Рішення № 89373394, 19.05.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2604/19

2/154/40/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Юзефовича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на піставі реєстраційного посвідчення Луцького міжміського бюро технічної інвентаризації від 12.02.1982 року віна є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . На прохання племінника, який є сином її двоюрідної сестри з вересня 2013 року уданому помешканні почали проживати її племінник ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 та їх неповнолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. 13.09.2013 року у встановленому законом порядку було зареєстроване місце проживання племінника ОСОБА_3 та його сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згодом, з 10.02.2014 року було здійснено реєстрацію місця проживання і дочки відповідача - ОСОБА_7 .

Однак, через два роки після вселення до будинку, відповідач ОСОБА_3 почав зловживати алкогольними напоями та влаштовувати сварки та скандали, проявляти неповагу до позивача. У зв`язку із такою поведінкою ОСОБА_8 змушена була звертатись до правоохоронних органів із відповідними заявами. Зокрема, 26.01.2019 року ОСОБА_3 будучи в стані алкогольного сп`яніння та діючи з мотивів особистої неприязні, спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що підтверджується витягом з ЄРДР від 26.01.2019 року. В подальшому поведінка ОСОБА_3 не змінилася і він продовжує вчиняти адміністративні правопорушення, щодо власника житла, вести антигромадський спосіб життя та створювати нестерпні умови для проживання в будинку. За таких умов спільне проживання із відповідачем та його сімєю в одному будинку є неможливим.

Просить усунути перешкоди в користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком, який розташований по АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 разом із їх неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з належного їй житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити повністю та надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що дійсно були факти сварки із ОСОБА_1 , за що він притягався до адміністративної відповідальності у 2016 р. та 2019 р. Крім цього 11.02.2019 р. було закрито кримінальне провадження відносно нього за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_3 наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження, у зв`язку із примиренням з потерпілою. Його попереджали про припинення такої поведінки. Оскільки він не має іншого житла, тому просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала. Пояснила, що ОСОБА_1 провокує її чоловіка ОСОБА_3 на вчинення правопорушень. Підтвердила, що вона зареєстрована у м. Нововолинську у квартирі своєї мами, котра є власником 2 квартир, однак матір не дає згоду на її проживання у цих помешканнях. Діти ходять в школу в м. Володимирі-Волинському, а тому виселення дітей з цього помешкання призведе до зняття їх з реєстрації та створить перешкоди у відвідуванні дітьми школи у м. Володимирі-Волинському. Оскільки вона, а також ОСОБА_3 не мають іншого житла, тому виселення її та ОСОБА_3 порушить права неповнолітніх дітей, котрі не будуть мати житла. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - адвокат Юзефович С.В. просив відмовити у задоволенні позову, в обгрунтування надав пояснення аналогічні тим, що відповідачі.

Представник виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради в судовому засіданні пояснив, що у серпні 2019 р. ОСОБА_1 зверталась до служби у справах дітей з приводу вчинення сварок ОСОБА_3 в присутності неповнолітніх дітей. ОСОБА_3 було запрошено до служби у справах дітей та попереджено про неприпустимість вчинення сварок із ОСОБА_1 в присутності неповнолітніх дітей. Вважає, що у разі задоволення позову будуть порушенні права неповнолітніх дітей.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників та оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено такі обставини та правовідносини.

Згідно з реєстраційного посвідчення ОСОБА_1 належить житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Із довідки управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 06.08.2019 р. вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради 19.11.1992 р. №339 «Про перейменування окремих вулиць міста» вул. Димитрова перейменовано на вул . Івана Гонти, без зміни вуличної нумерації будівель.

Із копії будинкової книги на житловий будинок АДРЕСА_1 встановлено, що в цьому житлі зареєстрований ОСОБА_3 .

Із пояснень позивача встановлено, що ОСОБА_3 та його неповнолітні діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_5 зареєстровані у спірному помешканні за згодою позивача. Відповідач ОСОБА_4 не зареєстрована у цьому житлі, однак вселилась у даний будинок за згодою позивача.

Вирішуючи даний позов суд виходить з наступного.

Із змісту позовної заяви та наданих позивачем пояснень вбачається, що позов до ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення пред`явлений з підстав, визначених ч.1 ст. 116 ЖК України, зокрема, із-за систематичного порушення правил життя відповідачем, що робить неможливим для позивача та її мами проживання з ним в одному помешканні, а заходи запобігання виявились безрезультатними.

Право вимагати у судовому порядку виселення членів сім`ї, у тому числі. колишніх, власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, зокрема, якщо вони систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Крім того, згідно із п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року під час вирішення справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.

На підтвердження факту систематичного порушенням ОСОБА_3 правил порушення правил співжиття та застосування до нього заходів запобігання, позивач надала суду постанови Володимир-Волинського міського суду від 30.09.2016 р., 16.07.2019 р., ухвалу Володимир-Волинського міського суду від 11.02.2019 р.

Так із постанови Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30.09.2016 р. вбачається, що ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП зокрема за те, що він 19.08.2016 р. перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив насильство в сім`ї, а саме ображав нецензурними словами свою дружину ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також 20.08.2016 р. за місцем свого проживання знову нецензурними словами ображав ОСОБА_1 , внаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілих.

Крім того, із ухвали Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11.02.2019 р. встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачувався в умисному спричинені ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

За результатами розгляду кримінальне провадження було закрито у зв`язку із відмовою потерпілої ОСОБА_1 , що не є реабілітуючою обставиною.

Також в судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що мала місце подія за місце проживання по АДРЕСА_1 стосовно ОСОБА_1 , котра зазначена в ухвалі Володимир-Волинського міського суду, що підтверджує систематичне порушення ним правил співжиття.

Однак, вжитті судом вищенаведені заходи запобігання виявились безрезультатними і ОСОБА_3 продовжив порушувати правила співжиття, оскільки він 08.07.2019 р. знову вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , що підтверджується постановою суду від 16.07.2019 р.

Так із даної постанови вбачається, що ОСОБА_3 08.07.2019 р . за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство в сім`ї, зокрема умисно затіяв сварку із ОСОБА_1 , під час якої ображав її нецензурною лайкою та принижував, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Також судом встановлено, що позивач зверталась до Володимир-Волинського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з приводу вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства в сім`ї в присутності неповнолітніх дітей.

За результатами розгляду заяви позивача з ОСОБА_3 було проведено ряд соціально-педагогічних та профілактичних бесід, що підтверджується листом служби у справах сім`ї, дітей та молоді від 05.08.2019 р. №85/02-07, актом оцінки потреб сім`ї.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для ОСОБА_1 , котра є особою похилого віку, проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання виявилися безрезультатними.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_3 систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для ОСОБА_1 проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання виявилися безрезультатними, тому вимога позивача про виселення ОСОБА_3 із даного будинку без надання іншого житлового приміщення є обгрутнованою, законною, доведеною, а тому підлягає до задоволення.

Окрім цього позивач заявила вимогу про виселення з спірного будинку ОСОБА_4 посилаючись на ст. 391 ЦК України.

Вирішуючи дану вимогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивач не надала суду жодних належних, допустимих, достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 чинить своїми діями перешкоди позивачу у здійсненні нею права користування та розпоряджання житловим будинком АДРЕСА_1 та які саме перешкоди, таким чином не довела обставини, на які вона посилалась як на підставу вимог про виселення ОСОБА_4 із спірного будинку, а тому у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Також суд вважає безпідставною вимогу про виселення неповнолітніх дітей відповідачів із даного будинку виходячи з наступного.

Відповідно ч.3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Судом встановлено, що позивач просить виселити неповнолітніх дітей відповідачів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі мають відповідно 10 та 9 років.

Оскільки батька неповнолітніх дітей ОСОБА_3 вирішено судом виселити із спірного будинку, в якому також постійно проживають та за згодою позивача зареєстровані неповнолітні діти та беручи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні вимоги про виселення із даного житла матері неповнолітніх дітей, тому відповідно до ч.3,4 ст. 29 ЦК України місцем проживання цих дітей є місце проживання їхньої матері - ОСОБА_4 , тобто АДРЕСА_1 , а тому задоволення таких вимог призведе до втрати неповнолітніми дітьми права користуванням житлом та порушення прав неповнолітніх дітей, що є неприпустимим.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що у задоволенні вимоги про виселення неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та непонолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із спірного будинку слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,265 ЦПК України, ст. 116, 157 ЖК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком по АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 із житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.

Врешті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серія НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Головуючий:/підпис/ А.А. Каліщук