Ухвала суду № 89375252, 19.05.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3356/19

№ 1-кп/183/578/20

19 травня 2020 року м. Новомосковськ

Колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Олійника А.В., суддів – Городецького Д.І., Болкарьової О.В., секретаря судового засідання - Бабенко Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040350000604 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2003 року народження, не працюючого, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора - Шаповала А.М.,

захисника - Вислоцької Г.О.,

представника потерпілого - Іванова М.М.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

В судовому засіданні колегією суддів поставлено на розгляд питання доцільності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу та його продовженні продовжують існувати.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник Іванов М.М., кожен окремо, підтримали думку прокурора.

Захисник Вислоцька Г.О. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів враховує: тяжкість інкримінованого злочину, який віднесено до категорії особливо тяжких, а також ступень відповідальності за нього, відсутність у ОСОБА_1 стійких соціальних зв`язків, оскільки він суспільно корисною працею не займається, підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб суду не надано, так само як і не надано підтверджень неможливості його утримання під вартою, внаслідок чого необхідно запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, тому відповідно до вимог статей 177, 178 КПК України, з метою об`єктивної можливості забезпечення розгляду зазначеного кримінального провадження необхідно продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ніякий, з передбачених більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, перестали існувати.

Колегія суддів також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з під варти ОСОБА_1 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 16 липня 2020 року включно.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

С У Д Д І :

Олійник А.В. Городецький ОСОБА_3 . Болкарьова О.В.