Ухвала суду № 89375274, 19.05.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6035/17

№ 1-кп/183/1057/20

У Х В А Л А

19 травня 2020 року колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

суддів Майної Г.Є.,

Сороки О.В., секретаря Гамаскової Н.А.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12017040350002500 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених п.5 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України,

за участю прокурора Дахно М.М.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

захисника Береста О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И ЛА :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , злочинів, передбачених п.5 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив відвід прокурору Дахно М.М., який він мотивував тим, що вона приймала раніше участь в даному кримінальному провадженні, також просив направити кримінальне провадження до іншого суду, мотивуючи його недовірою до всього складу Новомосковського міськрайоного суду Дніпропетровської області.

Захисник обвинуваченого - адвокат Берест О.М. просив вирішити заявлені його підзахисним клопотання на розсуд суду.

Прокурор проти заявленого їй відводу та направлення даного кримінального провадження до іншого суду заперечувала, вважаючи його необґрунтованим.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала думку прокурора.

Суд, вислухавши заявлені клопотання, думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року констатовано, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».

В судовому засіданні встановлено, що дійсно при розгляді судом першої інстанції, у іншому складі суду, прокурор Дахно М.М. приймала участь у даному кримінальному провадженні до ухвалення вироку судом присяжних Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області - 31.10.2019 року у складі головуючого судді Олійника А.В., судді Городецького Д.І., присяжних Волошиної В.М., Устименко К.В., Нортенко О.М.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КПК України передбачений вичерпний перелік обставин, які виключають участь прокурора у кримінальному провадженні. Обставини вказані обвинуваченим, якими він мотивує своє клопотання про відвід, базуються на висловлених припущеннях, що не може бути прийнято судом і бути розцінено, як такі що викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора Дахно М.М.. Крім того, ч.2 ст.77 КПК України передбачено, що попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, як прокурора не є підставою для його відводу, а тому колегія суддів вважає заявлений відвід не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про направлення даного кримінального провадження до іншого суду, колегія суддів вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки будь яких доказів наявності обставин які викликають сумніви обвинуваченим ОСОБА_1 не надано, і базуються на висловлених припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.35,75,76,77, 81,94 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про направлення даного кримінального провадження до іншого суду - відмовити.

В задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурору Дахно М.М. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О.В. Болкарьова

Суддя О.В. Сорока

Суддя Г.Є. Майна