Рішення № 89374316, 29.04.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/1556/20

Провадження № 2/210/1237/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" квітня 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що 02.01.2005 року, працюючи у відповідача, в сортопрокатному цеху № 1 по професії – слюсарем – ремонтником 5 розряду, виконуючи роботу згідно змінного завдання, виконував на стенді дільниці перевалки клітей зборку вертикальної кліті в результаті один з рим – болтів зірвався та підвіскою верхньої опори валка вдарило його по першому пальцю правої кисті, заподіявши йому травматичне відсічення першого пальця на рівні основної фаланги. Висновком МСЕК йому вперше та безстроково 20.04.2005 року встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності в зв`язку з трудовим каліцтвом. від нещасного випадку він переносить моральні страждання, фізичну біль. Позивач зазначає, що від нещасного випадку отримав тяжку травму правої руки, переносив нестерпну біль, щодня в лікарні проходив перев`язки, приймав обезболюючі препарати, в зв`язку із ампутацією пальця мав великі труднощі в побуті. Спричинену моральну шкоду від нещасного випадку оцінює в розмірі 200 000 гривень та вважає, що ця сума якимось чином зможе компенсувати страждання та переживання, дасть можливість пройти хороший курс лікування, що в свою чергу покращить моральний стан.

Крім того, позивач зазначає, що в 2015році звернувся до суду із позовом до Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди спричиненої нещасним випадком який стався при виконанні трудових обов`язків на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 02.01.2005 року (Справа № 210/5023/15-ц). Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.12.2015 року позовні вимоги позивача до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м.Кривому Розі про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь 10 000,00 грн. за спричинену моральну шкоду, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.12.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2016 року касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду було відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.12.2015 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Тому позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» 200 000 гривень за спричинену моральну шкоду, в зв`язку з ушкодженням його здоров`я.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши 01.04.2020 р. копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду за вх.. № 9055/20, 15.04.2020 р. тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 17.03.2020 р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні, додатково зауваживши, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вважає, що враховуючи час настання нещасного випадку (02.01.2005 року), Відповідачем в даному випадку має бути УВД ФСС України в Дніпропетровській області, оскільки позивач працював на умовах трудового договору, тобто був застрахованою особою в розумінні приписів Закону України № 1105-XIV.

Крім того, рішенням від 24.12.2015 року у справі 210/5023/15-ц, де позивачем був ОСОБА_1 , а відповідачем Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі – Фонд) було стягнуто на користь Позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000,00 гривень. В той же час, ухвалою від 20.04.2016 року апеляційну скаргу Фонду Апеляційним судом Дніпропетровської області – відхилено. Таким чином, стягнуто 10 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 . Керуючись нормою частини 5 статті 23 Цивільного кодексу України, тому вбачають, що моральна шкода відшкодовується одноразово. Тому, повторне звернення з вимогами відшкодування шкоди –незаконне.

Суд, дослідивши письмові докази цивільної справи, відзиви відповідачів, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із трудової книжки позивача встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий до відповідача 01.04.1998 р. слюсарем – ремонтником 5 розряду в сортопрокатному цеху № 1 в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Звільнився позивач 26.12.2014 року (а.с.7-10).

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку складеного 05.01.2005 року позивач працюючи у відповідача слюсарем – ремонтником 5 розряду. 02.01.2005 року виконуючи роботи згідно змінного завдання та під час виконання вказаних робіт отримав ушкодження здоров`я - травматичне відсічення першого пальця правої кисті на рівні основної фаланги (а.с.11-12).

Висновком медико – соціальної експертної комісії від 20.04.2005року позивачу було первинно та на безстроковий термін встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності від нещасного випадку (а.с.13)

Згідно виписного епікризу позивач перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в період часу з 02.01.2005 року по 17.01.2005 року. Відповідно до епікризу позивачу встановлено діагноз травматичне відсічення 1 пальця правої кісті на рівні основної фаланги. Порушення функціонування правої кісті 2 ступеня (а.с.14).

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що право позивача на відшкодування шкоди від нещасного випадку, включаючи і моральної шкоди виникло 20.04.2005 року, після первинного освідчення у МСЕК. На час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди від нещасного випадку діяв Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV (з уточненнями та доповненнями) норми якого є спеціальними.

Статтями 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності» був передбачений порядок відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Позивач звертався до суду із позовом про стягнення з Фонду соціального страхування від нещасних в випадків моральної шкоди в зв`язку із нещасним випадком який стався 02.01.2005 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.12.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2016 року касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду було відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.12.2015 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Відповідно до статті 173 КЗпП України, яка була чинна на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В зв`язку із відмовою позивачу у відшкодуванні моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, право позивача на відшкодування морально шкоди від нещасного випадку який стався із ним 02.01.2005 року, не втрачено та не порушено, оскільки такий обов`язок був передбачений ст. 173 та 237-1 КЗпП України.

Правова позиція щодо даного питання викладена у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди в зв`язку з втратою працездатності, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вже самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності в результаті трудової діяльності на підприємстві Відповідача, йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці» обов`язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця. Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову відсутність висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України суд може самостійно визначати наявність чи відсутність факту спричинення моральної шкоди, а також визначати розмір відшкодування.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої ушкодженням здоров`я, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно – правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз`яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати саме відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що призвело до ушкодження його здоров`я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

За таких обставин, вимоги Позивачки до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству. В судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивачу була заподіяна шкода, він отримав ушкодження здоров`я, втратив професійну працездатність в розмірі 20 відсотків, в зв`язку з негативними фізіологічними змінами - відсічення першого пальця правої кисті на рівні основної фаланг у позивача виникли незворотні зміни в організмі, тому для нього це було нервовим потрясінням, які не потребують доказів, все це спричиняє йому моральні страждання.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивачу вже компенсовано моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., які було стягнуто рішенням суду від 24.12.2015 року з Фонду соціального страхування від нещасних випадків, оскільки дане рішення було скасовано постановою Верховного суду від 04.07.2018 року. Тобто у позивача в зв`язку із відмовою у відшкодуванні моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, право позивача на відшкодування морально шкоди від нещасного випадку не втрачено та не порушено, оскільки такий обов`язок був передбачений ст. 173 та 237-1 КЗпП України.

Крім того, з урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода позивачу підлягає частковому відшкодуванню.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 80 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 840,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р, ст.237-1 ч.1,153,172,237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 43 Конституції України, ст.ст. 12, 13,44,76,81,82,89,141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 274,280-289, 354, 355 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (юридична адреса: 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Криворіжсталі, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191000) на користь ОСОБА_1 (1974 р.н., АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч гривень) грн.., без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АроселорМіттал Кривий Ріг» (юридична адреса: 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Криворіжсталі, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191000) на користь держави судовий збір в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко