Ухвала суду № 89368299, 21.05.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

21.05.2020

Справа № 642/5967/18

Провадження № 1-кп/642/155/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року судова колегія Ленінського районного суду м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

суддів Євтіфієва В.М., Шрамко Л.Л.

за участю секретаря Шаповал Д.В.

сторін кримінального провадження:

прокурора Хірний В.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників Кундіус А.В., Ліпчанського В.В., Радченко Б.Є.,

Конюшенко І.П.

потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6

представників потерпілих-адвокатів Короткової А.О. та Кузнецова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201820510001517 від 20.06.2018 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.187, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

08 жовтня 2018 року до Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст. ст. 283, 291 КПК України з Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018220510001517 від 20.06.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

29 жовтня 2018 року до Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст. ст. 283, 291 КПК України з Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018220510002584 від 01.10.2018 року, відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.11.2018 року вищезазначені матеріали кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були об`єднані в одне кримінальне провадження.

По даному кримінальному провадженню відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ухвали колегії суддів Ленінського районного суду м. Харкова від 31.03.2020 року запобіжний захід, обраний відносно вищезазначених обвинувачених, у вигляді тримання під вартою, був продовжений на 60 днів, а саме до 29.05.2020 року.

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_2 було заявлене клопотання про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді триманеня під вартою на будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. В поданому клопотанні обвинувачений зазначив, що в ході досудового розслідування слідчим було порушено його право на захист, кримінальне провадження відносно нього було сфабриковане а сфальсифіковано, оскільки злочин, вчинення якого йому інкримінується він не скоював. Крім того він тривалий час утримується під вартою та ризики, зазначені прокурором, ним не доведені, а зі спливом певного часу ці ризики зменшуються. Також обвинувачений послався на практику ЄСПЛ.

Прокурор Чеблуков Д.М. проти задоволенні клопотання заперечував, пославшись на те що обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати, свідки сторони обвинувачення допитані не були, а тому обвинувачений, перебуваючи на воли може вплинути на них, перешкоджати встановленню істини по справі, вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду. Також прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 в ході досудового розслідування переховувався від правоохоронних органів.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та їх захисники також вважали можливим змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 .

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також їх представники Короткова А.О. та Кузнецов А.І. проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 заперечували, погодилися з думкою прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання приходить до наступних висновків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.10.2018 року запобіжний захід, обраний відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, який був застосований до останніх на стадії досудового розслідування та в подальшому неодноразово продовжений в судових засіданнях, продовжений до 29.05.2020 року включно.

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, стан здоров’я ОСОБА_2 не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув’язнення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов’язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При системному аналізі ст. 201 КПК України з іншими чинними його нормами можна зробити висновок, що під обов’язком суду розглянути клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, мається на увазі те, що суд під час розгляду зазначених клопотань повинен встановити ряд фактів, які в своїй сукупності дають підстави для зміни обраного запобіжного заходу, зокрема суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу крім встановлення обставин визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності та врахувати інші обставини, у тому числі визначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Також, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинувачених, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.

Пунктом 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом, і відповідно до процедури, встановленої законом.

Запобіжний захід до ОСОБА_2 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Судом встановлено, що на даний час існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, оскільки в ході досудового розслідування він вже переховувався від правоохоронних органів, був оголошений у розшук, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, у зв’язку з чим був оголошений у розшук, суд не находить підстав для застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому обвинуваченим запобіжному заході у вигляді тримання під вартою на даний час відпала, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов’язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м’який, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на даний час задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 201, 331, 371-372, 376 КПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , 12.01.1983 року про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий судді В.В. Вікторов

Судді В.М. Євтіфієв

Л.Л. Шрамко