Рішення № 89365591, 13.05.2020, Міловський районний суд Луганської області

Справа № 418/840/20

2/418/75/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2020 року Міловський районний суд Луганської області у складі: головуючого-судді: Гуцола М.П.;

секретаря Вороніної І.О;

відповідача ОСОБА_1 ;

відповідача ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам за користуванням кредитом, плати за надання та управління кредитом,-

В С Т А Н О В И В:

04.03.2020 року Комунальне підприємство «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам за користуванням кредитом, плати за надання та управління кредитом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 05 липня 2011 року між Комунальним підприємством «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі»(далі Фонд) та громадянкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0249/2011 про надання кредиту у розмірі 10000, 00 грн. строком на 6 років.

З метою забезпечення повернення кредиту, отриманого ОСОБА_1 05.07.2011 року між Фондом та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 (поручитель) зобов`язалась відповідати перед Фондом солідарно з ОСОБА_1 за своєчасне та в повному обсязі виконання всіх боргових зобов`язань.

Посилаючись на порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 14.02.2020 року утворилась заборгованість по кредиту у сумі 7686, 13 грн, відсоткам за користування кредитом в сумі 0, 64 грн., відсотками за видачу і управління кредитом у сумі 1 435, 04 грн., позивач просить суд розірвати укладений 05 липня 2011 року кредитний договір № 0249/2011 та стягнути у солідарному порядку з відовідача ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 заборгованість, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору від 05.07.2011 року у сумі 9121, 81 грн.

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутностю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечували.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи 05 липня 2011 року між Фондом та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0249/2011 для спорудження інженерних мереж за умовами якого ОСОБА_1 , як позичальниці, позивачем було надано кредит у розмірі 10000, 00 грн. із платою за користування кредитом 3 % річних та платою у розмірі 3 % річних та надання та управління кредитом з кінцевим строком повернення 05.04.2017 року.

Згідно з пунктом 2.5. Договору позичальниця ОСОБА_1 зобов`язується здійснювати погашення кредиту рівними частинами чотири рази на рік по 500, 00 грн та одночасно вносити плату за користування кредитом, надання та управління кредитом чотири рази на рік до: 05 липня, 05 жовтня, 05 січня, 05 квітня, щорічно.

Відповідно пункту 7.2. Договору за прострочення платежу за кредитним договором позичальнику ОСОБА_1 може нараховуватися пеня ( за кожен день прострочення) з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення боргу.

У забезпечення кредитного договору, отриманого ОСОБА_1 05.07.2011 року між Фондом та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 (поручитель) зобов`язалась відповідати перед Фондом солідарно з ОСОБА_1 за своєчасне та в повному обсязі виконання всіх боргових зобов`язань.

Позивач, свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, останній платіж здійснила 05.07.2013 року, заборгованість почала обліковуватися за позивачем з 05.10.2013 року. Всього у період дії договору ОСОБА_1 сплатила Фонду 5 075, 05 грн.

Із разрахунку боргу, який наданий позивачем, станом на 14.02.2020 року за кредитним договором № 0249/2011 за відповідними даними рахується борг у сумі 9121, 81 грн. у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 7686, 13 грн., відсотками за користування кредитом в сумі 0, 64 грн., відсотками за видачу і управління кредитом у сумі 1 435, 04 грн., що підтверджується розрахунком боргу.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За змістом ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1060 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що відповідно до п. 2.5. кредитного договору сторони узгодили дату закінчення повернення кредиту 05.04.2017 року, та, відповідно до п. 8.1. - строк дії кредитного договору до 05.04.2017 року, суд вважає, що саме по 05.04.2017 року позивач має право нараховувати відсотки за користування ОСОБА_1 кредитними коштами та плату за надання та управління кредитом.

Оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 05.04.2017 року позивач не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами та плати за надання та управління кредитом, то вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у процентах за користування кредитом у період з 05.04.2017 року по 14.02.2019 року, а.а.с. 13,14, не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, суд вважає, що заборгованість за кредитним договором № 0249/2011 від 05.07.2011 року за користування кредитом та плати за надання та управління кредитом підлягає нарахуванню за період з 06.12.2013 року по 05.04.2017 року, що складає 1215 днів та, з урахуванням встановленою сторонами відсотковою ставкою 3% за користування кредитом та 3%- плати за надання та управління кредитом, а також суми заборгованості за тілом кредиту – 7686,14 грн, сума заборгованості за відсотками за користування кредитом складає 0,64 грн та плата за надання та управління кредитом 774, 24 грн і саме на стягнення зазначених сум позивач має право, а тому позовні вимоги КП «Фонд ІЖБ» у цій частині підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин суд вважає за необхідне зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України за період з 06.12.2013 року по 14.02.2020 року позивач не пред`явив.

Як вбачається з доводів позовної заяви позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку з боржниці ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 , посилаючись на те, що остання у забезпечення кредитного договору уклала з позивачем договір поруки від 05.07.2011 року та зобов`язалась перед КП «Фонд ІЖБ» відповідати солідарно з ОСОБА_1 за своєчасне та в повному обсязі виконання усіх боргових зобов`язань останньої.

Відповідно до п. 6.1. договору поруки від 05.07.2011 року цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов`язань Поручителя і Боржника за кредитним договором, а.с. 24.

Отже, умови договору поруки від 05.07.2011 року про його дію до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя і у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічний висновок зазначений у правових позиціях, висловлених Верховним Судом України у постановах від 14 вересня 2016 року за № 6-223цс16, від 19 жовтня 2016 року №1265цс15, від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі №6-3087цс16 та в інших.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з таким висновком і не знайшла підстав для відступлення від нього (постанова від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/1).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання у строк більше, ніж передбачено ч. 4 ст. 559 ЦПК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Як убачається з матеріалів справи позивач КП «Фонд ІЖБ» звернувся до суду з позовом 04.03.2020 року, а тому вимоги до поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, яка виникла до 04.03.2017 року за кредитним договором № 0249/2011 від 05.07.2011 року, яким передбачено до сплати останній платіж 05.04.2017 року та який діє до 05.04.2017 року, позивачем пред`явлені поза межами встановленого строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому підлягають частковому задоволенню за період, що охоплює 04.03.2017 року по 05.04.2017 року.

З огляду на вище викладене, суд приходить до переконання, що солідарно з відповідачів належить стягнути суму 501, 32 грн., іншу частину боргу в сумі 7959, 69 грн., слід стягнути з боржника ОСОБА_1 , а кредитний договір № 0249/2011 від 05 липня 2011 року розірвати.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Отже з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3899, 21 грн., що складає 92,75 % від 4204 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 549, 554, 610, 628, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам за користуванням кредитом, плати за надання та управління кредитом- задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір № 0249/2011 укладений 5 липня 2011 року між Комунальним підприємством «Луганський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь позивача Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» борг у сумі 501, 32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» борг у сумі 7959, 69 грн.

Стягнути пропорційно з відповідача ОСОБА_1 та співвідповідача ОСОБА_3 на користь позивача Комунального підприємства «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» витрати на сплату судового збору у сумі 3899, 21 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Луганський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» розташований за адресою: вул. Садова, буд. 74А, м. Сватове, Сватівського району, Луганської області, код ЄДРПОУ: 23486985.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Міловським РВ УМВС України в Луганській області від 28.11.2000 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Міловським РВ УДМС України в Луганській області від 15.10.2015 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текс рішення був виготовлений 18.05.2020 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його постановлення до Луганського апеляційного суду шляхом її направлення через Міловський районний суд Луганської області.

Згідно п. 3 роділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України строки на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: (підпис) М.П. Гуцол

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набуло чинності.

Копію виготовлено 18.05.2020 року.

Суддя: М.П. Гуцол

Секретар: І.О. Вороніна