Постанова № 89366, 24.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.06 р. Справа № 19/165а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.

При секретарі Волошиної О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Овчаренко, за довіреністю;

Чеверда, за довіреністю;

від відповідача: Сичова, за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за адміністративним позовом Комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк

про визнання недійсним акту № 120 від 03.05.2006р. Управління пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк та рішення № 206 від 03.05.2006 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 62 771,08 грн. та пені у сумі 16 891,13 грн.

Позивач, Комунальне підприємство „Тепломережа” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк про визнання недійсним акту № 120 від 03.05.2006р. Управління пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк та рішення № 206 від 03.05.2006р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 62 771,08 грн. та пені у сумі 16 891,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що акт № 120 від 03.05.2006р. та рішення № 206 від 03.05.2006р. є неправомірними. Наполягає на тому, що при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та пені працівниками Пенсійного фонду не були виключені з розрахунку авансові платежі, які були перераховані підприємством з урахуванням вимог законодавства.

Наполягає, що КП „Тепломережа” є дотаційним комунальним підприємством, яке створено з метою забезпечення безперебійного надання послуг з теплопостачання населенню та іншим споживачам, але внаслідок відсутності неотримання бюджетних дотацій позбавлений можливості своєчасно сплачувати внески до ПФУ.

Пояснив, що відповідачем відповідно до вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, на адресу позивача були направлені вимоги про сплату боргу № Ю-737 від 03.02.2006р. на суму 172 696,00грн., № Ю-737 від 03.03.2006р. на суму 245 890,05грн., № Ю-737 від 03.04.2006р. на суму 233 588,98грн., але суми недоїмки, вказані у перелічених вимогах не тотожні сумам, вказаним в розрахунку, що додається до акту.

Зазначив, що Управлінням нараховані фінансові санкції та пеня без урахування строку для погашення недоїмки, який надавався підприємству вимогами про сплату боргу. Відповідач мав надавати підприємству окремі рішення за порушення строків оплати.

Вважає, що відповідачем при проведенні перевірки порушено вимоги пп.1.3, 2.2, 2.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 21.03.2003р. № 6-5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2003р. за 3 359/7680.

Позивачем додано до матеріалів справи ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. по справі № 18/44а за позовом Комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 53 та № 54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Представник позивача протягом розгляду справи підтримував адміністративний позов.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк, надав відзив на позовну заяву (вх. № 02-41/20491 від 02.06.2006р.), в якому проти адміністративного позову заперечує, посилаючись на те, що акт № 120 від 03.05.2006р. та рішення № 206 від 03.05.2006р. прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилається на те, що на час перерахування позивачем авансових платежів у нього була наявні недоїмка, тому відповідно до ч.5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Наполягає на тому, що від того, що Управлінням будуть складені окремі рішення про застосування фінансової санкції та пені, сума фінансової санкції та пені не зміниться.

Пояснив, що підставою для прийняття рішення № 206 від 03.05.2006р. є акт № 120 від 03.05.2006р., який складений в довільній формі згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663. Вважає, що постанова правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р. № 6-5 „Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок” регулює порядок проведення планових, позапланових перевірок господарської фінансової діяльності платників внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та не має ніякого відношення до прийняття рішення про застосування фінансової санкції та нарахування пені № 206 від 03.05.2006р.

Зазначив, що абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що в разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до законодавства до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та громадян за ці порушення. Згідно до ч. 6 ст. 18 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Просить суд в адміністративному позові Комунальному підприємству „Тепломережа” м. Донецьк до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк про визнання недійсним акту № 120 від 03.05.2006р. Управління пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк та рішення № 206 від 03.05.2006р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 62 771,08грн. та пені у сумі 16 891,13грн., відмовити.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 КАС України).

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк здійснено перевірку Комунального підприємства „Тепломережа” з питання своєчасності сплати страхових внесків.

Як зазначено відповідачем, перевірка проведена на підставі Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663.

В результаті перевірки встановлено порушення пункту 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV в частині строків сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, про що складено акт № 120 від 03.05.2006р. про порушення граничних строків сплати страхових внесків

03.05.2006р. відповідачем було прийнято рішення № 206 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за яким на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до Комунального підприємства „Тепломережа” застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 62 771,08 грн. та нарахування пені в розмірі 16 891,13 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати недійсним акт № 120 від 03.05.2006 р. Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк та рішення № 206 від 03.05.2006р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 62 771,08 грн. та пені у сумі 16 891,13 грн. в цілому.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України ( ст. ст. 67,68 Конституції України).

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ст. 20 Закону, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею ( п. 1).

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( п. 2).

Пунктом 2 частини 9 ст. 106 Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

За приписами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалами суду від 24.05.2006 р., від 07.06.2006 р. відповідача було зобов”язано надати до матеріалів справи матеріали перевірки та документи, що стали підставою для прийняття рішення.

Суд зазначає, що жодного документу, покладеного в підставу прийняття Рішення № 206, в тому числі на підтвердження обгрунтованості сум застосованих штрафних санкцій, їх докладного розрахунку ( з зазначенням звітного періоду, розміру нарахованих внесків, розміру сплачених внесків, кількості днів прострочення, розміру штрафних санкцій у процентному виразі, та інш.); картки особового рахунку платника, - відповідачем до справи не надано.

Отже, суд, виходячи з положень ст. 71 КАС України, вважає, що з боку відповідача правомірність прийняття спірного рішення № 206 , є недоведеною.

Комунальне підприємство „Тепломережа”, є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. А00 № 304266), та діє на підставі Статуту. Включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 7-25-346).

Відповідно до п. 1.1. Статуту Комунального підприємства “Тепломережа”, комунальне підприємство “Тепломережа” створене Рішенням Донецької міської Ради № 11/26 від 21.11.2000 р. на базі Державного підприємства-підприємства “Тепломережа” в/о “Донецьквугілля” .

Майно “Підприємства” є власністю територіальної громади м. Донецька ( п. 1.2. Статуту).

Відповідно до п. 2.1. Статуту, метою створення підприємства є, зокрема, забезпечення безперебійного забезпечення теплоносієм населення та інших споживачів.

Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей ( п.4 ст. 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” ).

Відповідно до ст. 7 того ж Закону, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, а порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг – визначає Кабінет Міністрів України.

Закон України „Про теплопостачання” є спеціальним законом, який регулює діяльність у сфері теплопостачання. Державне регулювання у цій сфері стосується насамперед питань регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До матеріалів справи позивачем додано ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. по справі № 18/44а, якою залишено без змін постанову господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі № 18/44а.

Постановою господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі № 18/44а задоволено позовні вимоги Комунального підприємства “Тепломережа” до Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецьк про скасування рішень управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 53 та № 54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

У постанові господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. та ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі № 19/44а встановлено наступне.

Діючі тарифи на послуги теплопостачання, які затверджені у встановленому порядку покривають фактичні витрати на виробництво теплової енергії КП “Тепломереже” лише на 65 %. Решта підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетів: державного та місцевого. Однак таке відшкодування не здійснюється в повному обсязі.

Заборгованість бюджетів всіх рівнів позивачу по різниці між діючими тарифами та фактичною собівартістю 1 Гкал теплової енергії станом на 01.01.2006 року складає 74,4 млн.грн., в тому числі борг державного бюджету – 38,4 млн.грн.

Це підтверджується наявними у справі ( 18/44а) документами, а саме актами перевірок Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька № 26/23-1/05473192 від 28.03.2005 р., копіями листів Управління Комунального господарства Донецької міської ради б/н від 20.12.2004 р., Донецької міської ради № 01/15-3022 від 25.06.2005 р.

Як свідчить п.1.16 акту комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька № 26/23-1/05473192 від 28.03.2005 р., збитки КП “Тепломережа” виникають у зв”язку з наданням послуг населенню за встановленими тарифами, які значно менші фактичних витрат на надання таких послуг, дотацію на відшкодування різниці у тарифах підприємство у 2003-2004 роках з бюджету не отримувало.

Внаслідок відсутності бюджетного фінансування дотаційного підприємства склався досить суттєвий дефіцит оборотних засобів, що вплинуло на своєчасність розрахунків за спожиті енергоносії, виплату заробітної плати, сплату податків до бюджету і внесків до Пенсійного фонду України.

КП “Тепломережа”, як підприємство, що відповідає за життєзабезпечення міста та його мешканців, було зобов’язане здійснити першочергові платежі саме енергопостачальним організаціям, оскільки у разі нездійснення 100-відсоткової оплати енергоносіїв НАК “Нафтогаз України” та ПЕС “Донбасенерго” могло бути відключеним від подачі енергоносіїв.

Отже, невиконання КП “Тепломережа” зобов”язань щодо своєчасного перерахування внесків до Пенсійного фонду України було викликано обставинами, незалежними від нього.

Станом на 01.04.2006 року борг державного і місцевого бюджетів перед позивачем склав 45,6 млн. грн., з яких 38,4 млн. грн. - борг державного бюджету і 7,2 млн. грн. – борг місцевого бюджету.

Дотації бюджетів на покриття різниці між тарифами та собівартістю послуг теплопостачання не відшкодовувались позивачу з 2000 року, що є порушенням з боку державних органів та органів місцевого самоврядування. Внаслідок відсутності бюджетного фінансування дотаційного підприємства склався досить суттєвий дефіцит оборотних засобів, який вплинув на своєчасність розрахунків за спожиті енергоносії, виплату заробітної плати, сплату податків до бюджету і зборів до ПФУ.

Отже, причини невиконання позивачем зобов’язань щодо несвоєчасного перерахування внесків до Пенсійного фонду України по незалежним від нього обставинам вже досліджувались в адміністративному судовому провадженні, та відповідно ст. 72 КАС України, не потребують доказування в цій справі.

На обґрунтування неможливості своєчасного перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідачем надані додаткові документи, з яких свідчить наступне.

Відповідно до листа ДП НАК “Нафтогаз України” “Газ України” № 31/17-1221 від 27.01.2006 р., станом на 25.01.2006 року заборгованість КП “Тепломережа” за спожиті обсяги природного газу становить 2 953 636,3 грн., рівень оплати становить 71%. Рівень оплати спожитого газу у січні 2006 року становить 6%, борг – 1 578 203,14 грн. У разі неоплати за спожитий газ, буде припинено відпуск природного газу.

Листом № 3/17-2963 від 03.03.2006 р., компанією “Газ України” Донецькому міському голові повідомлено, що в зв’язку з незадовільним станом розрахунків КП “Тепломережа” на виконання Уряду, Мінпаливенерго та НАК “Нафтогаз України”, ДК “Газ України” вимушена приступити до обмеження постачання газу вказаному підприємству.

Приписом № 1 від 01.04.2006 р. ВАТ “Донецькгоргаз” керівнику КП “Тепломережа” у термін до 10-00 годин 04.04.2006 р. запропоновано відключити від газових мереж та підготувати до пломбування вхідну запірну арматуру на котельнях.

Листом № 988 від 31.05.2006 р. ВАТ “Донецькгоргаз” повідомлено про збільшення з 01.06.2006 року тарифу на транспортування природного газу розподільчими газопроводами.

Листом ДП “Укренеговугілля” № 3358 від 27.04.2006 р. повідомив, що 27.04.2006 р. буде здійснено відключення котелень КП “Тепломережа” від джерел електропостачання.

За відомостями КП “Тепломережа”, відключення від газових мереж, та котелень від джерел електропостачання не здійснено, в зв’язку з погашенням КП “Тепломережа” заборгованості за газ та електропостачання була сплачена.

Відповідно Розрахунку обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, надані населенню КП “Тепломережа”, - обсяг заборгованості місцевого бюджету, що підлягає відшкодуванню складає 29 969 782,00 грн. ( розрахунок складено та підписано КП “Тепломережа”, погоджено з Головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації 19.06.2006 р., та Міським фінансовим Управлінням Донецької міської ради 23.06.2006 р.

Матеріали справи № 19/165а свідчать, що внаслідок відсутності дотацій на різницю між діючим тарифом та фактичною собівартістю теплової енергії призвело до суттєвого дефіциту оборотних засобів, нестачі коштів, наслідком чого з’явилось несвоєчасне та не в повному обсязі виконання зобов’язань позивача як перед ПФУ, так і перед іншими кредиторами.

Зазначене підтверджується також і листом № 2/2-722 від 14.06.2006 р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ( у відповідь на лист КП “Тепломережа”, в якому зазначено, що відповідно до ст. 116 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.06 р. № 705 затверджено Порядок перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню.

Отже, несвоєчасне перерахування позивачем страхових внесків до ПФУ було викликано об’єктивними та незалежними від нього обставинами, зокрема, відсутністю бюджетного та місцевого фінансування, а також необхідністю здійснення першочергових платежів енергопостачальним та газопостачальним організаціям.

Згідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання , соціальну спрямованість економіки.

З огляду на наведене, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, допущені не з його вини, є порушенням прав суб’єкта господарювання, а тому відповідно до Конституції України порушені права підлягають захисту.

Згідно приписів ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Порушення в зв’язку з прийняттям оспорюваного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі є безумовною підставою для скасування зазначеного акту.

Рішення УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька від 03.05.2006 р. є актом індивідуальної дії, який породжує правові наслідки, спрямований на регулювання певних відносин, та має обов’язковий характер для позивача.

З урахуванням положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що Рішення УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька від 03.05.2006 р. № 206 прийняте відповідачем: без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено, нерозсудливо, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що є підставою для його скасування.

Отже, вимоги позивача про визнання недійсним рішення № 206 від 03.05.2006р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 62 771,08 грн. та пені у сумі 16 891,13 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним акту № 120 від 03.05.2006 р. Управління пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк, слід зазначити наступне.

За приписами п.п.9.3.2 п.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.

Відповідно розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Складання акту про зазначене порушення чинним законодавством не передбачено.

Акт № 120 від 03.05.2006р. про порушення граничних строків сплати страхових внесків не є юридичною формою рішень Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк, тобто офіційним письмовим документом, який має обов’язковий характер для позивача, тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пп.1 п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги по справі № 18/44а не підлягає задоволенню, в зв’язку з тим, що відповідачем не представлено доказів призначення Вищим адміністративним судом скарги до розгляду, до того ж не представлено доводів неможливості розгляду справи № 19/165а до отримання результатів розгляду скарги по справі № 18/44а.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17, 48, 69, 71, 72, 86, 94, 122-154, пп.1 п.1 ст. 157, ст. 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково позов Комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк про визнання недійсним акту № 120 від 03.05.2006р. Управління пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк та рішення № 206 від 03.05.2006р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 62 771,08 грн. та пені у сумі 16 891,13 грн.

Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 206 від 03.05.2006р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 62 771,08 грн. та пені у сумі 16 891,13 грн.

Закрити провадження у справі стосовно вимог Комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк про визнання недійсним акту № 120 від 03.05.2006р. Управління пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк.

В судовому засіданні 24.07.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.07.2006 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Дучал Н.М.

Вик. Ч.В.В.

Надруковано в 3 екземплярах:

1 – позивачу;

1- відповідачу;

1- у справу.