Рішення № 89380609, 12.05.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2207/19

Провадження №2/541/124/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 травня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Куцин В.М.,

секретаря судових засідань Євдокимової Н. Ю.

з участю представника позивача, адвоката Ковердяєвої Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування заборгованості .

Обгрунтовуючи уточнену позовну заяву вказувала, що 21 вересня 2012 року між нею та АТ КБ «Приват Банк» було укладений кредитний договір відповідно до якого АТ КБ «Приват Банк» надав їй кошти у розмірі 13100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Через її неплатоспроможність АТ КБ «Приват Банк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором. 08 вересня 2017 року Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволено частково, стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором в розмірі 21892,47 грн. та видано виконавчий лист.

Згідно довідки Миргородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби від 22.08.2019 № 13656 з її пенсії кожного місяця відраховується сума коштів для погашення заборгованості та виконавчий збір.

Проте, на її адресу і надалі надходять повідомлення від АТ КБ «Приват банк» відносно заборгованості перед ними.

Так, згідно Довідки від 07.02.2019 року № 22261544/13686784 заборгованість перед АТ КБ «Приват банк» складає 119663,73 грн. заборгованість виникла на підставі угоди № SAMDNWFC00010015931. від 02.10.2014 року, проте їй не відомо про укладення такої угоди, не зрозуміло у якій сумі було саме тіло кредиту, адже згідно зазначеної вище довідки кредитний ліміт складає 0.00 грн.

Крім того, згідно довідки від 07.02.2019 року № 22261544/13686784 штраф за порушення кредитних процедур складає 3828,31 грн.

При вивченні кредитного договору вона помітила, що в Договорі закладені приховані та незрозумілі їй як споживачу платежі, які прямо не вказані в пунктах договору, а приховані через численні відсилання до інших пунктів і так 4, 5 разів.

Такі умови кредитного договору є незрозумілими їй як споживачу та несправедливими, оскільки не можуть бути усвідомленими та самостійно пораховані.

Враховуючи те, що вона не змогла порахувати чи правильно банк нараховує платежі за кредитом і оскільки вона не розуміє багато пунктів договору - вони незрозуміло прописані, тому звернулась до банку із заявою надати роз`яснення з оплати і зарахування її коштів. На свою заяву отримала формальну відповідь, в якій Банк не зміг точно вказати для не сукупну вартість кредиту, ні залишок заборгованості за договором, ні пояснити на яких підставах банк змінював відсоткову ставку, ні на яких підставах банк зараховує комісію.

Не надавши інформацію, яка необхідна для належного виконання договору, банк порушує її права позичальника та умови договору відповідно до якого банк зобов`язується забезпечити позичальника консультаційними послугами з питань виконання договору.

Вважає, що при укладенні та виконанні Договору відповідач допустив порушення її прав, як споживача фінансових послуг, за захистом яких вона змушена звернутись до суду.

Просила визнати недійсною Угоду № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014, та угоду № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017 , скасувати заборгованість на підставі угод у розмірі 119663,73 грн. та у розмірі 3828,31 грн.

Відповідно до ухвали судді від 11 жовтня 2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору та скасування заборгованості та призначено підготовче засідання .

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року заявлене клопотання представника позивача, адвоката Ковердяєвої Л.В. про витребування з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» належно посвідчених копій угод № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 та № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017 укладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 задоволено.

31 жовтня 2019 року відповідачем поданий відзив, в якому він зазначає, що до видачі кредиту сторонам була надана повна інформація про умови кредитування, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформленні договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення тощо. У відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, дана норма закону надає право сторонам у договорі врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. При укладенні кредитного договору між сторонами досягнуто всіх істотних умов відповідно до ст. 628,638 ЦК України, що підтверджується їх особистими підписами, а також дані договори укладалися сторонами добровільно, на підставі власного волевиявлення, без застосування з боку Банку будь-якого впливу чи тиску. Вважав, що позивач пропустив строки позовної давності, який відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа і довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи те, що у відповідності до ст. 215 ЦК України та п.8 постанови Пленуму Верховного суду №9 від 06.11.2009 року, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами саме на момент вчинення такого правочину вимог встановлених ст. 203 ЦК України та те, що договір укладено 21.09.2012 року, вважав, що позовна заява подана з пропуском строків позовної давності та просив застосувати відповідні правові наслідки, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 січня 2020 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Ковердяєва Л.В. в судовому засіданні просила задовільнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, визнати недійсними угоди №SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 та № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017 та скасувати по них заборгованість, оскільки позивач угоди не підписувала, кошти по спірним угодам від Банку не отримувала, позивачу стало відомо про їх існування після отримання листа АТ КБ «ПриватБанк» від 07.02.2019. З часу коли стало відомо про існування спірних угод строки позовної давності не минули.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона дійсно брала в 2012 році кредит для своєї подруги . Відповідно до рішення суду з її пенсії стягується заборгованість по цьому кредиту. Після 2012 року вона не укладала з банком будь-яких угод, кошти не отримувала, крім кредиту заборгованість по якому сплачує на підставі рішення суду. З листа, направленого АТ КБ «ПриватБанк», їй стало відомо про існування заборгованості по угодам, які вона не укладала, просила їх визнати недійсними та скасувати заборгованість.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, направив заяву на адресу суду заяву, просив справу розглянути у його відсутність (а.с. 87).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват Банк» був укладений кредитний договір відповідно до якого АТ КБ «Приват Банк» надав їй кошти у розмірі 13100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

08 вересня 2017 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 21.09.2012 в розмірі 21892,47 грн. (а.с. 8-9).

Згідно довідки Миргородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби від 22.08.2019 № 13656 на виконанні перебуває виконавче провадження №5644805 з виконання виконавчого листа №2/541/740/2017, виданого 20.02.2018 року Миргородський міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 21892,47 грн. Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.06.2018 з доходу ОСОБА_1 стягнуті кошти за період з 27.07.2018 по 24.07.2019 (а.с. 10).

Згідно Довідки від 07.02.2019 року № 22261544/13686784 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приват банк» складає 119663,73 грн. заборгованість виникла на підставі угоди № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 року та на підставі угоди № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017(а.с.88).

На виконання ухвали суду від 27 листопада 2019 року відповідачем надані документи: анкета – заява про приєднання до Умов та Правил банківських послуг від 21.09.2012, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», що підтверджує факт укладення 21.09.2012 кредитного договору між сторонами, та в зв`язку з виниклою заборгованістю по вказаному договору ухвалене рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 вересня 2017 року та видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні. Належно посвідчених копій угод № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 та № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017 укладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 чи їх оригіналів суду не надано.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням статтей 526, 527, 530 ЦК України , банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах , встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Всупереч вимог ст. 81 ЦПК України відповідачем не надані суду угода № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 року на підставі якої ОСОБА_1 отримала позику, угода № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017, докази відкриття в банку рахунків по вказаних угодах, доказів отримання грошових коштів (кредиту) та доказів про розмір кредитних коштів наданих відповідачем на підставі спірних угод.

Надані на підтвердження своїх заперечень відповідачем пояснення про підстави та обставини укладення угоди № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 року та угоди № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017, виписка по банківському рахунку ОСОБА_1 (а.с. 64,56-59) на думку суду не являється належними та допустимими доказами, що беззаперечно підтверджують укладення між сторонами по справі кредитного договору, відповідно до вимог ст. 1054,1055 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 січня 2018 року справа №161/16891/15-ц.

У відповідності до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

В свою чергу, згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовільнити. Визнати недійсною угоду №SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 (картка універсальна Голд) та угоду № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017 (штраф за порушення кредитних процедур), укладених між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи положення ст. 216 ЦК України про наслідки недійсності правочину необхідно скасувати заборгованість за угодою № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 (карта універсальна Голд) в розмірі 119663 грн. 73 коп. та заборгованість за угодою № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017(штраф за порушення кредитних процедур) в розмірі 3828 грн. 31 коп.

Твердження відповідача щодо пропущення строку позовної давності спростовуються доказами , що надані позивачем ОСОБА_1 а саме: довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 07.02.2019 року після отримання якої їй стало відомо про існування спірних угод (а.с. 88).

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог – що зумовлює стягнення з відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави, судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп. від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду, пропорційно до задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 266, 268, 273,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити.

Визнати недійсною угоду №SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 (картка універсальна Голд) та угоду № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017 (штраф за порушення кредитних процедур), укладених між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 .

Скасувати заборгованість за угодою № SAMDNWFC00010015931 від 02.10.2014 (карта універсальна Голд) в розмірі 119663 грн. 73 коп.

Скасувати заборгованість за угодою № SAMDN86000745754586 від 24.03.2017(штраф за порушення кредитних процедур) в розмірі 3828 грн. 31 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави, судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість)грн. 80 коп. від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення і не пізніше дня закінчення карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села В. Будаківка Миргородського району, Полтавської області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 групи, рнокпп НОМЕР_1 .

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» 49094 вул. Набережна Перемоги,50 місто Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570.

Повне судове рішення складене 21 травня 2020 року.

Суддя: В. М. Куцин