваги.

Суд зауважує, що припинення нарахування позивачу заробітної плати з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом

Доводи відповідача на втрату доступу до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця», в тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки з програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв`язку з їх знаходженням на непідконтрольній українській владі території не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати.

Посилання відповідача у відзиві на висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 відповідно до якого унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не спростовує висновків, яких дійшов суд, оскільки зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року (а.с. 50-58).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 29 447 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок сім) гривень 86 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 29 447 гривня 86 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 732 (сімсот тридцять дві) гривні 18 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений ст. 354 цього кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду виготовлений 22 травня 2020 року.

Суддя :