Ухвала суду № 89374915, 19.05.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6772/19

Провадження № 1-кп/204/288/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Дубової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Торопчиної-Агалакової С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду перебуває дане кримінальне провадження.

Прокурор Васик М.М. в судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк обраного запобіжного заходу закінчується 21 травня 2020 року. В обґрунтування клопотання зазначив, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений раніше є неодноразово судимим, останній раз 26 лютого 2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27 березня 2019 року звільнений по відбуттю строку покарання, тобто має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, крім того, на теперішній час ОСОБА_2 є також обвинуваченим у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, обвинувальний акт щодо якого перебуває на розгляді у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. Також, ОСОБА_2 будь-яких осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зав`язків, у зв`язку з чим є достатньо підстав вважати, що обвинувачений усвідомлюючи невідтворність покарання, за яке законом передбачене виключне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, з метою уникнення від відповідальності за вчинене може переховуватися від суду. Таким чином, встановлені достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, обвинувачений схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має офіційного місця роботи, що свідчить по відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя обвинуваченого, тому є всі підстави вважати, що обвинувачений у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити інші, в тому числі корисливі кримінальні правопорушення. Таким чином,обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, його тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, належну поведінку обвинуваченого та запобіганню вищевказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , до теперішнього часу не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник Торопчина-Агалакова С.О. просить суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначила, що клопотання прокурора нічим не відрізняється від аналогічного клопотання, датованого 09 серпня 2019 року і постійно зазначається що існують якісь ризики. Вона наполягає перед судом про домашній арешт і хоче сказати, що домашній арешт у даному випадку доречний і законний. Затримання обвинуваченого було незаконним, оскільки ст. 208 КПК України повинна бути застосована безпосередньо на місці злочину. Його затримали і навіть адвокат ні слова не сказав. Не написав жодного клопотання і не зробив навіть помітки на протоколі. Обвинувачений незаконно затриманий з 09 серпня 2019 року. Апеляційний суд дійсно підтримав позицію щодо існування ризиків, але формально. Це формальна ухвала суду і таких ухвал багато. ЄСПЛ вже втомився писати про порушення прав людини при визначенні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такі порушення є системними. ЄСПЛ взагалі писав, що знаходження під вартою до вироку в України прирівнюється до відбування покарання. Наявні підстави для складання скарги ОСОБА_2 у ЕСПЛ. Просить суд все ж таки оцінити незаконний протокол затримання за ст. 208 КПК України з точки зору закону. Сторона обвинувачення каже про ризики, але це тільки припущення. І вона знає, що у суду не може бути довіри до людини, яка була у розшуку. Але кожного разу коли ОСОБА_2 притягався до кримінальної відповідальності, він жодного разу не тікав, не ховався від розшуку та покірно йшов на відбування покарання. Навіть свідок зараз заявила, що ОСОБА_2 був відвертим з поліцією і одразу сказав де знаходиться автомобіль. Він співпрацює з правоохоронними органами. Завжди з`являвся на допити. Сторона обвинувачення не може довести, що ОСОБА_2 бігав від поліції. Якщо зараз буде домашній арешт – ОСОБА_2 буде з`являтися на допити. Минулого разу з`ясувалося, що у нього є автомобіль, щоб з`являтися до суду. Жодне процесуальне рішення не може виноситись на припущенні. Те, що він буде втікати – це припущення. Зазначає, що конкретні ризики не перелічені зараз. Досудове розслідування закінчено, судове розслідування підходить до закінчення. В клопотанні зазначено, що існує ризик того, що ОСОБА_2 знов піде на скоєння злочину, але є свідки, які надали характеристики ОСОБА_2 , які свідчать про те, що ОСОБА_2 працелюбна людина, допомагає матері, племінниці. Він не одружений, але має родину. У нього є постійне місце проживання – він зареєстрований 25 років за однією адресою. Суд повинен це врахувати. ОСОБА_2 є де працювати і наявні способи заробітку без злочинів. ОСОБА_2 змінив своє відношення до життя та до злочинів. Прокуратура не надає нових ризиків з серпня 2019 року. Характеристика з місця роботи теж характеризує ОСОБА_2 , як свідому людину, яка може працювати. У Бабушкінському суді є також кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 .. Там наявні підроблені докази. В цьому проваджені не буде обвинувального вироку через сфальсифіковані слідством докази. Цей довід є теж не аргументованим. Просить суд з цих підстав зламати цю практику та змінити ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт, не застосовуючи тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав адвоката. Вважає, що його сторона обвинувачення позбавляє волі виключно на припущеннях. Він раніше скоював злочини, але зараз він не викрадав машину потерпілої. У нього не було такої цілі. Він її купив. Просить застосувати до нього цілодобовий домашній арешт. Він бажає заробляти гроші, якщо призначать нічний домашній арешт. Навіть при цілодобовому домашньому арешті його підтримають родичі. Він знайде можливість, як заробити і вдома.

Заслухавши клопотання, думки учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 21 травня 2020 року. Отже, до спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим, а тому слід вирішити питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 ч. 1 вказаної статті. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011року, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Розглядаючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 21 травня 2020 включно.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, при цьому вважає доведеним існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, та які на теперішній час залишаються актуальними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутого щодо заявника обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, будучи офіційно не працевлаштованим, раніше є неодноразово судимим.

Так, вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70, 75 КК України ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі строком 4 роки з іспитовим строком 3 роки, а вже 08.09.2010 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Звільнений умовно достроково 30.07.2013 року. Невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 27 днів.

05.08.2014 року обвинувачений знов вчиняє злочин та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна.

27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання.

На сьогодні обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, який, згідно обвинувачення вчинений 03.08.2019 року.

Також, на розгляді в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Зазначені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що не зважаючи на умовно дострокове звільнення останнього з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 продовжував вчиняти кримінальні правопорушення більшість з яких пов`язана з незаконним заволодінням транспортними засобами.

Таким чином, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, перевіряє принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летьє проти Франції»).

Крім того, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особи піддається кримінальному преслідування («Бекчив проти Молдови §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, усвідомлюючи невідтворність покарання за яке законом передбачене виключне покарання у вигляді позбавлення волі, наявність кримінального провадження в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, з метою уникнення відповідальності за вчинене останній може переховуватися від суду.

Судом, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються й інші обставини, а саме вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність постійного офіційного місця роботи та його майновий стан, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, ризик повторення протиправної поведінки.

Суд звертає увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України та відбував покарання в місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе не зробив і знову обвинувачується у вчинення аналогічного умисного злочину проти власності, що свідчить про його негативну репутацію та схильність до злочинної діяльності, що жодним чином не свідчить про належну процесуальну поведінку ОСОБА_2 на сьогодні та спростовує відомості про його позитивну репутацію.

Зазначені вище обставини, на думку суду, дають достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі, він може вчинити активні дії спрямовані на переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Наведені у судовому засіданні обвинуваченим та його захисником обставини наявності у обвинуваченого постійного місця проживання за межами м. АДРЕСА_1 , де здійснюється судовий розгляд даного кримінального провадження, та міцних соціальних зв`язків у місці проживання, позитивної характеристики, вищезазначених доводів прокурора не спростовують.

Суд не приймає доводи обвинуваченого за захисника про те, що обвинувачений не буде переховуватись від суду, оскільки він не перебував у розшуку, завжди співпрацював з органом досудового розслідування та буде з`являтися до суду, а також не буде вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки він є працелюбна людина, допомагає матері, племінниці. Він не одружений, але має родину. У нього є постійне місце проживання – він зареєстрований 25 років за однією адресою. Обвинуваченому ОСОБА_2 є де працювати і наявні способи заробітку без злочинів. ОСОБА_2 змінив своє відношення до життя та до злочинів, оскільки, на думку суду, це лише спосіб захисту, який направлений саме на зміну умов запобіжного заходу.

Суд зазначає, що надані позитивні характеристики стороною захисту на обвинуваченого не відображають особу останнього станом на момент вчинення злочинів, носять ретроспективний характер.

З приводу того, твердження захисника про те, що обвинуваченого незаконно 09 серпня 2019 року було в порядку ст. 208 КПК України затримано, то слід зазначити, що слідчий суддя при застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірив і надав належну оцінку зазначеному доказу та прийняв рішення, яке набрало чинності.

Крім того, питання щодо можливості застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого в судовому засіданні вирішується з урахуванням ризиків, які існують саме на час розгляду відповідного клопотання.

Оцінюючи в сукупності відносно обвинуваченого всі обставини, зазначені в ч.1. ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

Крім того, питання про продовження запобіжного заходу вирішено за наявності клопотання прокурора, при цьому суд не автоматично, а перевіривши обґрунтованість підстав для його застосування, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у ст. 29 Конституції України, прийшов до висновку про обґрунтованість продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника Торопчиної-Агалакової С.О. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічній період доби, є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2019 року розміром застави у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 липня 2020 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до двох місяців виконувати наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Попередити ОСОБА_2 , що у разі внесення застави та невиконання таких обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов