Рішення № 89366279, 14.05.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/887/20

Провадження № 2-а/653/51/20

РІШЕННЯ

іменем України

14 травня 2020 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі про оскарження постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі про оскарження постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 березня 2020 року по пошті ОСОБА_1 отримав від відповідача постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2207038 від 06 березня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вважає винесену постанову незаконною, оскільки 06 березня 2020 року біля 13 години 30 хвилин він керував автомобілем CHERY AMULER реєстраційний № НОМЕР_1 з причепом реєстраційний № НОМЕР_2 та повертався до свого дому разом із сім`єю з смт. Новолексіївка. Вказує, що перед виїздом на трасу Сімферополь - Харків, де знаходиться пост ДАЇ «Азов», а зараз розташований ВПП в АРК та м. Севастополі, включив правий показник повороту та почавши маневр побачив поліцейського, який зупинив його. Зупинившись водій спитав причину вимушеної зупинки, на що йому повідомили про те, що поліцейський має право зупиняти автомобіль у прикордонному районі. Перевіривши документи, поліцейський повідомив, що водій не там зупинився, не показав сигнал повороту. Потім нічого не пояснюючи відпустив позивача. Наголошує, що попри встановлений порядок відносно нього не був складений протокол. Про існування постанови він дізнався лише, коли отримав її поштою, де вказано, що водій відмовився від підпису, проте при ньому не відбувався розгляд справи, а у разі непогодження з постановою, поліцейський зобов`язаний був скласти протокол.

Просить суд визнати незаконними дії працівників ВПП в АРК та м. Севастополі ДПП щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та визнати неправомірною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2207038 від 06 березня 2020 року, яку ухвалено внаслідок незаконних дій суб`єкта владних повноважень. Також просить стягнути на його користь понесені ним судові витрати у вигляді судового збору та витрат, пов`язаних з складанням цього позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 був відсутнім. Його представник за довіреністю ОСОБА_2 надав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи провести за їх відсутністю. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні був відсутнім. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома що у відповідності до положень ч. 1 ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд прийшов до наступних висновків.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, ч. 2 ст. 222 КУпАП наділяє повноваженнями працівників органів і підрозділів Національної поліції від імені органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими ч.2 ст.122 КУпАП.

Частиною другою ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за, зокрема, порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У силу приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ухвалі про відкриття провадження по справі від 13 квітня 2020 року суд запропонував відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали, подати відзив на позовну заяву та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не подані позивачем, а також зобов`язав відповідача надати в судове засідання матеріали справи про адміністративне правопорушення.

07 травня 2020 року на адресу суду надійшов супровідний лист т.в.о. начальника відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП Лехновської Г., адресований до Начальника управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП Дронгаля К., де зазначено про направлення постанови суду у справі № 653/887/20 від 13 квітня 2020 року для розгляду.

Вказаний супровідний лист направлений до суду до відома та надійшов без зазначених у листі додатків, про що складений відповідний акт.

Таким чином, відповідачем не був поданий відзив та не надані відповідні докази, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів відповідно до вимог ч. 5 ст. 77 КАС України.

Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2207038 від 06 березня 2020 року, складену поліцейським рядовим поліції ВПП в АР Крим та м. Севастополі Герасимовою Є.В.- ОСОБА_1 , керуючи автомобілем CHERY AMULER реєстраційний № НОМЕР_1 06 березня 2020 року о 15:50 годині на дорозі М-18 завчасно не ввімкнув показник повороту, а саме за 150-200 м до повороту, чим порушив вимоги п. 9.4 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 цією постановою накладене адміністративне стягнення - штраф 425 грн.

Пунктом 9.4 ПДР передбачено, що подавати сигнал покажчиками повороту належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Частина 1 ст. 35 «Про Національну поліцію» визначає законні підстави зупинки транспортного засобу, зокрема, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Частина 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачає, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається із наданого позивачем та дослідженого в судовому засіданні диску з відеозаписом подій, поліцейський, всупереч вимог ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» не проінформував водія про причину зупинки ним транспортного засобу, не вказав, яке порушення ПДР України він допустив, які підстави зупинки транспортного засобу.

В ході перегляду відеозапису встановлено, що зупинивши транспортний засіб поліцейський Братушкін А.В. повідомив, що зупинка є законною, оскільки відбувається у прикордонній зоні із чим не погодився водій та вимагав вказати через яке саме порушення ПДР України відбулась зупинка.

В подальшому, водію повідомлено, що в нього не працюють задні сигнали поворотів, проте в ході їх перевірки це не підтвердилось. Також водію повідомили, що після зупинки автомобіля він зупинився біля пішохідного переходу, чим порушує вимоги п. 15.9 г ПДР України, а також про те, що він не надає посвідчення водія, всупереч законної вимоги поліцейського, а також про не вірне фіксування дитячих автокрісел, спущене колесо.

При цьому, слід зазначити, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача складена за порушення ним ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, позивачем взагалі заперечується сам факт його присутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, вказане не зафіксовано й на наданому ним відеозаписі. З його пояснень вбачається, що про існування оспорюваної наразі постанови він дізнався лише тоді, коли отримав її по пошті. При цьому, після зупинки транспортного засобу 06 березня 2020 року його відпустили, не склавши жодну постанову чи протокол.

Слід зазначити, що Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України № 1395 від 7 листопада 2015 року передбачає винесення інспектором адмінпостанови без складання протоколу у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП (абз. 2 п. 4 розділу I).

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (абз. 2, 4 п. 5 розділу ІV Інструкції)

Як вбачається з супровідного листа від 12 березня 2020 року копія постанови від 06 березня 2020 року була направлена ОСОБА_1 поза встановленого абз. 2 п. 6 розділу ІV Інструкції строку.

Суду не надані докази, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого винесено оскаржувану наразі постанову, відбувався в присутності особи, якої вона стосуються, вказане заперечується й позивачем.

При цьому, незважаючи на те, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу, проте така постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи.

Дані норми вказують на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватися вимог ст. 283 КУпАП та встановленого пунктом 9 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції порядку розгляду справи поліцейським, під час якого, зокрема, поліцейським оголошується, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

В той же час, розгляд справи за відсутності такої особи та, відповідно, винесення постанови із порушенням порядку розгляду справи призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема, право користуватися юридичною допомогою, заявляти клопотання, ознайомлюватись та подавати докази по справі, тощо.

Відповідачем, на якого законом покладено обов`язок щодо збирання доказів правопорушення та на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не надано суду докази, які б безпосередньо свідчили про наявність події правопорушення, яка б була підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Сама постанова також не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем адміністративного порушення.

Відповідач, не з`явившись до суду, заперечень проти вимог позивача та викладених ним обставин, не надав, приведені ним твердження не спростував.

Враховуючи викладене вище, скоєння ОСОБА_1 оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (ч. 3 ст. 286 КАС України).

Внаслідок цього, оскаржувана постанова, як така, що винесена з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню як незаконна, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп18, справа № 543/775/17) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року , у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року складає 2102 грн.

Враховуючи вищенаведене, за подання позовної заяви позивачу в даному випадку необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. (2102 х 0,2).

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. на користь позивача.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вважає за необхідне повернути йому судовий збір в розмірі переплаченої суми 420 грн. 40 коп.

Також суд вважає за необхідним відмовити позивачу у стягненні на його користь витрат за складання позову у розмірі 500 грн., оскільки всупереч ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України суду не надано жодних доказів, що підтверджують понесення ним вказаних витрат.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 77, 241-250, 286 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі про оскарження постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову серії ЕАК № 2207038 від 06 березня 2020 року, винесену в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 та скасувати її.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі (місцезнаходження: Херсонська область, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІНПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІНПП НОМЕР_3 ) переплачену суму судового збору, що була сплачена на р/р UA738999980313181206000021112, МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37934859, отримувач коштів УК у Генічес р-ні/Генічес р-н, код класифікації доходів бюджету 22030101 відповідно до квитанції № 65 від 26 березня 2020 року у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова