Ухвала суду № 89378485, 12.05.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/6035/12

Провадження 4-с/357/1/20

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання – Нізова А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Біла Церква Київської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання дій неправомірними та такими, що порушують права заявника, скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. про опис та арешт майна, заборону проведення реалізації майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною скаргою, мотивуючи її наступним.

08.06.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було розглянуто справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, рішенням у якій стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кошти в розмірі 529 052,69 грн.

04.11.2019 року на підставі вищевказаного рішення та виконавчого листа було відкрито виконавче провадження ВП60473015 Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П.

04.11. 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. у рамках даного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника, відповідно до яких постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах), в тому числі карткових та депозитних, як в національній так і в іноземній валюті та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику а також було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу у Київській області Голяченка І.П. про опис та арешт майна боржника від 18.12. 2019 року, проведено опис квартири АДРЕСА_1 , що є власністю скаржника та знаходиться в іпотеці у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Опис майна був проведений без попередження приватним виконавцем та без огляду самої квартири.

14.05. 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір №014/10-01/74/8780.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14.05.2007 року було укладено договір іпотеки. Згідно з умовами договору іпотеки в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 .

Опис квартири є першою стадією для її реалізації, але на даний час діє мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо реалізації майна по валютним кредитам, скаржник зазначає, що його квартира підпадає під дію даного Закону.

Скаржник також вважає, що приватним виконавцем Голяченко І.П. навмисно не перевірено можливість реалізації квартири на час дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та проведено незаконно опис квартири для подальшої її реалізації.

Скаржник просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. неправомірними та такими, що порушують права скаржника, скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. по ВП № 60473015 від 18.12.2019 р. про опис та арешт майна (коштів) боржника, заборонити приватному виконавцю виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. по ВП № 60473015 проводити реалізацію належну ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України».

Ухвалою суду від 27.12.2019 року було відкрито провадження по даній скарзі (а.с.13).

30.01.2020 року на адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. надійшов відзив на скаргу, разом із підтвердженням його направлення скаржнику. У відзиві той зазначив, що повністю заперечує проти задоволення скарги з наступних підстав.

Свою правову позицію скаржник мотивує тим, що проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно боржника (іпотекодавця) суперечить Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходи примусового виконання рішень визначені ст.10 Закону України «Про виконавче провадження». Одним із заходів примусового виконання рішень звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частиною першою ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Отже, арешт та вилучення майна боржника є лише складовою процедури звернення стягнення на майно боржника.

Порядок накладення арешту та вилучення майна (коштів) боржника визначено ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною другою цієї статті Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до п.1.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно з ст.4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно з ст.5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права с зернения стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без власника).

Крім того, згідно з п.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Приватним виконавцем було здійснено перевірку майнового стану боржника ОСОБА_1 , та встановлено, що боржнику на праві приватної власності належить наступне нерухоме житлове майно: 1) 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з яких 1/3 частина квартири належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 13.03.1993 року, виданого Державним комунальним підприємством «Житлофонд» Мінського району м.Києва, розпорядження №7 від 13.03.1993 року та 1/6 частина квартири належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №8-61 від 13.01.2011 року Київською державною нотаріальною конторою №11; 2) квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу №1-1413, від 14.05.2007 року посвідченого Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою; 3) квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування №4343 від 07.10.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Кезелею В.І.

Враховуючи вищенаведене, вважає, що боржник не вірно дійшла висновку про те, що дії приватного виконавця щодо проведення опису та арешту нерухомого майна боржника суперечать нормам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки у боржника у власності наявне інше нерухоме житлове майно, а таким чином її зобов`язання перед стягувачем не охоплюються дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с.23-28).

04.02.2020 року на адресу суду від представника заінтересованої особи – АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на скаргу, разом із підтвердженням його направлення скаржнику. У скарзі той зазначив, повністю заперечує проти задоволення скарги (а.с.152).

14.05.2020 року в судове засідання скаржник не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, засобами електронного зв`язку на адресу суду направила заяву про розгляд скарги за її відсутності. Вимоги підтримує в повному обсязі, просила скаргу задовольнити (а.с.178).

14.05.2020 року в судове засідання приватний виконавець виконавчого округу у Київській області Голяченка І.П. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив (а.с.174).

14.05.2020 року в судове засідання представник заінтересованої особи – АТ «Райффайзен Банк Аваль» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, засобами електронного зв`язку на адресу суду направив заяву про розгляд скарги без його участі. (а.с.159).

В зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалюючи рішення у даній справі суд враховує, що, відповідно до ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, право на судовий захист, встановлене ст.55 Конституції України, не може обмежуватись навіть за умови оголошення надзвичайної ситуації та карантину.

Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку про те, що вимоги скарги не ґрунтуються на законі та вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.05. 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір №014/10-01/74/8780, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14.05.2007 року було укладено договір іпотеки (а.с.37-42).

Судом встановлено, що 08.06.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було розглянуто справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кошти в розмірі 529 052,69 грн.

04.11.2019 року на підставі вищевказаного рішення та виконавчого листа було відкрито виконавче провадження ВП60473015 Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. (а.с.34-35, 55).

04.11. 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. у рамках даного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.65-66).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу у Київській області Голяченка І.П. про опис та арешт майна боржника від 18.12. 2019 року, проведено опис квартири АДРЕСА_1 , що є власністю скаржника та знаходиться в іпотеці у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборонвідчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності належить наступне нерухоме житлове майно: 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з яких 1/3 частина квартири, належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 13.03.1993 року виданого Державним комунальним підприємством «Житлофонд» Мінського району м.Києва, розпорядження №7 від 13.03.1993 року та 1/6 частина квартири належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №8-61 від 13.01.2011 року Київською державною нотаріальною конторою №11; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу №1-1413, від 14.05.2007 року посвідченого Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування №4343 від 07.10.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Кезелею В.І. (а.с.130-134).

Розглядаючи дану справу суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходи примусового виконання рішень визначені ст.10 Закону України «Про виконавче провадження». Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частиною першою ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з п.1.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно з ст.4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно з ст.5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Проте, матеріалами справи підтверджується відсутність вказаної умови у спірних правовідносинах оскільки у власності заявника наявне й інше нерухоме майно.

Крім того, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права с зернения стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без власника).

Крім того, згідно з п.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Таким чином, правових підстав для задоволення скарги у суду немає.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст.259-260, 353, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання дій неправомірними та такими, що порушують права заявника, скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу у Київській області Голяченко І.П. про опис та арешт майна, заборону проведення реалізації майна - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12.05.2020 року.

СуддяВ. П. Цукуров