Рішення № 89381775, 22.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/490/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участі секретаря Колеснікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначила, що з 12 липня 2016 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року позивачку було звільнено з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати позивачці заробітну плату хоча і продовжував її нараховувати. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з березня по липень 2017 року у загальному розмірі 17 567 грн 83 коп. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року в розмірі 14 012 грн 49 коп. (з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с. 3).

Представник АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання, на виклик суду не з`явився, надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 51-52), в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- позивачу ОСОБА_1 необхідно було надати на підконтрольну територію України (м. Лиман) первинні та розпорядчі документи, що пов`язані з оплатою праці, за переліком за період з березня по 17 липня 2017 року; документи на виплату розрахункових позивача до регіональної філії «Донецька залізниця» не надходили; у відповідача відсутні можливості для виплати заборгованості ОСОБА_1 з заробітної плати;

- за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 933,70 грн., яка отримана у касі м. Лиман 27 липня 2017 року; станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період січень-липень 2017 року відсутня;

- виробничі підрозділи «Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» розташовані на непідконтрольній Україні території з огляду на що у відповідача відсутній доступ до первинних документів стосовно нарахування заробітної плати; з 16 березня 2017 року від бухгалтерії ВП «Дебальцевська дистанція колії» у м. Дебальцеве до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше;

- з березня 2017 року для працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» визначено початок простою, при цьому позивачем за період з березня по теперішній час не надано документів у підтвердження присутності на роботі на час простою (табель обліку використання робочого часу типової форми № П-5); заробітна плата виплачується працівникам за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах;

- надані позивачем папери складені після 16 березня 2017 року невідомими особами та не є належними та допустимими доказами у підтвердження позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив відповідача у справі (а.с. 63), згідно якої доводи письмового відзиву позивач вважає неспроможними, вказуючи, що первинні документи (які долучені до позовної заяви) були нею особисто відвезені до регіональної філії «Донецька залізниця» м. Лиман, номер справи 177. Тому свідчення відповідача про те, що такі документи від ОСОБА_1 до відповідача не надходили є неправдивими.

Доводи відзиву про те, що нею отримано у касі м. Лиман заробітну плату за період з 01 по 15 березня 2017 року в сумі 933, 70 грн. на думку позивача не відповідають дійсності, оскільки підпис в відомості їй не належить.

На підтвердження факту присутності на роботі на час простою з березня 2017 року по липень 2017 року позивачем відповідачу було надано оригінали табелів обліку використання робочого часу типової форми № П-5.

Також, неправдивими є доводи відповідача про те, що надані на підтвердження позову документи складені з порушенням вимог чинного законодавства України, папери складені після 16 березня 2017 року невідомими особами, на підтвердження чого позивачем надано копію довіреності приватного нотаріуса В.В. Бігун (а.с. 64).

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 (а.с. 4-9) перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала сигналістом 3 розряду виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки, особової картки працівника, особового рахунку (а.с. 10-13, 14, 22).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, повідомленням про вивільнення від 16 травня 2017 року, наказом (розпорядженням) про звільнення № 10964/ДН-ОС від 14 липня 2017 року (а.с. 10-13, 15-16).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наказом по ВП «Дебальцевська дистанція колії» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 149 від 13 лютого 2017 року (а.с. 17) у зв`язку з відсутністю матеріалів верхньої будови колії для виконання капітальних видів робіт у зимовий період (з монтажу, демонтажу та ремонту рейко-шпальної решітки) та запасних частин (для ремонту залізнично-будівельних машин), враховуючи неможливість виконання своїх посадових обов`язків в повному обсязі окремим працівниками дистанції колії, а також для економії фонду заробітної плати встановлено в Дебальцевській дистанції колії простій з 14 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року для працівників на посадах та професіях згідно додатку № 1 до наказу, у тому числі для сигналіста ОСОБА_1 (а.с. 17 зворот), встановлено щоденний графік роботи.

Наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 18).

Наказом в.о. начальника ВП «Дебальцевська дистанція колії» СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 20 березня 2017 року № 207 (а.с.19) встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників Дебальцевської дистанції колії з проведенням оплати з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно щоденого графіку роботи, встановлено щоденний графік роботи.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 надала копії довідки-розрахунку вихідної допомоги (а.с. 20, розрахунку оплати відпустки (а.с. 21), а також розрахункових листів (табуляграм) (а.с. 23-27), видача яких працівнику передбачена ст.110 КЗпП України, ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці» і які суд приймає як належні докази на підтвердження розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.

З розрахункових листів вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за березень 2017 року - 2711 грн 04 коп (до виплати 2155 грн 78 коп), за квітень 2017 року – 2089 грн 31 коп (сума до виплати – 1661 грн 38 коп), за травень 2017 року – 2185 грн 53 коп (сума до виплати – 1737 грн 89 коп), за червень 2017 року – 1099 грн 63 коп (сума до виплати – 874 грн 41 коп), за липень 2017 року – 8280 грн 45 коп (сума до виплати – 6632 грн 11 коп), загальний розмір заробітної плати складає 16 356 грн 96 коп (а.с. 23-27).

З розрахункових листів за березень - липень 2017 року вбачається, що до нарахованої заробітної плати входить оплата простоїв (код 340), а також компенсація за невикористану відпустку (код 308), матеріальна допомога (код 393), вихідна допомога при скороченні (код 601).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 надані копії табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року, які підписані головним інженером ВП «Дебальцевська дистанція колії», головним бухгалтером, інженером з праці, виконавцем робіт (а.с. 28-32).

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року позивачем ОСОБА_1 за березень відпрацьовано 175 годин (175 годин простою), за квітень відпрацьовано 152 години (152 години простою), за травень відпрацьовано 159 годин (159 годин простою), за червень відпрацьовано 159 годин (80 годин простою), за липень відпрацьовано 88 годин (16 годин простою), що узгоджується із відомостями, зазначеними в розрахункових листах за цей період.

Відомості, зазначені у розрахункових листах та табелях обліку використання робочого часу за березень-липень 2017 року відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2020 року (в частині витребування доказів) відповідачем надано довідку від 03 березня 2020 року № 508/2 (а.с.53), з якої вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 1174 грн 20 коп, до виплати належить 933 грн 70 копійок (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 240 грн 50 коп). З період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Відповідно до відомості на виплату грошей № 16 за березень 2017 року ОСОБА_1 27 липня 2017 року отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 933 грн 70 коп (а.с. 54-55).

Згідно розрахунку відповідача (а.с. 56) розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 226,72 грн., середньомісячної заробітної плати – 4704,44 грн., середня норма годин на 2017р. – 166,00, порівняльний середньомісячний заробіток: розрахунковий / місячний = 0,00 грн. / 4704,00 грн.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 11 лютого 2020 року (а.с.39), вбачається, що в березні 2017 року страхувальником – регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 40150216) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 2711 грн 04 коп, що узгоджується із розрахунковим листом за березень 2017 року про розмір нарахованої заробітної плати; з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Довідка про доходи № 508/2 від 03 березня 2020 року, видана відповідачем, як вбачається з її змісту, відповідно до постанови КМУ України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що свідчить про те, що в ній зазначені не всі суми, які могли бути нараховані відповідачем позивачу, оскільки відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки, що є предметом позову у цій справі, а тому зазначена довідка не спростовує нарахування відповідачем позивачу ОСОБА_1 в період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року сум заробітної плати у розмірі, зазначеному в розрахункових листах за цей період.

Отже, ця довідка не свідчить про те, що відповідачем не нараховувалась ОСОБА_1 заробітна плата в період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року в розмірі 15 191 грн 76 коп (16365 грн 96 коп - 1174 грн 20 коп).

Суд не бере до уваги доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, щодо неотримання ОСОБА_1 заробітної плати за першу половину березня 2017 року, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження таких доводів позивачем до суду надано не було.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з другої половини березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 15 191 грн 76 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 15 191 грн 76 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року знаходилась у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати її праці, зокрема в доведеній частині заборгованості, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надала копію довідки (а.с.33), виготовлену на аркуші паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, за підписом, як в ній зазначено, головного інженера ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_3 , із змісту якої вбачається, що сума нарахованої позивачу заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року становить 17 561 грн 83 коп (за березень – 2711 грн 04 коп, квітень – 2089 грн 31 коп, травень – 2185 грн 53 коп, червень – 2185 грн 53 коп, липень – 8390 грн 42 коп); сума до виплати за цей період часу складає 14012 грн 49 коп. Відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Як вбачається із змісту відзиву, АТ «Укрзалізниця» не визнає обставини, зазначені у вказаній довідці та посилається на її невідповідність вимогам діючого законодавства щодо оформлення документів.

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 "Загальні вимоги до створення управлінських документів" розділу II "Документування управлінської інформації" Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55.

Відповідно до пунктів 1, 2 параграфу 2 "Бланки документів" розділу II "Документування управлінської інформації" цих Правил організаційно-розпорядчі документи оформляють на бланках. Розміщення реквізитів на бланку повинно відповідати ДСТУ 4163-2003. Зразки бланків затверджуються розпорядчим документом установи. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 параграфу 3 "Печатки" зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

Проте, надана позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог копія довідки, наявна на аркуші справи 16 наведеним вище вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 не відповідає, оскільки не містить зазначення підприємства, яке її видало, дати її видачі, не засвідчена печаткою, зважаючи на що не є належним, достовірним та достатнім доказом, отже не береться судом до уваги.

Суд зауважує, що припинення нарахування позивачу заробітної плати з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом

Доводи відповідача на втрату доступу до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця», в тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки з програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв`язку з їх знаходженням на непідконтрольній українській владі території не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 15 191 (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто одна) гривня 76 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 15191 гривня 76 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 727 (сімсот двадцять сім ) гривень 08 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений ст. 354 цього кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду виготовлений 22 травня 2020 року.

Суддя :